Справа №:103/5220/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Готовкіна Т.С.

№ провадження:22-ц/190/1161/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання фактів та недійсним договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

17.10.13 ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, та з урахуванням доповнених позовних вимог, просив визнати, що згідно з текстом нікчемного договору від 22.08.90, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_7 ОСОБА_8 не продавав, а ОСОБА_8 у ОСОБА_7 нічого не покупала, у зв'язку із відсутністю нотаріальних документів про право власності; визнати, що ОСОБА_7 не продавав сільській двір ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю нотаріально посвідчених документів про право власності на будинок; визнати, що нікчемний договір, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 22.08.90 не є правовим актом на сільській двір (колгоспний двір) ОСОБА_6 і будівлі на території сільського двору, та не є правовстановлюючим документом; визнати правовий акт - нікчемний договір від 22.08.90 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, здійснений у порушення законів УРСР, статей 47, 48, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), недійсним та скасувати.

Позовні вимоги з урахуванням неодноразових доповнень мотивовані тим, що на момент укладення спірного договору від 22.08.90 між ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_9, та ОСОБА_8, предметом якого були належні ОСОБА_9 66/100 частин домоволодіння з господарськими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, розташованих на земельній ділянці з фонду колгоспу «Україна», були відсутні нотаріально посвідчені правовстановлюючі документи на вказану нерухомість, що виключало можливість її відчуження.

Вказує, що внаслідок свого виходу з членів колгоспу 02.10.89 його колишня дружина - ОСОБА_9 втратила своє право на майно спірного домоволодіння.

Крім того зазначає, що спірний договір був укладений на час знаходження цього домоволодіння під арештом, накладеним судом під час судового розглядом за позовом ОСОБА_6, що є порушенням вимог статей 47, 48, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року). Спірний переселенський будинок станом на 22.08.90 знаходився на балансі колгоспу «Україна», був власністю держави та обтяжений заборгованістю по ссуді, яка була виплачена позивачем повністю лише 12.12.91; також позивач посилався на те, що незважаючи на наявність рішення суду від 12.11.80 про поділ колгоспного двору, фактично виконання рішення суду сторони не вимагали.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до мотивів, що викладені у позовній заяві з урахуванням уточнень.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його безпідставності та пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав.

З такими висновками суду повністю не може погодитися колегія суддів і вважає, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, кожному окремо та в їх сукупності, правильно встановив спірні правовідносини, проте у мотивувальній частині рішення помилково зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності, як на правову підставу вирішення спору, тому в порядку статті 309 ЦПК України у цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні.

При апеляційному перегляді встановлено, що рішенням Бахчисарайського народного суду від 12.11.80 про поділ колгоспного двору в с.Холмовка Бахчисарайського району ОСОБА_9 було виділено 66/100 часток будинку по АДРЕСА_1 із зазначенням конкретних жилих та підсобних приміщень. Фактично вказаним рішенням було припинено право сумісної власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на спірне домоволодіння. Вказане рішення набуло законної сили.

Так, рішенням Бахчисарайського районного суду Республіки Крим від 11.03.94 у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 22.08.90 недійсним та виселення відмовлено.

Додатковим рішенням Бахчисарайського районного суду Республіки Крим від 29.03.94 визнано договір купівлі-продажу від 22.08.90 між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в частині надвірних побудов (веранда, чотири навіси, сарай, теплиця) недійсним та зобов'язано ОСОБА_8 повернути усе отримане за угодою в цій частині.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13.06.07, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 28.11.07, ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним нікчемного договору від 22.08.90 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_8 про визнання дійсним договору від 22.08.90 та визнання права власності залишено без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказаними судовими рішенням встановлено, що відсутність реєстрації права власності на частку спірного домоволодіння за ОСОБА_9 не є доказом відсутності її права власності на цю частку домоволодіння, оскільки за положеннями ЦК УРСР, діючого на час виникнення спірних правовідносин, виникнення права власності на нерухомість не ставилась в залежність від моменту реєстрації цього права. Рішення Бахчисарайського народного суду від 12.11.80 в частині визначення розміру частин поділених між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у майні колгоспного двору не потребувало виконання. До того ж судами було встановлено, що питання про право власності на частку домоволодіння і виділення її в натурі було вирішено судом 12.11.80, відтак подальше перебування ОСОБА_9 в трудових відносинах з колгоспом «Україна» на її право власності на частку домоволодіння не впливало.

Крім того, з Довідки виданої виконкомом Красномакської сільради та головою колгоспу «України» від 22.08.90 вбачається, що у користуванні ОСОБА_9 перебувала земельна ділянка площею 0,06 га, її доля у домоволодіння в с.Холмовка Бахчисарайського району становить 66/100 частин загальною площею 33,5кв.м., у тому числі 26,9кв.м. житлової площі.

Крім того вказаною довідкою визначені технічні характеристики інвентаризованих приміщень, виділених ОСОБА_9, станом на 22.08.90 - прибудова літ. «А1», веранда ? частина, навіс літ. «Е», навіс літ. «Ж», прибиральня літ. «З», сарай літ. «И», крильце, теплиця літ. «К», навіс літ. «Л». Вказані приміщення відповідають даним технічного паспорту на будинок, виготовленого БТІ м.Сімефрополя 13.07.90 і саме ці приміщення стали об'єктом купівлі-продажу оспорюваного договору.

Таким чином, відповідно до статті 86 ЦК УРСР ОСОБА_9 станом на 22.08.90 мала право розпоряджатись присудженими їй 66/100 частками домоволодіння як власник, в тому числі мала право проводити відчуження своєї долі, що була виділена в натурі.

22.08.89 ОСОБА_9 видала довіреність ОСОБА_7, якою уповноважила його продати належну їй частину будинку з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1. Вказана довіреність посвідчена секретарем виконавчого комітету Куйбишевської сільської ради Бахчисарайського району, що відповідало вимогам статті 65 ЦК УРСР. Вказана довіреність відповідно до вимог статті 67 ЦК УРСР та статей 84, 85, 87 ЦПК УРСР діяла до 22.08.90, тобто на протязі року з дня наступного за днем її складання.

21.08.90 ухвалою суду був знятий арешт на спірне домоволодіння.

22.08.90 між ОСОБА_7 - представником ОСОБА_9 на підставі вказаної довіреності, та ОСОБА_8 укладений спірний договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_9 продала, а громадянка ОСОБА_8 придбала 66/100 частин домоволодіння з господарськими та побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташованих на земельній ділянці з фонду колгоспу «Україна».

Вказаний договір відповідає вимогам статті 227 ЦК УРСР, оскільки він посвідчений заступником голови Красномацької сільської ради Бахчисарайського району, яка діяла як компетентна посадова особа сільської ради, що мала право на вчинення нотаріальних дій. Обовязкового посвідчення даного договору в державній нотаріальній конторі Бахчисарайського району в даному випадку не вимагалось.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду щодо необґрунтованості доводів позивача стосовно відсутності на момент укладення спірного договору у ОСОБА_9 нотаріально посвідчених правовстановлюючих документів про право власності на спірну нерухомість, перебування всього домоволодіння під арештом за ухвалою суду, а відтак і неможливості його відчуження, втрати ОСОБА_9 права на свою частку у спірному домоволодінні внаслідок її вибуття до іншого місця проживання та фактичного невиконання рішення Бахчисарайського народного суду від 12.11.80.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості.

Посилання суду першої інстанції на пропуск строку звернення до суду без поважних причин як на підставу відмови у позові, на думку колегії суддів, підлягає виключенню з огляду на таке.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 № 6 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Аналогічні роз'яснення містяться у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 «Про судове рішення у цивільній справі»

Таким чином, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо за заявою до ухвалення рішення, та лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Оскільки, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, то застосування до спірних відносин положень законодавства щодо пропуску строку позовної давності є порушенням норм матеріального права і у цій частині рішення підлягає зміні.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на пропуск позивачем строку позовної давності як на правову підставу вирішення спору

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді