Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Власова С. О.

при секретарі - Чучка Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє його представник ОСОБА_2, на рішення Свалявського районного суду від 31 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та виплату грошової компенсації, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2013 року ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та виплату грошової компенсації.

Свої вимоги мотивував тим, що сторони є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. Зокрема, позивачу ОСОБА_1 належить 3/4 частини будинку на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину, а відповідачу ОСОБА_3 1/4 частина будинку на підставі свідоцтва про право власності на спадщину.

Житловий будинок одноповерховий, споруджений в 1990 році із саману та частково цегли, відсоток його зносу становить більше 57 %, житлова площа 51, 4 кв. м., а загальна 91, 1 кв. м.

В будинку проживає позивач, його донька, з чоловіком та двома дітьми. Відповідач разом з своєю сім'єю проживає поряд у власному будинку по АДРЕСА_2.

Оскільки житлова площа будинку є невеликою, в ньому проживає п'ятеро осіб, спільне володіння та користування цим будинком разом з відповідачем є неможливим. Крім того, між сторонами існують неприязні відносини, а спільної згоди щодо порядку користування, виділення часток чи грошової компенсації немає.

Позивач просив припинити право відповідача на частку у спільному майні, виплативши йому грошову компенсацію цієї частки.

Рішенням Свалявського районного суду від 31 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апелянт вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що частка відповідача є незначна, виділення її в натурі є неможливим, а позивач в свою чергу готовий виплатити грошову компенсацію цієї частки, оскільки більша частина будинку (3/4) належить саме йому.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що частка відповідача ОСОБА_3 є значною та може бути виділена в натурі.

Такі доводи місцевого суду є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. Зокрема, позивачу ОСОБА_1 належить 3/4 частини цього будинку на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину, а відповідачу ОСОБА_3 1/4 частина будинку на підставі свідоцтва про право власності на спадщину (а.с.27).

Житловий будинок одноповерховий, споруджений в 1990 році із саману та частково цегли, відсоток його зносу становить більше 57 %, житлова площа 51, 4 кв. м., а загальна 91, 1 кв. м. Ринкова вартість будинку складає 138 000 грн. (а.с.5-25).

В будинку проживає позивач, його донька, з чоловіком та двома дітьми. Відповідач разом з своєю сім'єю проживає поряд у власному будинку по АДРЕСА_2.

Згідно висновку Комунального унітарного підприємства «Свалявське районне БТІ» щодо технічної можливості виділу в натурі часток з об'єкта нерухомого майна від 24 січня 2013 року 1/4 частина будинку не відокремлена, окремий вихід не має, виділена в натурі бути не може.

З вказаного слідує, що річ є неподільною, частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, а отже є всі необхідні підстави для припинення права відповідача на частку у спільному майні. При цьому, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та інтересам членам його сім'ї, оскільки відповідач в цьому будинку не проживає, а навпаки проживає разом з своєю сім'єю в окремому будинку по АДРЕСА_2. Компенсацію вартості 1/4 частки будинку відповідача попередньо внесено позивачем на депозитний рахунок суду в розмірі 34 500 грн., про що свідчать додані до справи квитанції.

При таких обставинах позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 365 ЦК України, статтею 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє його представник ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 31 жовтня 2013 року - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, присудивши йому грошову компенсацію цієї частки в розмірі 34 500 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 345 грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: _____________

Судді: _____________

_____________