Справа № 22-ц-1524 2007р.                  Головуючий у 1-й інстанції   Собина О.І.

Категорія 26                                             Суддя-доповідач                      Данильченко Л.О.

УХВАЛА

іменем України

06 грудня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Данильченко Л.О.,  Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

адвоката - ОСОБА_1

та осіб,  які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 ,  представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 12 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  третя особа: Перша Сумська державна нотаріальна контора,  про зміну черговості одержання права на спадщину.

Вивчивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О.,  пояснення апелянта ОСОБА_2 та її адвоката ОСОБА_1,  які підтримали доводи апеляційної скарги,  заперечення на ці доводи відповідача ОСОБА_3  та її представника ОСОБА_4,  колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції,  яким їй відмовлено в позові,  та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає,  що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає,  що продовжувала надавати допомогу ОСОБА_5  навіть після того,  як він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту своєї дружини ОСОБА_6 (тітки позивачки). Апелянт зазначає,  що надання нею постійної допомоги ОСОБА_5  підтверджують свідки. Крім того,  вважає,  що суд невірно вказав у рішенні,  що спадкодавець мав гарне самопочуття,  оскільки це спростовується медичною документацією.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  виходячи з слідуючого.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції,  позивачка ОСОБА_2 є донькою відповідачки ОСОБА_3 ,  і сторони

являються,   відповідно,   племінницею та рідною сестрою ОСОБА_5 (а.с. 7-11).

Подружжю ОСОБА_6 та ОСОБА_5  належало на праві спільної сумісної власності АДРЕСА_1 (а.с. 37).

За життя,  05 грудня 1997 року,  ОСОБА_6 склала заповіт,  яким заповіла все своє майно племінниці чоловіка - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Чоловік померлої ОСОБА_5  звернувся з позовом до своєї племінниці ОСОБА_2 про визнання заповіту своєї дружини недійсним,  ОСОБА_2 визнала позов та відмовилася від спадщини.

Рішенням Зарічного районного суду м.  Суми від 13 серпня 2001 року було визнано недійсним заповіт від 05 грудня 1997 року,  складений від імені ОСОБА_6 (а.с. 35).

ОСОБА_5  помер 05 квітня 2007 року (а.с.  12),  після його смерті залишилось спадкове майно - АДРЕСА_1,  в якій він один був зареєстрований і проживав до дня смерті.

Із заявами про прийняття спадщини до Першої Сумської державної нотаріальної контори звернулись сестра спадкодавця ОСОБА_3  та племінниця ОСОБА_2,  заведена спадкова справа.

ОСОБА_2 звернулась також до суду з позовом до ОСОБА_3  про зміну черговості одержання права на спадщину,  обґрунтовуючи свої вимоги тим,  що вона потягом тривалого часу постійно опікувалася,  матеріально забезпечувала,  надавала допомогу та доглядала дружину дядька ОСОБА_6 та самого дядька ОСОБА_5,  провела обряди поховання та поминання,  а тому має право на спадщину після їх смерті.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції виходив з того,  що позивачка не надала переконливих доказів про те,  що її дядько ОСОБА_7  через похилий вік,  тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані і потребував постійної сторонньої допомоги,  а вона протягом тривалого часу опікувалась,  матеріально забезпечувала дядька,  чи надавала іншу допомогу,  та що така допомога з її боку носила постійний характер.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_5  відсутні,  відповідачка ОСОБА_3  є спадкоємцем другою черги к рідна сестра спадкодавця,  а позивачка ОСОБА_2 як племінниця є спадкоємцем п'ятої черги,  як це встановлено  ст.  ст.  1262,  1265 ЦК України.

Відповідно до  ст.  1258 ЦК України,  спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги,  крім випадків,  встановлених статтею 1259 ЦК України.

Відповідно до ч. 2  ст.  1259 ЦК України,  фізична особа,  яка є спадкоємцем за законом наступних черг,  може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги,  яка має право на спадкування. За умови,  що вона протягом тривалого часу опікувалася,  матеріально забезпечувала,  надавала іншу допомогу спадкодавцеві,  який через похилий вік,  тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Доказами,  зібраними судом у справі,  не підтверджується факт потребування ОСОБА_5  постійного стороннього догляду,  більше того,  показаннями самої позивачки та свідків встановлено,  що незважаючи на похилий вік,  ОСОБА_5  був кріпким чоловіком,  не мав тяжких захворювань,  не був прикутий до ліжка,  сам пересувався і постійної опіки не потребував,  не був у безпорадному стані,  сам отримував пенсію і був матеріально забезпеченим.

Ці показання свідків апелянтом не спростовані,  свідки були сусідами померлого,  вони не є заінтересованими особами,  і у колегії суддів немає підстав не довіряти їх показанням.

Посилання апелянта на те,  що свідки підтвердили її постійне проживання з дядьком,  колегія суддів не може прийняти до уваги,  оскільки,  навпаки,  всі свідки,  на яких посилається апелянт,  підтвердили не постійне проживання ОСОБА_2 з померлим,  а надання нею періодичної допомоги ОСОБА_5

Крім того,  судом було встановлено,  що помер ОСОБА_5  в самотності і сусіди підняли питання про те,  що його тривалий час не видно,  після чого було відчинено двері та встановлено,  що він помер декілька днів назад.

Судом було також встановлено,  що ОСОБА_5  мав співмешканку,  яка теж періодично проживала з ним,  що свідчить про те,  що він не був одиноким.

Наявність хвороб у ОСОБА_5 не свідчить про те,  що він був немічним і потребував постійного догляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене,  колегія суддів дійшла висновку,  що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини,  що мають значення для справи,  надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір,  а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. 303,  п.1 ч. 1  ст.  307,   ст.  308,   ст.  313-315,   ст.  319 ЦПК України,  колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 12 жовтня 2007 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.