СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року Справа № 901/3281/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Латиніна О.А.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
відповідача, Двинянінова Валентина Борисівна , довіреність № 7 від 25.10.13, Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 16 грудня 2013 року у справі № 901/3281/13
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015)
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. Довгоруківська, 3, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання договору оренди укладеним,
ВСТАНОВИВ:
Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, укладеним між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим у редакції наведеній у позовній заяві.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 грудня 2014 року у справі №901/3281/13 позов задоволено частково.
Визнаний укладеним договір оренди нерухомого майна між Фондом майна Автономної Республіки Крим до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим в редакції зазначеної у рішенні суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду в частині викладення пунктів договору у наступної редакції: Пункт 3.1. договору : орендна плата складає 1 грн. на рік; Пункти 3.2., 3.3., 3.4. договору : вилучити.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Севастопольського апеляційного господарського суду зі скаргою, скаржник посилається на те, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги саме Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яку затверджено Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 року № 786, а не методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіки Крим, яку затверджено постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98.
13 лютого 2014 року апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим прийнято до провадження у складі колегії суддів: Заплава Л.М.. , Латинін О.А., Євдокімов І.В.
У судове засідання 25 лютого 2014 року представник Фонду майна Автономної Республіки Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить штемпель з відміткою про відправлення ухвал сторонам.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
З врахування вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності нез'явившегося представника позивача за наявленими у справі матеріалами.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим одержало від Фонду майна Автономної Республіки Крим проект договору оренди нерухомого майна, надісланий 25 липня 2013 року
Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіки Крим підписало проект договору з протоколом розбіжностей, який був надісланий позивачу 01 серпня 2013 року.
В подальшому, Фонд майна Автономної Республіки Крим, розглянувши протокол розбіжностей, 20 серпня 2012 року надіслав на адресу відповідача із супровідним листом за вих. №08-23/5430 від 19 серпня 2013 року протокол врегулювання розбіжностей, який був отриманий відповідачем 22 серпня 2013 року.
Відповіді, яка б свідчила про урегулювання розбіжностей між сторонами, на адресу Фонду майна не надходило.
Також, відповідачем був підписаний акт приймання-передачі об'єкту оренди.
Вважаючи, що Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, підписавши акт приймання-передачі з 23.07.2013 вступив у строкове користування майном та отримав його в оренду, тому Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся з відповідним позовом до суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є визнання укладеним договору оренди нерухомого майна в редакції позивача.
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту ч. 7 ст. 181 ГК України, якою, зокрема, регулюється порядок узгодження умов договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, вбачається, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов такого договору не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Визнання укладеним договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, за своєю сутністю не є вирішенням господарського спору, що виник внаслідок порушення прав та інтересів особи, яка відповідно до вимог ч. 7 ст. 181 ГК України, направила протокол розбіжностей контрагенту за договором. В даному випадку, позов такої особи зводиться до вимог прийняти судове рішення, яким встановити юридичний факт, що вже існує відповідно до закону. Поряд з цим, встановлення юридичних фактів не може бути окремим способом захисту порушеного права, оскільки вирішення питання про досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору може розглядатись в межах вирішення спору про цивільне право. Встановлення відповідного факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, але не може бути предметом окремого позову.
Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, зокрема неодержання на оферту акцепту, такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся).
Якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору, то вказаний спір може бути вирішено відповідно до вимог статті 187 Господарського кодексу України і предметом такого спору може бути зобов'язання сторони до укладання договору. Проте спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачений законом, оскільки він не підпадає під перелік способів, що визначені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Невірно обраний спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи, що відповідач просить змінити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим в частині викладення пунктів договору, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Наведене свідчить про те, що постановлене рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року у справі № 901/3281/13 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року у справі № 901/3281/13 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
4.У позові відмовити.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді О.А.Латинін
І.В. Євдокімов
Розсилка:
1. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015)
2. Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. Довгоруківська, 3, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)