Справа № 430/2045/13-ц
НП 2/430/77/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді - Антонова Ю.А.,
при секретарі Тодоренко Є.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1
представник відповідача Голоднової Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Станично-Луганського районного територіального медичного об'єднання про стягнення грошової компенсації за затримку виплат на день звільнення,
В С Т А Н О В И В:
30.08.2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з дійсним позовом та просила стягнути на свою користь з відповідача в особі Станично-Луганського РТМО грошову компенсацію за затримку виплати розрахунку при звільненні з дня її звільнення - 27.03.2013 р. по день останньої виплати - 30.07.2013 р., в розмірі 7918,75 грн., посилаючись на вимоги ст.ст. 116-117 КЗпП України, із розрахунку її середньоденного заробітку 63,35 грн.
11.01.2014 року позивачка ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог, посилаючись на те, що після перевірки держінспекцією по труду Луганської області, за її заявою, був виявлений факт невиплати їй добових витрат за 2 дні з вини бухгалтерії РТМО та просить стягнути з відповідача 18498,20 грн. (з 28.03.2013 р. по 13.01.2014 р., 292 дн. х 63,35 грн.).
24.02.2014 року позивачка в судовому засіданні знов збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 21300,80 грн. з дня її звільнення - 27.03.2013 р. по 24.02.2014 р. прострочку виплат їй повного розрахунку при звільненні з боку відповідача (за 334 дн. Х 63,35 грн.), посилаючись на вимоги ст.ст. 115-117, 121 КЗпП України.
Позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що його організація є бюджетним комунальним підприємством і фінансування Станично-Луганського РТМО відповідно діючого законодавства про охорону здоров'я здійснюється за рахунок районного бюджету на підставі затверджених нормативів фінансування, колективного договору і виплата заробітної плати здійснюється 2 рази на місяць не пізніше 20 числа за першу частину та 5 числа наступного місяця за другу частину кожного місяця. На цих умовах Управління фінансів Станично-Луганського району Луганської області отримує позику в кінці кожного місяця для фінансування Станично-Луганського РТМО. Потім на реєстраційний рахунок надходять грошові кошти згідно заявленим раніше сумам по відповідних КЕКВ для виплати заробітної плати в строки встановлені колективним договором.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 сума кінцевого розрахунку, яка складала 2361,22 грн., з них: 2171,85 грн. - за рахунок підприємства; 189,37 грн. - за рахунок фонду соціального страхування по тимчасовій непрацездатності були виплачені у два етапи 05.04.2013 р. - 189,37 грн. (лікарняні позивачки) та 17.04.2013 р. - 2171,85 грн. - зарплата, тобто відповідно до колективного договору, ст. 115 КЗпП України, Положенням та Порядком фінансування їх підприємства. Іншої можливості у підприємства не було. Доводи позивача про несвоєчасну виплату їй заборгованості на витрати на відрядження є необґрунтованими, в тому числі з урахуванням уточнених її позовних вимог в цієї частині від 11.01. і 24.02.2014 року, оскільки затримка виплати витрат по відрядженню позивачці відбулося з її вини, через несвоєчасну здачу звіту по відрядженню, у зв'язку з чим розрахунок в цієї частині з нею був здійснений 24.07.2013 р.
13.01.2014 р. позивач звернулась до Станично-Луганського РТМО з заявою щодо виплати за відрядження добових за 2 вихідних дні. Відповідно до цього, їй було надана відповідь про заповнення та надання РТМО звіту про використання коштів на відрядження.
29.01.2014 р. позивач отримала лист в цій частині, та не з'явилася в РТМО для заповнення звіту до теперішнього часу.
Заявив та уточнив вимоги в цій частині тільки в судовому засіданні, посилаючись на перевірку виконання трудового законодавства в РТМО інспекцією по труду, відповідно до її заяви до цього органу.
Свідок ОСОБА_3 - головний бухгалтер РТМО пояснила, що позивачка була особисто повідомлена про дату розрахунку з нею - до 20.04.2013 р., у виді існуючого порядку фінансування їх медичної установи. Остання погодилась з цим. Розрахунок з ОСОБА_1 був здійснений 17.04.2013 р., а 30.07.2013 р. їй була сплачена заборгованість по відрядженню, оскільки авансовий звіт позивачкою був наданий до бухгалтерії тільки у червні 2013 р. Заборгованість в цій частині була погашена не у строк не з вини РТМО, а з вини позивачки, яка повинна була надати авансовий звіт у встановлений законом строк - протягом 5 банківських днів з дня закінчення проходження стажування.
Свідок ОСОБА_4 - начальник ОК Станично-Луганського РТМО пояснила, що позивач була прийнята на роботу 14.01.2013 р., у той же день була ознайомлена з колективним договором Станично-Луганського РТМО. Звільнена 27.03.2013 р. за згодою сторін та в той же день отримала обхідний лист і трудову книжку. Документи відносно позивачки, у той же день, були передані до розрахункового відділу бухгалтерії РТМО та головний бухгалтер РТМО ОСОБА_3 попросила ОСОБА_1 зачекати розрахунок при звільнені, оскільки на день її звільнення не було фінансування. Позивачка погодилась.
Суд вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову частково, в сумі 1267,00 грн. з наступних підстав.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки , встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахування суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті, що коментується, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та вина власника. Не слід думати, що вина власника виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства, тощо.
З матеріалів справи слідує, що позивачка працювала в Станично-Луганському РТМО з 14.01.2013 р. по 27.03.2013 р. на посаді медсестри з карантизації плазми та фракціорунування (операційна). Звільнена за згодою сторін 27.03.2013 р. Повний розрахунок з позивачкою по заробітній платі був здійснений РТМО 17.04.2013 року. Час затримки виплати розрахунку при звільнені (з 27.03. по 17.04.2013 р.) - 20 днів. Середній щоденний заробіток позивачки, який ніхто зі сторін не оскаржує, складає 63,35 грн., що за 20 днів складає (63,35 грн. х 20 дн.) 1267 грн. Станом на 27, 28.03.2013 р. наявність коштів у РТМО - « 0».
Фінансування Станично-Луганського РТМО Луганської області здійснюється відповідно до ст. 18 «Основ законодавства України про охорону здоров'я» та здійснюється за рахунок районного бюджету на підставі затверджених нормативів бюджетного фінансування та відповідно до ст. 115 КЗпП України, колективного договору Станично-Луганського РТМО, відповідно якого виплата зарплати проводиться два рази на місяць не пізніше 20 числа за першу частину і 5 числа наступного місяця за другу частину кожного місяця.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд бере до уваги фактичну дату розрахунку при звільненні з позивачкою, це 17.04.2013 р., яка знайшла своє підтвердження в судовому засіданні документально.
Статтею 121 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержаних інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Сума за відрядження була зарахована позивачу на особистий рахунок 30.07.2013 р. у сумі 300 грн., згідно наказу Станично-Луганського РТМО від 25.01.2013 р. №7 КОМ. Згідно з цим наказом ОСОБА_1 перебувала у відрядженні в м. Луганську в обласній станції переливання крові з 28.01.2013 р. по 08.02.2013 р. Звіт про ви користування коштів, виданих на відрядження або під звіт позивачем був наданий 05.06.2013 р. до бухгалтерії РТМО, в порушення вимог відповідно «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 року №59 із змінами від 19.07.2013 р. №667.
Відповідно розділу ІІ, п.11 абзац 1 цього документу - після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення 5-го банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використані кошти, видані на відрядження.
Відповідно доводів відповідача в цей частині про недотримання позивачем вимог подачі звіту та особливістю проведення видатків Державною казначейською службою України оплата заборгованості в сумі 300 грн. була здійснена 24.07.2013 року.
Витрати на відрядження в РТМО на 2013 рік не заплановані, ці витрати погашаються за рахунок держбюджету, за запитом, про що свідчить кошторис на 2013 рік Станично-Луганського РТМО Луганської області, код 2250 «видатки на відрядження» (а.с. 51). Вини в цьому відповідача не має.
Тому, доводи позивача про порушення його прав в цієї частині не відповідають дійсності, адже позивач не дотримався вимог подання звіту. Тому, позовні вимоги позивача в цій частині, з урахуванням уточнених її позовних вимог станом на 24.02.2014 року, з посиланням на виплати їй добових витрат за 2 дні з вини бухгалтерії РТМО, згідно з перевіркою держінспекції по труду Луганської області 09.01.2014 року, за заявою позивачки, є необґрунтованими, оскільки держінспекція по труду у своєму листі № 37/2 від 08.01.2014 р. на адресу позивача, повідомляє і підтверджує, що згідно з п. 11 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затверджена наказом Міністерства Фінансів України 13.03.1998 р. №59, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення 5-го банківського дня наступного за днем прибуття до місця постійної роботи подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження, що не було зроблено позивачем у строк відповідно закону та що привело, з його вини, до виплати цих витрат тільки 30.07.2013 р. (на його особистий рахунок).
Тому, в цілому суд не може рахувати прострочкою у 344 дні з дня її звільнення по день розгляду дійсного позову (з 27.03.2013 р. по 24.02.2014 р.), а бере до уваги фактичну затримку розрахунку при звільненні позивача з 27.03.2013 р. по 17.04.2013 р., з урахуванням всіх обставин фінансування відповідача в особі Станично-Луганського РТМО.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 115-117, 121 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути зі Станично-Луганського районного територіального медичного об'єднання на користь ОСОБА_1 1267,00 грн. - в рахунок компенсації за затримку розрахунку при звільнені.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Ю.А. Антонов