№ справи:103/1406/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.
№ провадження:22-ц/190/1378/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
16 березня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_8 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами (а.с. 2-4).
26 червня 2013 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів ( а.с. 37).
Свої вимоги мотивує тим, що 17.03.2009 року між сторонами було розірвано шлюб. Їх донька ОСОБА_9 залишилася проживати з матір'ю. З ОСОБА_7 стягуються аліменти у розмірі ? частина від його заробітку, які він виплачує не регулярно та не у повному обсязі. Після закінчення школи у 2011 році їх донька продовжила навчання у вищому навчальному закладі, у зв'язку з цим, вона не працює та не має самостійний коштів для проживання. Станом на 11.04.2013 року утворилася заборгованість по сплаті відповідачем аліментам у розмірі 11 222 грн. 31 коп. У зв'язку з цим позивач вважає, що вона має право на стягнення пені за прострочку сплати аліментів. В зв'язку з наведеним просила суд стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 суму 12 409 грн. 22 коп. в рахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання його доньки ОСОБА_9 с червня 2012 рік по травень 2013 року.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 20.11.2013 року рішення Бахчисарайського райсуду АР Крим від 30 серпня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами ( а.с. 166-167).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20.11.2013 року ухвалу Бахчисарайського райсуду АР Крим від 25 грудня 2013 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення пені передано для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.164)
Рішенням Бахчисарайського райсуду АР Крим від 25 грудня 2013 року позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 4 000 грн. пені за прострочку сплати аліментів. Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 217).
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, зазначає, що пеня за прострочення сплати аліментів у період з 01.06.2012 р по 11.04.2013 року повинна складати 1303,27 грн. Апеляційна скарга ОСОБА_7 на рішення суду від 25.12.2013 року не принесена.
Апелянт ОСОБА_8, належним чином повідомлена про дату судового засідання, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки (а.с. 233), проте до суду не з'явилася. У заяві від 19.02.2014 року ОСОБА_8 просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити скаргу (а.с. 242). У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності апелянта ОСОБА_8
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_7 та його представника, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по аліментам за спірний період складає 3064 грн. 63 коп., а розмір пені за період 01 червня 2012 року по 11 квітня 2013 року за виключенням лютого місяця 2013 року встановлює 7968, 41 грн., то застосовуючи положення ст. 551 ЦК України суд зменшив розмір стягнення пені за прострочку сплати аліментів до 4000 грн.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що за рішенням Бахчисарайського райсуду від 06.05.2004 року з відповідача ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 стягувалися аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 14 частини усіх видів доходів, але не менш неоподаткованого мінімуму доходів громадян в місяць до повноліття дитини ( а.с. 47).
За вказаним рішенням було видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження постановою ВДВС Бахчисарайського РУЮ від 21.05.2004 року ( а.с. 48).
Дитина сторін набула повноліття 11 квітня 2013 року.
Відповідно до розрахунку держвиконавця заборгованість по сплаті аліментів станом на 11.04.2013 року складає 11222 грн. 31 коп. ( а.с. 49-51). Колегія суддів звертає увагу на те, що на час визначення заборгованості у провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. По вказаній справі рішенням Апеляційного суду АР Крим від 20.11.2013 року рішення Бахчисарайського райсуду АР Крим від 30 серпня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами ( а.с. 166-167).
Відмовляючи у позові колегія суддів зазначила, що права ОСОБА_7, якій у спірний період (01 січня 2011 року по 31 серпня 2012 року) утримував дитину і що саме він доводить і надає відповідні докази у запропонований ним спосіб судовому захисту не підлягають, оскільки він доводить виконання ним обов'язку по сплаті аліментів, а при звільненні від сплати заборгованості за аліментами за ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів він повинен доводити свою неспроможність сплачувати аліменти у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. ( а.с. 167).
Суд першої інстанції посилаючись на матеріали виконавчого провадження зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів за спірний період складає 3064 грн. 63 коп., Апелянт ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що заборгованість по аліментам з червня 2012 року по травень 2013 року складає 4927 грн. 88 коп. (а.с. 223), проте доказів вказаних посилань апелянтом суду не надано.
Відповідно до частин 1, 2 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням того, що згідно з положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом статті 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
У зв'язку з цим, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
В постанові від 11 вересня 2013 року у справі №6-81 цс 13 Верховний Суд України дійшов такого правового висновку, який в силу статті 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів: оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясовувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Розрахунок пені по аліментах, якій суд першої інстанції поклав в основу рішення у розмірі 7968 грн 41 коп., оглянуто у судовому засіданні суду першої інстанції та визначено на аркуші справи 201.
Суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 551 ЦК України, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, прийшов до висновку про можливість зменшення розміру стягнення пені до 4000 грн., який фактично є рівноцінним розміру заборгованості по аліментам.
Оскільки відповідачем ОСОБА_7 апеляційна скарга на рішення суду щодо стягнення пені по аліментах не принесена, то колегія суддів не враховує його посилання у запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8, що розмір пені визначено невірно та фактично пеня по аліментам за період з 01.06.2012 р. по 11.04.2013 року повинна складати 1303,27 грн. ( а.с. 235-236).
Апелянт ОСОБА_8, посилається на те, що суд необґрунтовано зменшив розмір стягнення аліментів, тому у суду апеляційної інстанції не має правових підстав аналізувати рішення суду в не оскаржуваної апелянтом ОСОБА_8 частині.
Відповідачем ОСОБА_7 надані колегії судів письмові докази, щодо погашення пені по аліментам, яка визначена оскаржуваним судовим рішенням, а саме ОСОБА_7 шляхом поштового переказу сплатив 20.02.2014 року 4000 грн., також 20.02.20014 року ним було сплачено 4990 грн. ( а.с. 244).
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.