РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/225/14Головуючий суду першої інстанції:Дмитрієв Т.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"25" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріПомазан В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 16 грудня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку всього майна, що було набуте за час спільного життя з відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з серпня 1975 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час якого придбано спільне майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 земельна ділянка за тією ж адресою; склад-млин та прохідна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 водонапірна башта «ОСОБА_11», артезіанська свердловина, колодязь та водонапірна мережа протяжністю 186 м п. з заглушкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 автомобіль «ВАЗ 2121», автомобіль «SKODA FABIA AMBIENTE 1.4», автомобіль «OPEL OMEGA», комбайн зернозбиральний, трактор ЮМЗ-6, причеп 2 ПТС-4, автомобіль ЗИЛ, нежитлова споруда (коровнік), розташована по АДРЕСА_4 На цей час між сторонами втрачається сімейний зв'язок, у зв'язку з чим позивачка просить поділити сумісне майно подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частку зазначеного майна.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 16 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Виділено із складу спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку домоволодіння з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1; на 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; на 1/2 частку автомобілю «ВАЗ 2121» білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_5; на 1/2 частку автомобілю «SKODA FABIA AMBIENTE 1.4» сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_6; на 1/2 частку автомобілю «OPEL OMEGA» білого кольору, номерний знак НОМЕР_7, номер кузову НОМЕР_8.
Виділено із складу спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку домоволодіння з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1; на 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; на 1/2 частку автомобілю «ВАЗ 2121» білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_5; на 1/2 частку автомобілю «SKODA FABIA AMBIENTE 1.4» сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_6; на 1/2 частку автомобілю «OPEL OMEGA» білого кольору, номерний знак НОМЕР_7, номер кузову НОМЕР_8. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_6- ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на не повне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що суд при ухваленні рішення дійшов до помилкового висновку про те, що спірне майно, а саме: склад-мелен; водонапірна башта ОСОБА_11, свердловина, колодязь; нежитлові споруди (корівник); автомобіль «ЗИЛ-ММЗ» 4502; причеп марки 2ПТС-4; трактор колісний марки ЮМЗ-6; комбайн зернозбиральний марки NEW HOLLAND TF 44 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки використовується відповідачем у підприємницькій діяльності.
На думку апелянта, вказане майно було придбане подружжям за час шлюбу і використовувалося у підприємницькій діяльності позивачкою, а пізніше - з червня 2003 року також і її чоловіком ОСОБА_7
Також апелянт зазначає, що суд не звернув уваги і не дав належної правової оцінки тому факту, що ОСОБА_6 є підприємцем з 03.10.1994 року, в відповідач був зареєстрований як ФОП лише з 11.06.2003 року.
Апелянт зауважує на те, що водонапірна башта придбана 29.01.2004 року на сумісні кошти подружжя і використовується сумісно для зрошення суміжних земельних ділянок. Крім того, відповідачу передана в оренду земельна ділянка під баштою, як фізичній особі, а не як підприємцю.
Також апелянт зазначає, що за сумісні кошти подружжя був придбаний склад - мелен за договором від 31.08.2004 р.; нежитлова споруда (корівник) придбана відповідачем за договором купівлі-продажу від 29.03.2012 року, в п.6 договору зазначено, що майно придбано у сумісну власність с ОСОБА_6 за спільні кошти, але суд не звернув уваги на ці факти.
Тому, апелянт вважає, що спірне майно купувалося подружжям за спільні сумісні кошти, набуті ними від здійснення підприємницької діяльності (інше джерело прибутку відсутнє), за спільною участю подружжя коштами та працею в набутті майна, з метою використання саме у господарській діяльності них обох, а не лише відповідача ОСОБА_7
Відповідач ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно є законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на ? частку домоволодіння з господарськими спорудами, ? частку земельної ділянки, ? частку автомобіля ВАЗ 2121, ? частку автомобіля SKODA FABIA AMBIENTE 1.4, ? частку автомобіля OPEL OMEGA, сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не підлягає в цій частині перегляду судом апеляційної інстанції. Підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.
Рішення місцевого суду оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання спільною сумісною власністю подружжя, розділ і визнання за позивачкою право власності на: ? частку складу-мелену; ? частку водонапірної башти ОСОБА_11, свердловини, колодязю; ? частку нежитлової споруди (корівнику); ? частку автомобілю «ЗИЛ-ММЗ» 4502; ? частку причепу марки 2ПТС-4; ? частку трактору колісного марки ЮМЗ-6; ? частку комбайну зернозбирального марки NEW HOLLAND TF 44.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке за своїм призначенням використовується відповідачем у підприємницької діяльності не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і не підлягає поділу.
З таким висновком місцевого суду не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 05 серпня 1975 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_9, яке видано Совєтським райвідділом ЗАГС Кримської області від 05 серпня 1975 року (а.с. 9). За цей час подружжям придбано таке майно:
- домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою серії 003705/12, яка видана КРП «БРТІ м. Джанкоя» 20 травня 2013 року за № 25 (а.с. 28);
- склад-млин за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Совєтського районного суду АР Крим від 10.12.2004 року (а.с. 29).
- водонапірну башту «ОСОБА_11», свердловину, колодязь розвідний, мережі водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Совєтського районного суду АР Крим від 17.08.2004 року, що підтверджується довідкою серії 003707/12, яка видана КРП «БРТІ м. Джанкоя» 20 травня 2013 року за № 27 (а.с. 30, 77).
- автомобілі: «OPEL OMEGA» білого кольору, номерний знак НОМЕР_7, номер кузову НОМЕР_8, «ВАЗ 2121» білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_5, «ЗИЛ-ММЗ 4502 зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_10 номер кузову НОМЕР_11,свідоцтво від 07.02.2001 року, «SKODA FABIA AMBIENTE 1.4» сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_6, трактор колісний марки ЮМЗ-6 з номерним знаком НОМЕР_15, заводський номер НОМЕР_12 свідоцтво про реєстрацію від 12.03.1999 року, що підтверджується реєстраційними картками ТЗ, які видані Білогірським відділом РЄР при УГАЇ ГУ МВС України в АР Крим 18 травня 2013 року за вих. № 11/м/6-385 (а.с. 42-46);
- причіп марки 2ПТС-4 з номерним знаком НОМЕР_13, заводський номер НОМЕР_14 та трактор колісний марки ЮМЗ-6 з номерним знаком НОМЕР_15, заводський номер НОМЕР_12 свідоцтво від 12.03.1999 року, що підтверджується інформацією, отриманою від Державної інспекції сільського господарства в АР Крим № 5-08/2166 від 03 червня 2013 року (а.с.65-66);
- нежитлову споруду (корівник), який розташований за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2012 року, що підтверджується довідкою серії 003820/12, яка видана Кримським Республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Джанкоя» 30 липня 2013 року за № 148 (а.с.100-104)
- комбайн зернозбиральний марки NEW HOLLAND TF 44, номерний знак НОМЕР_16, заводський номер НОМЕР_17 свідоцтво від 10.07.2008 року, що підтверджується довідкою Державної інспекції сільського господарства в АР Крим № 11 від 14 серпня 2013 року (а.с. 124).
З матеріалів справи слідує, що сторони по справі є фізичними особами - підприємцями. ОСОБА_7 зареєстрований як ФОП з 10.03.1993 року, ОСОБА_6 - з 03.10.1994 року (а.с. 193), вони займаються різними видами підприємницької діяльності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто вказаною нормою передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
При цьому, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України), що відповідає абз. 1 ч. 2 ст. 372 ЦК України.
Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.
З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).
На думку Конституційного Суду України, що викладена у рішенні від 19.09.2012 року по справі № 1-8/2012, приватне підприємство або його частина, засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності. Враховуючи наведене, Конституційний Суд України вирішив, що положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно того, що спірне майно купувалося подружжям за спільні сумісні кошти, набуті ними від здійснення підприємницької діяльності, оскільки інше джерело прибутку в їх сім'ї відсутнє, за спільною участю подружжя коштами та працею в набутті майна, з метою використання у господарської діяльності їх обох, а не лише відповідача ОСОБА_7
Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи і не спростовані відповідачем.
Також погоджується колегія суддів і з доводами апелянта стосовно того, що спірне майно було придбано відповідачем, як фізичною особою, а не як підприємцем, що підтверджується правовстановлюючими документами і свідчить про те, що зазначене майно має статус сумісно нажитого майна подружжя.
Так, власником транспортних засобів (причепу «ПТС-4, трактора БМЗ-6, автомобілю ЗИЛ-ММЗ 4502, комбайну зернозбирального) у свідоцтвах про реєстрацію від відповідно 12.03.1999 року, 07.02.2001 року, 10.07.2008 року (а.с. 66, 124) зазначений ОСОБА_7, як фізична особа.
Право власності на склад-мелен, водонапірну башту «ОСОБА_11», свердловину, колодязь і мережу водопостачання визнано за ОСОБА_7 рішеннями Совєтського районного суду АР Крим від 10.12.2004 року та 17.08.2004 року (а.с. 29, 77, 199) і зареєстровано, як за фізичною особою.
Нежитлова споруда (корівник) куплена відповідачем за договором купівлі-продажу від 29.03.2012 року, посвідченому приватним нотаріусом Красногвардійського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 667 (а.с. 101-104), також, як фізичною особою. Крім того, в пункті 6 договору зазначено, що покупець доводить до відома представника продавця, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, предмет договору купує в спільну сумісну власність за спільні гроші. ОСОБА_6 надала заяву про згоду на укладення цього договору.
Матеріали справи не містять відомостей щодо створення одним з подружжя приватного підприємства та внесення грошових коштів або майна у статутний фонд підприємства. Отже, відповідачем не спростований факт формування майна сторін, як приватних підприємців, за рахунок спільної сумісної власності подружжя. Також матеріали справи не містять відомостей про залучення коштів третіх осіб при купівлі спірного майна
Суд першої інстанції не звернув уваги на викладені обставини і не вірно визначив правовий режим спірного майна, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що спірне майно є особистою приватною власністю підприємця ОСОБА_7
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі вказаних норм сімейного законодавства України та міжнародного права, колегія суддів вважає порушеними права ОСОБА_6 на володіння належним їй майном.
За змістом статей 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.
Способи захисту прав визначені у статті 16 ЦК України, яка передбачає захист прав громадян та юридичних осіб у тому числі шляхом визнання прав.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскільки подружжя займалося підприємницькою діяльністю, за спільні кошти купили спірне майно, то таке майно є спільною сумісною власністю подружжя. Отже, ОСОБА_6, відповідно до ст. 69 СК України має право на поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя і визнання за нею права власності на ? частку такого майна.
Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував для врегулювання правовідносин, що склалися між сторонами, норми ст. 57 СК України та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до пунктів 3, 4, частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення місцевого суду і ухвалення нового рішення про задоволення вимог позивачки.
Крім того, згідно з частинами 1, 5 статті 88 ЦПК України, з урахуванням того, що судом першої інстанції частково вирішено питання про розподіл судових витрат в частині задоволених вимог позивачки, при задоволенні решти частини її вимог, виходячи з максимального розміру судового збору (3441,00 грн.), з ОСОБА_6 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1383,80 грн., з ОСОБА_7 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1844,20 грн., також, з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню оплачені нею судові витрати відповідно квитанції від 19.04.2013 року (а.с. 1) в сумі 284,00 грн.
На підставі наведеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника поповича ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 16 грудня 2013 року - задовольнити.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 16 грудня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: складу-млину, водонапірної башти «ОСОБА_11», свердловини, мережі водопостачання, колодязю розвідному, щитової, нежитлової споруди (корівнику), автомобілю ЗИЛ-ММЗ 4502, причепу марки 2ПТС-4, трактору колісного марки ЮМЗ-6, комбайну зернозбирального марки NEW HOLLAND TF 44. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7: - склад-млин, розташований за адресою: АДРЕСА_2; - водонапірну башту «ОСОБА_11», свердловину, мережу водопостачання, колодязь розвідний, щитову, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2; - нежитлову споруду (корівник), який розташований за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_4; - автомобіль ЗИЛ-ММЗ 4502 зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_10 номер кузову НОМЕР_11; - причіп марки 2ПТС-4 з номерним знаком НОМЕР_13, заводський номер НОМЕР_14; - трактор колісний марки ЮМЗ-6 з номерним знаком НОМЕР_15, заводський номер НОМЕР_12; - комбайн зернозбиральний марки NEW HOLLAND TF 44, номерний знак НОМЕР_16, заводський номер НОМЕР_17
Визнати за ОСОБА_6 право власності на:
- ? частку складу-млину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2;
- ? частку водонапірної башти «ОСОБА_11», свердловини, мережі водопостачання, колодязю розвідного, щитову, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2;
- ? частку нежитлової споруди (корівник), який розташований за адресою: АДРЕСА_4;
- ? частку автомобіля ЗИЛ-ММЗ 4502 зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_10 номер кузову НОМЕР_11;
- ? частку причепу марки 2ПТС-4 з номерним знаком НОМЕР_13, заводський номер НОМЕР_14;
- ? частку трактору колісного марки ЮМЗ-6 з номерним знаком НОМЕР_15, заводський номер НОМЕР_12;
- ? частку комбайну зернозбирального марки NEW HOLLAND TF 44, номерний знак НОМЕР_16, заводський номер НОМЕР_17
Визнати за ОСОБА_7 право власності на:
- ? частку складу-млину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2;
- ? частку водонапірної башти «ОСОБА_11», свердловини, мережі водопостачання, колодязю розвідного, щитову, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2;
- ? частку нежитлової споруди (корівник), який розташований за адресою: АДРЕСА_4;
- ? частку автомобіля ЗИЛ-ММЗ 4502 зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_10 номер кузову НОМЕР_11;
- ? частку причепу марки 2ПТС-4 з номерним знаком НОМЕР_13, заводський номер НОМЕР_14;
- ? частку трактору колісного марки ЮМЗ-6 з номерним знаком НОМЕР_15, заводський номер НОМЕР_12;
- ? частку комбайну зернозбирального марки NEW HOLLAND TF 44, номерний знак НОМЕР_16, заводський номер НОМЕР_17
Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір в дохід держави в сумі 1383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судовий збір в дохід держави в сумі 1844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судові витрати в сумі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
В іншій частині рішення Совєтського районного суду АР Крим від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко