ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.02.2014Справа № 901/4129/13
За позовом Дочірнього підприємства приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод»
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Іноземцевої Яни Геннадіївни
про стягнення 44 498,64 грн.
Суддя С.А. Чумаченко
Представники сторін:
від позивача - Жестовський Л.Б., довіреність № б/н від 01.11.2013, представник;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: позивач Дочірнє підприємство приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Іноземцевої Яни Геннадіївни просить суд стягнути основний борг 36 839,97 грн., 3 % річних від заборгованості 290,68 грн., 20% штрафних санкцій - 7367,99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами були укладені договори «Про поставку продукції» № 47 від 08.06.2010 та № 14/13 від 01.01.2013. Згідно вказаних договорів позивач зобов'язаний поставити товар, а відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар. Дочірнє підприємство приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» здійснило поставку товару відповідачу, однак відповідач частково оплатив отриманий товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що і стало підставою звернення позивача із позовом до суду.
Ухвалою суду від 11.02.2014 продовжено строк розгляду справи до 28.02.2014.
Присутній у судовому засіданні представник позивача надав суду підписаний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, з зазначенням, що Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи Іноземцева Яна Геннадіївна зобов'язується погасити заборгованість з 11.02.2014 по 11.03.2014 рівними частинами щомісяця.
Відповідач явку не забезпечив, про день та місце судового засідання був сповіщений рекомендованою кореспонденцією, відзив та витребувані судом документи не надав.
Про час та місце розгляду справи Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Іноземцева Яна Геннадіївна була повідомлена належним чином за адресою юридичної реєстрації, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії № 060817 від 04.12.20143 (а.с. 19).
Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Таким чином, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Іноземцева Яна Геннадіївна був повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалось.
Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
08.06.2012 між Дочірнім підприємством приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» та Суб'єктом підприємницькою діяльності - фізичною особою Іноземцевою Яною Геннадіївною був укладений договір поставки № 74 (а.с. 10-11).
01.01.2013 між Дочірнім підприємством приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» та Суб'єктом підприємницькою діяльності - фізичною особою Іноземцевою Яною Геннадіївною був укладений договір поставки № 14/13 (а.с. 12-13).
Відповідно до пунктів 1.1. договорів № 47 від 08.06.2010 та № 14/13 від 01.01.2013, продавець зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах нього договору.
Предметом постачання договору № 47 від 08.06.2010 є наступні товари: Шифер 8-ми хвильовий ДСТУ Б.В.2.7.-53-96, шифер плоский 5x3.00 ДСТУ Б.В.2.7.-52-96(ГОСТ 1824-95, шифер плоский 1,10x1,75 ДСТУ Б.В.2.7. 52-96(ГОСТ 1824-95), труба АЦ Д-100 4 м/п ГОСТ 1839.80, труба АЦ Д-150 4 м/п ГОСТ 1838.80.
Предметом постачання договору № 14/13 від 01.01.2013 є наступні товари: Цемент марки ПЦБ-400 ДСТУ Б В.2.7- -f-96,цемент марки ШПЦ-400 ДСТУ Б В.2.7-46-96, Шифер 8-ми хвильовий ДСТУ Е 5.2.7.-53-96, шифер плоский 1,5x3,00 ДСТУ Б,В,2,7,-52-9б (ГОСТ 1824-95, шифер плоский 1,10x1,75 ДСТУ Б.В.2.7. 52-96(ГОСТ1824-95), труба АЦ Д-100 4 м/п ГОСТ 1539-80, труба АЦ Д-150 4 м/п ГОСТ 1839-80, труба АЦ Д-200 4 м/п ГОСТ 1839-80.
Згідно пункту 4.1 договорів № 47 від 08.06.2010 та № 14/13 від 01.01.2013, ціни на продану продукцію вказуються у накладних, з урахуванням транспортних витрат, у т.ч. П.Д.В.-20%, ціна може змінюватися в залежності від зміни цін на запасні частини, матеріали, енергоносії.
Відповідно пунктів 5.1 та 5.2 договорів № 47 від 08.06.2010 та № 14/13 від 01.01.2013, розвантаження партії товару здійснюється продавцем при умовах 50% оплати по факту доставки, 50% з відстрочкою у термін до 15 банківських днів, від дня поставки товару покупцю. Форма оплати - готівкою або переведення коштів на розрахунковий рахунок подавця.
Пунктом 8 договорів № 47 від 08.06.2010 та № 14/13 від 01.01.2013 передбачено, що за прострочення максимального терміну оплати кожної отриманої партії товару, встановленого в п.7.3. цього Договору, покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю в повному обсязі всі збитки, які викликані таким простроченням, та сплатити продавцю (на його вимогу) пеню кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка дія: під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення терміну оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення покупцем.
Крім цього,у вказаному вище випадку прострочення оплати товару більше ніж на 15 днів покупець повинен сплатити поверх пені, встановленій у п. 8.1. дійсного договору, штраф розмірі 20 % від суми не сплаченого або не повністю сплаченого товару.
Відповідно пункту 7.5 договору № 47 від 08.06.2010 дія договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2010.
Згідно пункту 7.6 договору № 14/13 від 01.01.2013 дія договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із Сторін не заявить про намір розірвання договору, договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на наступний календарний рік.
Так, на виконання умов договорів постачальником переданий у власність покупця товар, що підтверджується наступним:
- видаткова накладна № Y000001604 від 16.11.2012 року - поставлено продукції шифер восьми хвильовий та труба азбоцементна на загальну суму 46 140,00 грн.;
- видаткова накладна № Y000001043 від 20.08.2013 року - поставлено продукції шифер восьми хвильовий та труба азбоцементна на загальну суму 24 200,00 грн.
Зазначені видаткові накладні підписані з боку відповідача.
З метою досудового врегулювання спору, постачальник звертався до покупця з претензією, в якій вимагав сплатити наявну заборгованість (а.с. 18).
У судовому засіданні представник позивача підтверджував, що відповідачем часткового була погашена заборгованість, яка була здійснена готівковим розрахунком.
В матеріалах справи є підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, з зазначенням, що Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи Іноземцева Яна Геннадіївна зобов'язується погасити заборгованість з 11.02.2014 по 11.03.2014 рівними частинами щомісяця.
На сьогоднішній день Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Іноземцевою Яною Геннадіївною не в повному обсязі була погашена заборгованість за договором № 47 від 08.06.2010 та договором № 14/13 від 01.01.2013, відповідно, за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 36 839, 97 грн.
Дослідивши надані позивачем у підтвердження своїх доводів докази, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу статті 629 Цивільного кодексу України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно, передбачається сплата ціни товару після його прийняття в повному обсязі, тобто у покупця (відповідача у справі) виникає зустрічний обов'язок по оплаті товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується підписаною відповідачем видаткових накладних (№ Y000001604 від 16.11.2012 на загальну суму 46 140,00 грн. та видатковою накладною № Y000001043 від 20.08.2013 року на загальну суму 24 200,00 грн.). Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Відтак, надана позивачем видаткова накладна згідно із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами та відображають факти здійснення між сторонами господарських операцій.
Договори поставки № 47 від 08.06.2010 та № 14/13 від 01.01.2013 ніким не оскаржені, є дійсними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Іноземцевою Яною Геннадіївною під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договорами поставки № 47 від 08.06.2010 та № 14/13 від 01.01.2013 у розмірі 36 839, 97 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від заборгованості у розмірі 290,68 грн., 20% штрафних санкцій від заборгованості у розмірі 7367,99 грн.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 692 частина 3 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частино 2 пункту 8.1.договорів встановлено, що прострочення оплати товару більше ніж на 15 днів покупець повинен сплатити поверх пені, встановленій у п. 8.1. дійсного договору, штраф розмірі 20 % від суми не сплаченого або не повністю сплаченого товару.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% та штрафу, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».
Витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено та підписано 03.03.2014.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Іноземцевої Яни Геннадіївни на користь Дочірнього підприємства приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» основний борг 36 839,97 грн., 3 % річних від заборгованості 290,68 грн., 20% штрафних санкцій - 7 367,99 грн.
3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Суддя С.А. Чумаченко
Розсилка простою кореспонденцією:
1. Дочірнє підприємство приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (вул. Польова, 5, смт. Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, Україна, 97000);
Розсилка рекомендованою кореспонденцією з повідомленням:
2. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Іноземцева Яна Геннадіївна (вул. Спеціалістів, буд. 6, кв. 45, с. Дубки, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, Україна, 97561).