СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/42/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

представників позивача Старікова В.А., Ісаєва Н.Р.,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Льдинка» до ОСОБА_3, третя особа - Судацький МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, про усунення перешкод в користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Льдинка» (далі - ТОВ «Льдинка») звернулося в січні 2014 року до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Судацький МВ ГУ МВС України в АР Крим, в якому просило усунути перешкоди у користуванні власністю - гаражем, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення відповідачем, а також іншими фізичними особами вказаного гаражу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3, самовільно, без отримання відповідного дозволу і згоди позивача, зайняв належний позивачу гараж, що обмежує його право власності.

Посилаючись на те, що на неодноразові звернення щодо припинення такого порушення та усунення перешкод в користуванні власністю відповідач не реагує, ТОВ «Льдинка» вимушене звернутись до суду із вказаним позовом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в його задоволенні з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Представник третьої особи - Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом роз'яснювалось сторонам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Судом встановлено, що ТОВ «Льдинка» належить гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 26 квітня 1997 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1857 (арк. справи 4-8).

За даними архіву КРП «БТІ м. Судака» гараж АДРЕСА_1 зареєстрований в розмірі цілого за ТОВ «Льдинка», згідно вищевказаного договору (арк. справи 73).

Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З досліджених судом доказів, пояснень сторін, а також показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_3 займає з дозволу Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим гараж № 3, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі останнього на підставі рішення виконавчого комітету Судацької міської ради № 59/1 від 14 лютого 1997 року (арк. справи 53).

При цьому, вказаний гараж розташований поряд зі спірним гаражем.

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_7, який зазначив лише про те, що ОСОБА_3 займає один з гаражів по АДРЕСА_1 конкретно вказати який саме він не зміг.

Доказів користування відповідачем ОСОБА_3 гаражу АДРЕСА_1 суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. При цьому спосіб має бути адекватним та відповідати порушеному праву.

Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що особа вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Захист прав - це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

Через призму конкретних обставин, встановлених у справі, та правозастосовних до спірних правовідносин орієнтирів, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів займання відповідачем спірного гаражу, який перебуває в приватній власності ТОВ «Льдинка», доводи позивача щодо захопленння його майна, чим створюються перешкоди у користуванні власністю, не заслуговують уваги суду.

За змістом ст. 1, 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України обов'язковою умовою задоволення позову є встановлення факту порушення прав позивача.

Як на підставу своїх вимог ТОВ «Льдинка» посилається на те, що ОСОБА_3 самовільно зайняв спірний гараж, однак доказів на підставі яких можливо було б встановити такі обставини позивач не надав.

З аналогічних підстав суд виходить при відмові в задоволенні позовних вимог в частині покладення обов'язку на інших фізичних осіб усунення перешкод у користуванні власністю - гаражем, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Суд не може не враховувати, що ТОВ «Льдинка», за наведених ним підстав та доводів, передчасно звернувся до суду у обраний спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наведених вище підстав.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не знаходить підстав для стягнення судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 55 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 358, 376, 401 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Льдинка» до ОСОБА_3, третя особа - Судацький МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя