Справа № 114/371/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2014року с. Роздольне

Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Абеляшева О.В.,

при секретарі - Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Роздольненського РС ГУ ДМС України в АР Крим до ОСОБА_1 про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства. Вимоги мотивує тим, що відповідач нелегально проживає на території України, порушує правила перебування іноземних громадян на території України. 23.08.2013 року Роздольненським РС ГУ МВС України в АР Крим було прийнято рішення про примусове. До теперішнього часу відповідач вимоги про залишення кордонів України не виконав, тому позивач просить позовні вимоги про видворення задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні свій позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних правових підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2013 року виявлено факт нелегального проживання громадянином Узбекистану ОСОБА_1, перевіркою відносно якого було встановлено, що термін тимчасового перебування в Україні відповідача закінчився 28.01.2008 року, по закінченню терміну дії реєстрації до територіальних підрозділів Державної міграційної служби України за продовженням не зверталася.

Постановою Роздольненського РУЮ АР Крим від 13.06.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

23.03.2013 року Роздольненським РС ГУ МВС України в АР Крим було прийнято рішення про примусове повернення громадянина Узбекистану ОСОБА_1 до Узбекистану в строк до 22.09.2013 року.

Про прийняте рішення відповідач був повідомлений, рішення виконано не було у зв'язку з відсутністю у відповідача коштів на виїзд, про що свідчать його письмові пояснення.

Згідно із статтею 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами четвертою-дванадцятою статті 4 цього Закону, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується (частина 1 статті 24 Закону України №3773-VI).

Згідно частини 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 4 статті 26 Закону №3773-VI передбачено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв (частина 5-6 статті 26 Закону №3773-VI).

У разі якщо ці особи не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду (стаття 30 Закону №3773-VI).

Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом (частина 2 статті 30 Закону №3773-VI).

Такі спори, відповідно до частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, відносяться до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до положень частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 183-5 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Враховуючи, що громадянин Узбекистану ОСОБА_1 в порушення вимог Закону №3773-VI, ухиляється від виїзду після прийнятого рішення про видворення, проживає на території України без реєстрації, відсутні визначені законодавством та міжнародними договорами України підстави для перебування в Україні, через що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду з України, суд приходить до висновку, що вимога позивача про видворення за межі території України в примусовому порядку є обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 183-5, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Видворити за межі території України до Республіки Узбекистан в примусовому порядку громадянина Узбекистану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Октош Шахрі області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

Видворення провадити відповідно до норм діючого законодавства України.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення постанови.

Суддя -