Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
22 січня 2008 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів: Фоміна Ю.В., Захарчука С. В.
прокурора Селюченко І.І.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженогоОСОБА_1на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 5 листопада 2007 року, яким
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з базовою вищою освітою, працюючого інженером по техніці безпеки в ЗВПП "Регіон -2001", ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов'язаного, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого поАДРЕСА_2АДРЕСА_1
засуджено:
- за ст. 365 ч.1 КК України - два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адаміністративно- господарських функцій строком на два роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком два роки.
Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що працюючи на посаді виконуючого обов'язки голови правління ВАТ „Бехівський завод ЗБК", що знаходиться в селі Михайлівка Коростенськогол району Житомирської області, будучи службовою особою, 1 серпня 2002 року, достовірно знаючи, що на території підприємства зберігається навантажувач марки „ТО-30", 1990 року
Справа № 11 -48 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Коренюк В.П.
Категорія ст. 365 ч. 1 КК Суддя-доповідач Захарчук С. В.
2
випуску, який перебував на балансі Михайлівського державно - комунального підприємства, перевищуючи свої службові повноваження, явно виходячи за межі наданих йому прав, уклав угоду з директором заготівельно - виробничого приватного підприємства "Регіон 2001", розташованого в смт. Велика Димерка Київської області, про реалізацію навантажувача марки "ТО - 30" за 744 грн. та 19 жовтня 2002 року відпустив вказаний навантажувач покупцю, в той час як залишкова балансова вартість даного навантажувача на момент продажу становила 3820, 55 грн., в результаті чого Михайлівському ДКП спричинено істотну шкоду у вигляді матеріальних збитків на вказану суму, яка в 100 і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду та закрити відносно нього провадження. Вважає вирок неправильним та таким, що постановлений з порушенням чинного кримінального та кримінально - процесуального законодавства. На його думку висновок суду про вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 365 ч.1 КК України не підтверджується матеріалами кримінальної справи. Не підтверджується висновок суду і про те, що він на час вчинення злочину працював на посаді виконуючого обов'язки голови правління ВАТ „Бехівський завод ЗБК", оскільки наказНОМЕР_1 від 17. 11. 1997 року виданий неправомочною особою. Даний наказ, якщо і мав юридичну силу, то втратив її в кінці 1999 році, коли акціонерне товариство, рішенням господарського суду, було об'явлено банкрутом і передане в підпорядкування ліквідаційній комісії. Судом безпідставно обвинувачено його у тім, що він був наділений організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями. Повноваженнями, яким наділив його суд, може бути наділена лише та особа, яка обрана і затверджена на посаду голови правління акціонерного товариства загальними зборами і підписала контракт. Він у зазначеному порядку не обирався. Не дано судом оцінки і тій обставині, що навантажувач був переданий у комунальну власність.
Заслухавши доповідача, засудженого, підтримавшого доводи апеляції, прокурора, котрій вважав, що апеляція не підлягає до задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та є обґрунтованими.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, 1 серпня 2002 року засуджений ОСОБА_1виконуючи обов'язки директора ВАТ „Бехівський завод ЗБК" уклав договір купівлі - продажу з ЗВПП „ Регіон - 2001", згідно якого продавець поставляє покупцю обладнання, в тому числі навантажувач ТО -30.(а.с. 32-33)
3
ОСОБА_1не заперечував факту укладення цього договору.
На досудовому і судовому слідстві встановлено, що навантажувач ТО-30 був переданий у комунальну власність Михайлівському ДКП і знаходився на території ВАТ „ Бехівський завод ЗБК".,
Факт передачі автонавантажувача ТО-30 у комунальну власність Михайлівському ДКП підтверджується актом приймання - передачі від 25.09.1998 року, показаннями свідкаОСОБА_2 , який пояснив, що він був членом комісії про передачі майна у комунальну власність. Серед іншого майна у комунальну власність був переданий автонавантажувач ТО-30.
Доводи засудженого про те , що не підтверджується висновок суду про те, що він на час вчинення злочину не працював на посаді виконуючого обов'язки голови правління ВАТ „Бехівський завод ЗБК, безпідставні.
Вони спростовуються наказом НОМЕР_2 від 17.11.1997 року начальника регіонального відділення фонду державного майна, (а.с. 178). Зазначена посадова особа правомочна була видати такій наказ, оскільки державі належить 51 відсоток акцій ВАТ „Бехівський завод ЗБК".
Не заслуговують уваги і твердження засудженого про те, що ВАТ "Бехівський завод ЗБК" на час відчуження навантажувача було визнано банкрутом, а тому він втратив свої повноваження, бо вони є невірними.
Постанова господарського суду від від 22 березня 1999 року про визнання банкрутом Бехівського заводу залізобетонних конструкцій скасована в порядку нагляду, постановою від 20 лютого 2001 року. Отже, на час вчинення злочину, 1.08. 2002 року, діяльність ліквідаційної комісії була припинена і ОСОБА_1 приступив до виконання посадових обов'язків.
Посилання апелянта на те, що суд прийшов до неправильного висновку про наділення його організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями, оскільки він не був обраним на цю посаду загальними зборами товариства спростовуються п.8.2 Статуту товариства, згідно якого, регіональне відділення державного фонду є засновником товариства і наділено повноваженнями призначати на керівні посади товариства, (а.с. 185)
Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду.
Вартість автонавантажувача визначена висновком експертизи, якому суд дав належну оцінку.
Аналіз приведених доказів взятих в їх сукупності, дав підстави суду першої інстанції зробити правильний висновок щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Покарання Базяку В.В. судом першої інстанції призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості
4
вчинених ними злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Підстав для скасування вироку, з мотивів викладених у скарзі, не вбачається.
Разом з тим, у мотивувальній частині рішення суд , при кваліфікації дій підсудного, помилково зіслався на ч.3 ст. 165 КК України, хоч фактично мотиви навів для кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 365 КК України.
Ця обставина не є підставою для скасування вироку.
Відповідно до ст. 49 п.3 ч.1, ст. 74 ч.5 КК УкраїниОСОБА_1 від призначеного покарання підлягає звільненню у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженогоОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 5 листопада 2007 року - без змін.
Відповідно до ст. 49 п.3 ч.1, ст. 74 ч.5 КК УкраїниОСОБА_1від призначеного покарання звільнити у зв'язку із закінченням строків давності.