Справа №:124/6824/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Двірник Н.В.

№ провадження:22-ц/190/7540/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» ( далі ОП ) ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

17.06.13 ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду із указаним позовом до ОСОБА_6 та просило стягнути з останнього заборгованість за послуги по тепловому постачанню у розмірі 13 282,98 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач є споживачем теплової енергії, яку надає ОП «Кримтеплокомуненерго»; внаслідок неналежної оплати позивачем вказаних послуг, за період з 01.01.97 по 01.03.13 за ним утворилась заборгованість.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованість по теплопостачанню за період з 01.10.09. по 01.03.13 у розмірі 8 576,82 грн. В решті позовних вимог відмовлено

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційні скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, зроблені висновки, що їм не відповідають та порушені норми матеріального права. Зокрема зазначає, що між сторонами взагалі відсутні договірні правовідносини у зв'язку із відсутністю укладеного між ними договору про надання послуг; вказує на те, що стягнута сума заборгованості, частково утворилась поза межами строку позовної давності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зареєстрований і проживає за адресою постачання теплової енергії позивачем, тому користується послугами з теплопостачання, та згідно з приписами Житлового Кодексу та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» повинен своєчасно вносити плату за отримані комунальні послуги, а відсутність договору не звільняє ОСОБА_6 від виконання ним зобов'язань по оплаті послуг з централізованого теплопостачання.

Колегія суддів у цій частині погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону.

Разом з тим, визнаючи період, за який стягується заборгованість, місцевий суд не в повній мірі врахував строк позовної давності та припустився порушень норм матеріального права, що є підставою для зміни рішення в цій частині.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_6 є наймачем квартири АДРЕСА_1.

Послуги із центрального опалення та гарячого водопостачання споживачам, що мешкають в зазначеному будинку, надаються ОП «Кримтеплокомуненерго».

Із наданих позивачем розрахунків, вбачається, що через неналежне виконання зобов'язань по сплаті послуг з теплопостачання за період з 01.01.97 по 01.03.13 за відповідачем утворилася заборгованість по оплаті послуг у розмірі 13 282,98 грн.

Згідно зі статтею 68 ЖК України наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Системний аналіз положень статей 2, 9, 10, 189, 190 ЖК України дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованого застосування судом наслідків спливу строку позовної давності лише до вимог за період до 01.10.2008 року, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу з огляду натаке.

Відповідно до статей 71, 75,80 ЦК України, що діяв на час правовідносин за період до 2004 року, строк позовної давності встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін. Сплив строку позовної давності до подачі позову є підставою для відмови в позові; тому, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 1997 по 2004 роки заявлені поза межами строку позовної давності, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 2004 по 2013 роки, то на ці правовідносини розповсюджується положення частини 3 статті 267 ЦК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено статтею 257 ЦК України.

Таким чином, вирішуючи питання щодо застосування наслідків пропуску позовної давності, про що заявив відповідач під час судового розгляду, суд першої інстанції не звернув уваги той факт, що з 1997 року по лютий 2013 року - час здійснення розрахунку заборгованості - відповідачем було сплачено одноразово тільки 1000грн. у жовтні 2011 року без зазначення періоду та призначення платежу. А відтак, висновок місцевого суду про те, що цими діями відповідачем була визнана заборгованість, яка утворилась до жовтня 2008 року, не підтверджений належними доказами, оскільки заперечення відповідача, який наполягає на сплаті вказаної суми в рахунок заборгованості до 2007 року, нічім не спростовані.

За таких обставин, оскільки за три роки, що передують визначенню позивачем суми заборгованості - лютий 2013 року - відповідачем не було вчинено жодних дій, що свідчили б про переривання строку позовної давності, заборгованість яка утворилась до лютого 2010 року не може братися до розрахунку загальної суми заборгованості з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за цими вимогами.

У зв'язку з наведеним, підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2010 року по лютий 2013 року в сумі 6094,11грн., виходячи з наданих розрахунків: 1725,73 за 2010 рік + 1 461,70 грн. за 2011 рік + 2 491,44 за 2012 рік + 415,24 за 2013 рік по лютий включно ( а. с. 8-9).

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, не свідчать про те, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи та допущені порушення норм матеріального і процесуального права, тому не є підставою для скасування рішення суду.

Таким чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, однак припустився помилки у застосуванні норми матеріального права, тому відповідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні у частині визначення суми заборгованості, що підлягає стягненню на користь ОП «Кримтеплокомуненерго».

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 вересня 2013 року змінити, зменшивши розмір заборгованості до суми 6094,11грн.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді