ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р. Справа № 804/452/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №574 від 19.11.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» звернулося з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати наказ № 574 від 19.11.2013р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ».

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що не погоджується з оспорюваним наказом, вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному податковому законодавству, оскільки відповідачем листи про надання інформації складені з порушенням Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1245 (далі - Порядок №1245) та вимог ст.ст.20, 73, 75, 78 Податкового кодексу України, зазначені листи не містили посилань на конкретні фактичні обставини,які створювали би належні підстави для витребування у платників податків будь-яких пояснень та їх документального підтвердження, а тому, на думку позивача, виключають обов'язковість виконання таких запитів. Окрім того, позивач наголошує і на незаконне втручання відповідача в його господарську діяльність,що грубо порушує права суб'єкта господарювання.

Представник позивача, який приймав участь у судовому засіданні 31.01.2014р., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2014р. проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки контролюючим органом надано право на проведення перевірок згідно до п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. У зв'язку з тим, що за результатами аналізу податкової інформації виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, а тому у податкової інспекції виникла необхідність отримання від позивача інформації щодо господарських відносин з ТОВ «ТК Сімплекс» за червень 2013р., з ТОВ «Продсервіслюкс» за січень, лютий, квітень, травень 2013р., з ТОВ «Санторіна» за березень 2013р., з ПП «Джерело» за серпень 2013р. та були направлені відповідні запити від 21.10.2013р., від 31.10.2013р., які отримані відповідачем 05.11.2013р. Вимоги щодо змісту і форми запиту, визначені ст.73 Податкового кодексу України та Порядку № 1245 були дотримані, проте не були виконані відповідачем протягом 10-денного терміну, який визначений п.п.78.1.1 п. 78.1. ст.78, ч.5 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, п.14 Порядку №1245, що було підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки для проведення якої і було винесено оспорюваний наказ.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.02.2014р.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у судовому засіданні, яке відбулося 31.01.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками представників сторін (а.с.65-66).

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні згідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих сторонами документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» зареєстроване 20.05.2004р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Липова, буд.6, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію від 20.05.2004р. та копією довідки з ЄДРПОУ від 06.09.2012р. (а.с.49-50).

21.10.2013р., 23.10.2013р., 31.10.2013р. податковою інспекцією на підставі ст.ст. 20, 73, 78 Податкового кодексу України на адресу позивача були направлені запити за №10612/10/15-2, №10916/10/15-1, № 12025/10/04-64-22-03-11 про надання інформації та її документального підтвердження (а.с.9,12, 25, 28, 32,69, 72-73).

Зі змісту вказаних копій запитів видно, що вони отримані посадовою особою позивача 05.11.2013р.

Позивачем 18.11.2013р. були надані відповіді на вищевказані запити податкової інспекції за змістом яких відповідачеві було відмовлено в наданні інформації та її документального підтвердження з підстав незаконності вимог (а.с.10-11, 14-17, 26-27, 30-31, 34-35).

19.11.2013р. податковою інспекцією на підставі п.75.1 ст.75, ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було прийнято наказ №574 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (а.с.8,78-79).

Позивач не погоджується з вказаним вище наказом, просить його визнати протиправним та скасувати з підстав того, що вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, які брали участь у судовому засіданні 31.01.2014р., дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, отримувати безоплатно від платників податків інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за наявності перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Так, із наданих документів судом встановлено, що до податкової інспекції від ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та від СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську 18.10.2013р. та 31.10.2013р. надійшли запити щодо ризикових суб'єктів господарювання, які переведені з категорії «податкова яма» до категорії «транзитер», зокрема, у вказаному переліку було зазначено і підприємство позивача та зі змісту вказаних запитів видно, що орган державної податкової служби ( в даному випадку відповідач) у встановлені у запиті строки повинен був організувати та проконтролювати дійсне відпрацювання розбіжностей та направити відповідні запити та проведення документальних позапланових перевірок у зв'язку з чим відповідачем були сформовані відповідні запити до позивача про надання інформації та її документального підтвердження(а.с.54-57).

Як вбачається зі змісту запитів податкової інспекції від 21.10.2013р., від 31.10.2013р., які були вручені позивачеві у спосіб, визначений ст.73 Податкового кодексу України, що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні 31.01.2014р., зазначені запити містять перелік інформації, яка запитується та перелік документів, що їх підтверджують, а також підстави для надіслання запиту, зокрема, підстави, визначені у п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та вказані запити підписані заступником керівника податкової інспекції (а.с.9,12-13).

Отже, доводи представника позивача про те, що запити не містять підстав для надіслання запиту спростовуються дослідженими судом змістами вказаних запитів, а тому є не спроможними.

Абзацом 5 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту ( якщо інше не передбачено цим Кодексом).

В той же час, інші строки подання інформації та їх документального підтвердження визначені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України за яким передбачено, що якщо перевірка проводиться за наслідками отримання податкової інформації, то платник податків повинен подати на письмовий запит органу державної податкової служби пояснення та їх документальне підтвердження протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу вищенаведених норм п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України видно, що вказаною нормою встановлений інший строк надання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби - протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, враховуючи, що підставами для перевірки позивача були обставини, що передбачені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, то відповідач правомірно зазначив у запитах про необхідність надання пояснень та їх документального підтвердження протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, а позивач, в свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію на запит податкової інспекції протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, оскільки норми п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України містять посилання та те, що інформація надається у місячний строк, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивач листами від 18.11.2013р. відмовив у наданні інформації та її документального підтвердження на запит податкової інспекції (а.с.10-11, 14-17).

У відповідності до п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів ( у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відмова позивача від надання інформації на письмовий запит податкової інспекції є безпідставною, а отже, оспорюваний наказ про проведення позапланової перевірки за умови ненадання позивачем інформації та її документального підтвердження на письмовий запит податкової інспекції є обґрунтованим.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладено обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник позивача жодних належних та допустимих доказів щодо протиправності оспорюваного наказу суду не навів та не надав.

В той же час, відповідачем надані докази щодо обґрунтованості підстав, які передували направленню на адресу позивача письмових запитів про надання інформації та її документального підтвердження та прийняття в подальшому оспорюваного наказу щодо проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням вимог ч.3 ст.2 вказаного вище Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного наказу відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу відповідача №574 від 19.11.2013р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №574 від 19.11.2013р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва