УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/68/14Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріПомазан В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії головного державного виконавця ВДВС Феодосійського міського управління юстиції АР Крим Івасюк Жанни Іванівни, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Феодосійського МУЮ АР Крим Івасюк Ж.І. при проведенні 31 жовтня 2013 року виконавчих дій по демонтажу частини домоволодіння по АДРЕСА_1 в якій просив визнати дії неправомірними. На думку заявника, державним виконавцем проігнорована ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2013 року, якою зупинено виконання рішення Феодосійського міського суду від 15.07.13 року у цивільній справі № 121/10386/12 до закінчення касаційного провадження у справі. Крім того, під час проведення виконавчих дій державним виконавцем не було забезпечено проведення демонтажу спеціалізованою будівельною організацією з належними дозволами та ліцензією, оскільки використовувалися технічні засоби (два трактори - екскаватори) осіб, які не мають права на ведення вказаної господарської діяльності. Враховуючи наведене, ОСОБА_6 вважає дії державного виконавця неправомірними, такими, що порушують ст. 19 Конституції України, перевищують службові повноваження.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на не повне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просить ухвалу скасувати та постановити нову - про задоволення скарги в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що суд не врахував положення ч.1 ст. 223 ЦПК України, відповідно до норм якої рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом. З огляду на зупинення виконання рішення місцевого суду ухвалою ВССУ до закінчення касаційного провадження, державний виконавець не взяв до уваги те, що боржник не міг виконати добровільно рішення до 07.10.2013 року, як вказано в постанові про відкриття виконавчого провадження, отже майну ОСОБА_6 було б заподіяно невідворотну шкоду.
Крім того, апелянт зазначає, що судом також не було прийнято до уваги, що під час проведення виконавчих дій державний виконавець не забезпечив належного проведення демонтажу будівель, наявність проекту такого демонтажу державним виконавцем не було підтверджено.
Від начальник ВДВС Феодосійського МУЮ АР Крим ОСОБА_10 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Феодосійського міського суду від 19 листопада 2013 року - без змін.
Також заперечення на апеляційну скаргу надійшло від представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12, який просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апелянта є необґрунтованими, державний виконавець при проведенні виконавчих дій діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки фотокопія ухвали суду касаційної інстанції, надана ОСОБА_6, не мала юридичної сили та не створювала юридичних наслідків.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності заявника та заінтересованої особи - державного виконавця, які повідомлені належним чином про розгляд справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення заінтересованої особи - ОСОБА_11, його представника, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали цивільної справи № 121/10386/12 (2/119/171/2013), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду від 15.07.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 09 вересня 2013 року, по справі № 121/10386/12, 2/119/171/13 частково задоволений позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про знесення самовільної будівлі, усунення перешкод шляхом проведення демонтажу, зобов'язання виконанати дії: усунути перешкоди ОСОБА_11 в здійсненні права користування земельною ділянкою, площею 0,1249 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 0111645700:01:002:0478, шляхом проведення демонтажу (реконструкції) частки конструктивних елементів будівель літ. «Б», літ. «В», що відносяться до будов та споруд самовільно побудованих ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, на відстані не менше 5,0 м від сумісної межі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 відповідно до кадастрового плану меж земельних ділянок, висновку комплексної експертизи № 2598/2599 від 22.04.2013 року. Також усунені перешкоди ОСОБА_11 в здійсненні права користування земельною ділянкою площею 0,1249 га, розташованою за адресою АДРЕСА_2 шляхом проведення демонтажу паркану (або стіни майбутньої будівлі) домоволодіння та фундаменту під ним по АДРЕСА_1 що самовільно побудовані ОСОБА_6 по всій його довжіні, відповідно до кадастрового плану меж земельних ділянок, висновку комплексної експертизи № 2598/2599 від 22.04.2013 року. Зобов'язано ОСОБА_6 за свій рахунок привести земельну ділянку ОСОБА_11 площею 0,1249 га, розташовану по АДРЕСА_2 в частині якої існує накладення загальною площею 11,86 кв.м (відповідно до кадастрового плану меж земельних ділянок, висновку комплексної експертизи № 2598/2599 від 22.04.2013 року) у стан, придатний для використання за цільовим призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 15 липня 2013 року та ухвала Апеляційного суду АР Крим від 09 вересня 2012 року залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року.
Згідно ст. 114 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються ЗУ "Про виконавче провадження".
Постановою головного державного виконавця Феодосійського МУЮ від 30 вересня 2013 року ВП № 40008808 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 23.09.2013 року Феодосійським міським судом за рішенням по справі № 121/10386/12, 2/119/171/13. Боржнику наданий строк для добровільного виконання рішення до 07 жовтня 2013 року (а.с. 6).
Постанову направлено на адресу боржника 30.09.2013 року (а.с.6,7). У встановлений строк рішення боржником не виконано.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
З урахуванням вищезазначених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії державного виконавця при проведенні виконання рішення Феодосійського міського суду від 15 липня 2013 року відповідали вимогам статей 13, 27, 29, 30, 31, 32 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апелянта стосовно того, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій 31.10.2013 року знехтував тим, що виконання рішення суду було зупинено ухвалою ВССУ від 04.10.2013 року, чим порушив права ОСОБА_6, не приймаються колегією суддів, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2013 року (справа № 6-42317ск13) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду від 15.07.2013 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 09.09.2013 року, а також зупинено виконання рішення Феодосійського міського суду від 15.07.2013 року до закінчення касаційного провадження у справі (а.с.8).
Указана ухвала направлена на адресу Феодосійського міського суду АР Крим та сторонам по справі 30.10.2013 року за вих. № 95879/0/19-13, отримана Феодосійським міським судом АР Крим 04.11.2013 року за вх. № 39858/13 (а.с.9,11,12), що також підтверджується матеріалами дослідженої в суді апеляційної інстанції цивільної справи № 121/10386/12(2/119/171/2013). Копія ухвали ВССУ від 04.10.2013 року особисто отримана представником ОСОБА_6 30.10.2013 року безпосередньо у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що свідчить копія відповідної заяви (а.с. 10).
30 жовтня 2013 року ОСОБА_6 подав скаргу на дії державного виконавця ВДВС ФМУЮ Івасюк Ж.І., в який просив прийняти заходи до зупинення виконання рішення Феодосійського міського суду від 15.07.2013 року. Вказана скарга розглянута і листом від 08.11.2013 року № 03/1-21/5268/03/13413 заявнику роз'яснено право на оскарження дій (бездіяльність) державного виконавця в судовому порядку. Листом від 08.11.2013 року № 03/1-21/5312/03/13413 боржника також повідомлено, що на адресу ВДВС ФМУЮ АР Крим належним чином засвідчена копія ухвали ВСС України від 04.10.2013 року (справа № 6-42317ск13) не надходила.
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», п. 4.5. Інструкції про проведення виконавчих дій, у тому числі у випадках зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надане таке право. При цьому боржник має надати належним чином завірену копію відповідного рішення суду.
Отже, оскільки на час проведення виконавчих дій 31.10.2013 року, державному виконавцю не було достовірно відомо про наявність ухвали ВССУ, належним чином завірена копія ухвали ВССУ про зупинення виконання рішення місцевого суду, не була надана державному виконавцю, копії цього документу 30.10.2013 року були лише направлені на адресу Феодосійського міського суду і сторін по справі, а отримані 04.11.2013 року, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно незаконності проведення державним виконавцем виконавчих дій 31.10.2013 року та неможливості виконання заявником рішення суду в добровільному порядку у строк, визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи слідує, що після отримання державним виконавцем ВДВС Феодосійського МУЮ належним чином оформленої копії ухвали ВССУ від 04.10.2013 року, 12.11.2013 року ним була ухвалена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 44).
Також, на думку колегії суддів, є безпідставними і доводи апелянта про те, що при проведенні демонтажу будівель державним виконавцем не підтверджена наявність проекту, за яким здійснюється таке демонтування, оскільки 31.10.2013 року державним виконавцем за участю стягувача ОСОБА_11, боржника ОСОБА_6, понятих, дільничного інспектора міліції, інспектора патрульної служби, спеціаліста інженера - проектувальника проведені виконавчі дії щодо демонтажу паркану довжиною 15,25 м з боку земельної ділянки АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_11, у відповідності з кадастровим планом меж земельних ділянок і висновку експерта № 2598/2599 від 22.04.2013 року.
Постановою державного виконавця від 29.10.2013 року для проведення виконавчих дій по виконанню рішення суду в частині демонтажу паркану (або стіни майбутньої будівлі) домоволодіння та фундаменту під ним по АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» призначено спеціаліста - фізичну особу - підприємця ОСОБА_13 у виконавчому провадженні № 40008808 (а.с. 42).
Як слідує з Акта державного виконавця від 31.10.2013 року (а.с. 43),спеціалістом інженером-проектувальником проведені роботи по технічному обстеженню зданій та споруд літ. «Б», літ. «В», збудованих ОСОБА_6, за допомогою пневматичного компресора проведено шість вертикальних розрізів зовнішньої частини фундаменту під демонтованим парканом. Фундамент під парканом демонтований екскаватором, демонтовані частини п'яти елементів армированого бетону укладені в різні кути земельної ділянки ОСОБА_11 При проведенні виконавчих дій зауважень не надійшло. Проводилася відео зйомка за допомогою технічних засобів стягувача.
Вищезазначені обставини спростовують доводи апелянта щодо необхідності виготовлення проекту при здійсненні демонтажу паркану, наявність такого проекту передбачена при проведенні демонтажу будівель літ. «Б» та літ. «В», що відносяться до домоволодіння ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 та частина конструктивних елементів яких розташована на земельній ділянці ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 що підтверджується висновком комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2598/2599 від 22.04.2013 року (а.с. 223-231). При проведенні виконавчий дій 31.10.2013 року демонтаж будівель літ. «Б» та літ. «В» не здійснювався, що не заперечувалося заявником при розгляді справи в суді першої інстанції і підтверджується змістом Акту державного виконавця від 31.10.2013 року (а.с. 43).
Колегія суддів враховує і те, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.
Оскільки рішення Феодосійського суду АР Крим від 15 липня 2015 року, яким захищено право ОСОБА_11, добровільно не виконується, державним виконавцем, на виконання покладених на нього законом обов'язків, було здійснено примусове часткове виконання вказаного судового рішення.
За такими обставинами не є обґрунтованими і доводи апелянта про спричинення йому невідворотної шкоди при виконанні рішення суду в частині демонтажу паркану, з урахуванням того, що указане рішення суду залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги правильним, а оскаржувану ухвалу обґрунтованою та законною, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду без змін.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року відхилити.
Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Самойлова О.В. Т.С. Авраміді А.П. Приходченко