Головуючий суду 1 інстанції - Бондар Ю.О.
Доповідач - Масенко Д.Є.
Справа № 2/1219/317/12
Провадження № 22ц/782/126/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - судді Масенко Д.Є.,
суддів - Коротких О.Г., Орлова І.В.,
при секретарі - Борзило О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Сичанської сільської ради, визнання запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно недійсним, треті особи Марківське районне бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Реєстраційна служба Марківського районного управління юстиції Луганської області, ТОВ «Мирне - плюс», -
встановила:
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду, справа неодноразово була предметом розгляду судових інстанцій. 13.02.2013р. позивач подав до суду уточнену позовну заяву від 11.02.2013р. (т.2 а.с.87) в якій просив: визнати незаконним підстави набуття права власності ТОВ «Мирне» на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконним набуття права власності ТОВ «Мирне» на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (за адресою: АДРЕСА_1) видане товариству з обмеженою відповідальністю «Мирне» виконавчим комітетом Сичанської сільської ради Марківського району, Луганської області 08.09.2008р. серія САВ № 972372; визнати недійсним запис № 79 в книзі 3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зроблений Марківським районним БТІ від 12.09.2008р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 8.09.2008 року, виконавчим комітетом Сичанської сільської Ради Марківського району Луганської області, на підставі Рішення № 37 від 30.05.2008 року «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок, розташований в селі Караван-Солодкий» було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ № 972372, згідно якого ТОВ „Мирне" належить на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. 12.09.2008 року Марківським районним БТІ відбулась реєстрація права власності на нерухоме майно та видано Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 20207111.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010 року в адміністративній справі № 2а-1932/10/1219 визнано протиправним і скасоване Рішення Виконавчого комітету Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області від 30.05.2008 року № 37 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок розташований в селі Караван-Солодкий». Постанова набрала законної сили 22.10.2010 року. Тому позивач вважає, що зі скасуванням вищевказаного рішення підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08 вересня 2008 року та запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені. Суд: визнав незаконними підстави набуття права власності ТОВ „Мирне" на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнав незаконним набуття права власності ТОВ „Мирне" на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнав недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1) серія САВ №972372, видане ТОВ „Мирне" виконавчим комітетом Сичанської сільської Ради Марківського району Луганської області 08.09.2008 року; визнав недійсним запис № 79 в книзі 3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зроблений Марківським районним БТІ від 12.09.2008 року.
Не погоджуючись з рішенням суду треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з апеляційною скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та неналежну оцінку доказів по справі, просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виклавши обставини справи та пославшись на положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 321, 396 ЦК України, рішення Конституційного суду України від 16.04.2009р. справа № 1-9/2009, зробив висновок про те, що оскаржуване свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 972372 від 08.09.2008р. порушує права позивача встановлені ст. 396 ЦК України, а запис про реєстрацію права власності № 79 в книзі 3 підлягає скасуванню.
З таким висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 зокрема просив:
· визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (за адресою: АДРЕСА_1) видане товариству з обмеженою відповідальністю «Мирне» виконавчим комітетом Сичанської сільської ради Марківського району, Луганської області 08.09.2008р. серія САВ № 972372;
· визнати недійсним запис № 79 в книзі 3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зроблений Марківським районним БТІ від 12.09.2008р.,
обґрунтовуючи це тим, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010 року в адміністративній справі № 2а-1932/10/1219 визнано протиправним і скасоване рішення Виконавчого комітету Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області від 30.05.2008 року № 37 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок розташований в селі Караван-Солодкий», яке було підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва та внесення запису № 79, проте наведені обставини не можуть бути підставою для задоволення цих позовних вимог з огляду на ті обставини, що ані свідоцтво ані запис № 79 не є тими правовими актами, які можуть бути визнані недійсними у зв'язку з порушеннями допущенними при його прийнятті, а є лише шляхом реалізації правового акту, який у подальшому був визнаний протиправним та скасований.
Також, судова колегія не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо:
· визнання незаконною підстави набуття права власності ТОВ «Мирне» на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;
· визнання незаконним набуття права власності ТОВ «Мирне» на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1,
з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.3 ст. 215 ЦПК України рішення суду складається зокрема з мотивувальної частини із зазначенням, окрім іншого, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти, проте суд 1 інстанції на ці обставини уваги не звернув та задовольнив ці позовні вимоги без будь якого обґрунтування свого рішення.
Разом з цим, ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути: 1) визнання права;2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Реалізуючі передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, однак суд 1 інстанції на наведене уваги не звернув та задовольнив згадані позовні вимоги, намагаючись захистити права позивача у спосіб не передбачений законом.
Доводи апеляційної скарги щодо підстав для скасування рішення на увагу не заслуговують з огляду на наведені апеляційним судом обставини щодо скасування оскаржуваного рішення через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню с постановленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 грудня 2013 року - скасувати.
Ухваливши нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені позову за необґрунтованістю.
Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: