№ справи:124/10174/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Федоренко Е.Р.
№ провадження:22-ц/190/1025/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Пономаренко А.В.
суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення грошової суми,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом на підставі 1212 Цивільного Кодексу України, посилаючись на те, що Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі-Банк) , незважаючи на неодноразові звернення позивача , відмовляється повертати йому грошові кошти в сумі 1000 грн., які були передані Банку ОСОБА_6 за неукладеним депозитним договором .
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2013 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_6, відмовлено.
В апеляційній скарзі на вказане рішення позивач ОСОБА_6 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга зводиться до того, що суд не звернув увагу на фактичні обставини справи і не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам на підтвердження факту передачі ОСОБА_6 Банку грошових коштів , у зв'язку з чим ухвалив незаконне рішення, яке, на думку позивача, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_6 за доведеністю всіх умов, за наявності яких виникають зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна , у тому числі факту набуття грошових коштів Банку за рахунок позивача, та необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного Кодексу (далі-ЦК) України.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає нормам чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_6 заявлені на підставі статті 1212 ЦК України , яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, і обґрунтовані порушенням майнових прав позивача на розпорядження власними грошовими коштами у розмірі 1000 грн. унаслідок безпідставного утримання цього майна Банком за неукладеним сторонами договором депозитного вкладу.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Зокрема , за приписами частини 1 статті 1212 цього Кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно у тому числі і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зазначена права норма діє незалежно від того, чи було безпідставно отримане майно результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб , або наслідком події.
Таким чином предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За вимогами статей 3 і 15 ЦПК України право звернення кожної особи до суду обумовлено порушенням, не визнанням або оспорюванням її прав, свобод чи інтересів іншими особами, а приписами статей 10 і 60 ЦПК України на позивача покладений обов'язок за допомогою належних і допустимих доказів довести правову і фактичну підставу своїх вимог.
Отже, вирішення питання щодо судового захисту цивільних прав особи закон пов'язує з існуванням самого факту порушення таких прав з боку інших осіб, а позивач має довести такі обставини за допомогою належних і допустимих доказів .
Однак всупереч наведених норм закону ОСОБА_6 не доведено у встановленому порядку правових підстав для судового захисту порушених майнових прав позивача на підставі положень статті 1212 ЦК України .
З матеріалів справи вбачається що 26 вересня 2012 року Банком був складений проект договору з ОСОБА_8 № SAMD №2500072162373(Вклад « Мультівалютний накопичувальний , 3 міс ») , за яким позивач на умовах , передбачених цим договором, мав намір передати на зберігання Банку грошову суму у розмірі 1000 грн. строком на 3 місяці, але договір не підписав (а.с. 2)
Факт не укладення договору депозитного вкладу сторонами не оспорювався і підтверджений також листом Банку від 03 листопада 2012 року № 20.1.0.0.07-121004982 ( а.с.3) .
За вимогами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі, яка вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно пунктів 1.4, 1.8 та 1.9 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Нацбанку України № 516 від 03 грудня 2003 року, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до законодавства України. Банки мають встановлювати основні умови залучення банківського вкладу (депозиту) відповідного виду. Зазначені умови мають бути оприлюднені банком шляхом розміщення відповідної інформації в установі банку в загальнодоступному для клієнтів місці.Ця інформація може додатково розміщуватися банком у засобах масової інформації.
Таким чином, передача фізичною особою грошових коштів банку з метою здійснення ним депозитних операцій має супроводжуватись видачею банком відповідного розрахункового документу, що підтверджує внесення грошової суми.
Між тим, доказів щодо передачі ОСОБА_6 Банку грошової суми у розмірі 1000 грн., яку він просить стягнути з відповідача як безпідставно набуте майно , матеріали справи не містять.
Вищевказаний лист Банку, на який ОСОБА_6 посилається у підтвердження своїх вимог , де відповідач пропонує позивачеві звернутися до обслуговуючого відділення щодо уточнення дати повернення коштів, з урахуванням викладеного не можна вважати безумовним підтвердженням викладених у позовній заяві обставин.
З огляду на наведене суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_6 та відсутності правових підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду і не місять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Такими чином , колегія суддів вважає рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2013 року ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПКУкраїни, є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення без змін.
На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Судді:
Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.