ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2006                                                                                   Справа № 3/205  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Головка В.Г.,Чохи Л.В.   

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача -  Шевченко Я.В., довіреність № 19-25юр від 09.02.06;

від відповідача 1 -  Шляєв І.В., довіреність № 218  від 01.01.06;

від відповідача 2 - не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 62)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06р.   у справі № 3/205

за позовом   відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

до   1- державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

     2- товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія", м. Луганськ

про  стягнення 763,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 20.12.06, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відкрите акціонерне товариство “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг звернулося з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія”, м. Луганськ  про стягнення 763,22 грн. вартості вагової нестачі антрациту по накладній № 52660248.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06 по справі № 3/205 (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволені за рахунок вантажовідправника - товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія", м. Луганськ.

Не погодившись із рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить  рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог до нього відмовити, посилаючись на наступні обставини.

Залізниця зобов”язана перевірити масу вантажу на станції призначення.

Позивач порушив вимоги укладеного договору, здійснивши переваження  вантажу не у пункті призначення, а на іншій станції - станції Східно-Сортувальна, про що свідчать матеріали справи.

В статті 14 Статуту залізниць України говориться про те, що ваги та вагові прилади підлягають обов”язковій державній перевірці, але позивач не надав відомостей про перевірку ваг.

Позивачем також  не надана довіреність на право підписання комерційного акту.

Відкрите акціонерне товариство "Міттал Стіл Кривий Ріг"  просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" також  просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлені наступні обставини.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-збагачувальна фабрика "Індустрія" на  адресу відкритого акціонерного товариства “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”, правонаступником якого є  відкрите акціонерне товариство  “Міттал Стіл Кривий Ріг” (пункт 1.1  Статуту),  надійшов вагон № 65884306 за залізничною  накладною № 52660248.

Видача вантажу здійснювалась залізницею з перевіркою ваги вантажу відповідно до статті 52 Статуту залізниць України. При цьому виявлена недостача, про що складено комерційний акт АЭ № 022144/46 від 16.01.06.

Відповідно до комерційного акту вантаж прибув у справному вагоні, навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на 300 мм, маркування не порушено. Переваження здійснювалось на вагах станції Вост-Сортировочна.

Доводи скаржника не повинні бути прийняті до уваги з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених  наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 № 567/6855, комерційні акті складаються на місцях загального користування –у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Згідно до пункту 12 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевіряються навалом та насипом і прибули без ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки.

Договором № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.03 на експлуатацію залізничної під”їзної колії, укладеним між позивачем та державним підприємством “Придніпровська залізниця” (пункт 6.1) передбачено, що вагони по під”їзній колії локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг-Головний (станції призначення в спірній залізничній накладній) подаються на одну із колій приймально-відправочного парку станції Східно-Приймально-Відправна, яка включає станції Східна-Розвантажувальна, Східна-Сортувальна, Східна-Внутрішньозаводська.

На коліях станції Східно-Приймально-Відправна здійснюється здавання і приймання вагонів у технічному і комерційному відношенні (абзац 2 пункт 6.3 договору), де у відповідності з пунктом 7 Правил видачі вантажів, затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.00 № 644, і статті 23 Статуту залізниць України вантаж видається разом із накладною одержувачу. Після здійснення здавання вагонів, подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії, тобто позивача (абзац 3 пункт 6.3 договору).

Правомірність видачі вантажу на станції Східно-Приймально-Відправна підтверджується Єдиним технологічним процесом (ЄТП) роботи під”їзної колії КГГМК і станцій приймання Кривий Ріг, Кривий Ріг-Головний,   узгодженим з державним підприємством “Придніпровська залізниця”.

У відповідності до ЄТП на станції Східно-Приймально-Відправна залізниця утримує філії технічних і товарних контор станції примикання Кривий Ріг-Головний, які є складовою частиною обмінних пунктів, до складу яких входить відповідний штат прийомоздавачів, оглядачів вагонів позивача і залізниці, які здійснюють передачу і приймання вагонів на під”їзній колії позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ваги вантажу у вагоні № 65884306 здійснювалась на станції Східна-Сортувальна, яка належить позивачу, і знаходиться на його під”їзних коліях, на вагонних вагах одержувача, що встановлено умовами договору № ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.03 на експлуатацію залізничної під”їзної колії, і підтверджується Єдиним технологічним процесом роботи під”їзної колії КГГМК і станції приймання  Кривий Ріг–Головний (про що свідчать штемпелі станції Кривий Ріг–Головний Придніпровської залізниці на комерційному акті АЭ №  022144/46 від 16.01.06), що не суперечить чинному законодавству України.

Позивачем наданий паспорт на його ваги, які знаходяться на його під"їзних коліях на станції Східна-Сортувальна, відповідно до якого ваги перевірялись 11.01.06.

Правила складання актів не передбачають обов”язкового занесення в комерційний акт свідчень про дату перевірки вагів.

Позивачем надане доручення на представника Бугаєву Л.Д. № 19-166юр від 01.09.06 про  надання права на складання комерційного акту.

Правила складання актів не передбачають зазначення у комерційному акті реквізитів доручення на представника вантажоодержувача.

Комерційний акт підписаний посадовими особами залізниці, які відповідають за достовірність відомостей, зазначених у акті, та вантажовідправником, який приймав участь у прийманні вантажу, що відповідає вимогам пункту 10 Правил складання актів, у зв"язку з чим комерційний акт приймається колегією суддів як належний доказ, підтверджуючий недостачу по спірній відправці.

Оскільки, вантаж прибув у справному вагоні, навантаження у вагоні рівномірне, без ознак втрати та викрадення вантажу при перевезенні, маркування вантажу не порушено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладання відповідальності за недостачу на вантажовідправника.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника, оскільки встановлена його вина в недостачі вантажу.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд-  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06 по справі №  3/205 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                            О.М.Лисенко

                                                                                                

Суддя                                                                                                 В.Г.Головко

Суддя                                                                                                 Л.В.Чоха