Єд.Ун.№763/9020/13-к

1-кп/763/146/14

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

_____________________________________________________________________________________________

ВИРОК

іменем України

05 лютого 2014 року м. Севастополь

Гагарінський районній суд міста Севастополя в складі головуючого судді Щербакова В.В.,

при секретарі Новосьолової Ю.С.,

за участю державного обвинувача - прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя Дружина К.К., потерпілого ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гагарінського районного суду міста Севастополя розглянув кримінальне провадження відносно,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Ташкент, Узбекистану, росіянка, громадянка України, одружена, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, інвалід 2 групи, офіційно не працююча, має вищу освіту, зареєстрованої та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої: 12.11.2013 року Залізничним районним судом міста Сімферополя за ст.185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням ст..75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2013 близько 19:00 годин ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 діючи умисно, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що ії дії є непоміченими з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу взяла з карману куртки майно, яке належало ОСОБА_2, а саме: паспорт (матеріальної цінності не представляє ), банківську карту «Приват Банк» НОМЕР_1 на якій знаходились грошові кошти у сумі 800 гривень та папір з пін-кодом вказаної картки, який знаходився у паспорті. Після чого, усвідомлюючи, що на вказаної картці є гроші, які належать ОСОБА_2, попрямувала до банківського терміналу банку «Приват Банк», розташованого за адресою: Зупиночний комплекс «Юмашевський» в місті Севастополі, пр. Жовтневої Революції, буд. 57- А, після чого, ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, за допомогою зазначеного вище банківського терміналу, використовуючи викрадену при вище вказаних обставинах пластикову банківську картку «Приват Банк» та пін-код до неї, зняла 24.10.2013 року у 20:00 годин з розрахункового карткового рахунку НОМЕР_1 кошти у сумі 55 гривень, потім здійснила ще одну операцію в вищезазначеному банківському терміналу в невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_3 зняла з банківського терміналу 265 гривень. Після цього, у той же день, перебуваючи у Супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_2 де з банківського терміналу зняла з вищезазначеної банківської картки, належної ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 265 гривень, які належать ОСОБА_2, якими розпорядилась на свій розсуд. Тим самим ОСОБА_3, своїми незаконними діями заподіяла ОСОБА_2, матеріальний збиток на загальну суму 585 гривень.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину визнала в повному обсязі та показав, що віна 24 жовтня 2013 року познайомилася з потерпілим в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2. Після цього таємно взяла його кредитну карту та паспорт з пін кодом, після чого двічі зняла грошові кошти з банкомату. Суму викрадених коштів не оспорює. Паспорт поклала на лавку. Грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд. В скоєному щиро розкаюється.

Відповідно до ст.349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорювались.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду справи, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місцю, способу скоєння злочину, форми умислу.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено їм положення ст. 349 ч.3 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Таким чином, провівши судовий розгляд в порядку ст. 349 ч.3 КК України, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра у лікаря нарколога на обліку не знаходиться, характеризується посередньо, раніше судима.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжую покарання обвинуваченої ОСОБА_3, судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що злочин передбачений ст..185 ч.2 КК України є злочином середньої тяжкості. Суд вважає необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у вигляді позбавлення волі передбаченому санкцією даної статті. Враховуючи тяжкість злочину, особу винної, те, що вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом 2 групи, наявність пом'якшуючий покарання обставини, а також думку потерпілого, суд прийшов до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання, із застосуванням випробування відповідно до ст.75 ч.1 КК України, але в умовах належного контролю за її поведінкою і виконанням обов'язків, передбачених ст.76 п.п. 2, 3, 4 ч. 1 КК України.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Документів на підтвердження процесуальних витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст. 104, 349, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) рокі.

Відповідно до ст.70 ч.4 КК України остаточне покарання ОСОБА_3, з урахуванням вироку Залізничним районним судом міста Сімферополя від 12.11.2013 року визначити шляхом часткового складання та призначити у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межи України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - скасувати.

Звільнити ОСОБА_3 із під варти негайно в залі суду.

Обрати відносно ОСОБА_3 особисте зобов'язання.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк знаходження під вартою з 14.11.2013 року по 05.02.2014 року.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Севастополя протягом 30 днів через Гагарінський районний суд міста Севастополя.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити засудженої та прокурору.

Головуючий по справі

суддя Щербаков В.В.