Справа № 121/11083/13-а
2-а/121/158/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Лівадійської селищної ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом до Лівадійської селищної ради та просять скасувати рішення 32-й сесії 6-го скликання Лівадійської селищної ради № 85 від 03 жовтня 2013 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 «Про передачу у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0,0393 га, що складає 37/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2» та зобов'язати Лівадійську селищну раду винести рішення, яким передати у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0393 га, що складає 37/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2.
Вимоги мотивують тим, що відповідач прийняв незаконне рішення, яке порушує їх законні права та інтереси, а тому воно підлягає скасуванню.
В судове засідання позивачі та їх представник не з'явились. Надали суду письмові заяви, в яких просять суд розглянути справу за їх відсутності, за письмовими доказами, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача Лівадійського селищного голови Рубан С.Д. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд відкласти розгляд справи з причини неможливості забезпечення явки представника відповідача у судове засідання. Ніяких доказів поважності неявки представник відповідача суду не надав.
При таких обставинах, суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутність сторін, у письмовому провадженні, з урахуванням наданих суду сторонами письмових доказів.
З'ясувавши письмові докази, надані сторонами, встановивши необхідні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, - право власності на землю гарантується, це право набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України, - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Судом встановлено, що рішенням 32-ої сесії 6-го скликання Лівадійської селищної ради № 85 від 03 жовтня 2013 року було відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволені питання про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0393 га, що складає 37/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2, так як вказане не передбачено діючим законодавством (а.с.31).
Мотивом відмови позивачам в рішенні вказано проте, що передача у спільну часткову власність 37/100 земельної ділянки не передбачено діючим законодавством (а.с.31).
Але ж, суд не може погодитись з таким мотивом відмови та вважає його незаконним з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право власності № 23697-І від 27 листопада 2009 року отримали у власність АДРЕСА_1 у рівних частках кожному (а.с.8).
02 серпня 2012 року ОСОБА_7 подарував своєму батькові ОСОБА_1 належну йому 1/3 частку вказаної квартири (а.с.10).
Судом також встановлено, що 31 жовтня 2001 року Лівадійська селищна рада своїм рішення № 7 передала у спільну часткову власність гр. гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9 - 35/100 часток (0,0371 га без виділення меж) в рівних частках гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_10 - 28/100 часток (0,0297 га без виділення меж) в рівних частках земельної ділянки загальною площею 0,1061 га для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_2, із забудованих земель Лівадійської селищної ради. Частку, що залишилася (37/100 частки ЖКК «Ялттеррада») залишити за Лівадійською селищною радою (а.с.16).
На підставі цього рішення вказані співвласники домоволодіння АДРЕСА_2 отримали державні акти на право спільної часткової власності на земельну ділянку, розміром 0,0071 га: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, як власники кв. № 3 по 35/200 кожний, 28/100 частки зараз належать - ОСОБА_11, які раніше були передані ОСОБА_5 та ОСОБА_12, а остання отримала на цю частку державний акт за свідоцтвом про право на спадщину від 15 грудня 2005 року та за договором дарування земельної ділянки від 07 березня 2008 року.
Тобто останні 37/100 частки згідно до виданого співвласникам державного акту належить Лівадійській селищній раді, оскільки позивачі, які є власниками кв. АДРЕСА_1 не звертались раніше з заявами про приватизацію квартири та про надання їм у власність спірної частки земельної ділянки (держ.акти а.с.35-38).
Таким чином, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 є трьохквартирним будинком, який належить вказаним співвласникам на праві власності відповідно до визначених часток. Лівадійська селищна рада передала у власність у 2009 році позивачам кв. АДРЕСА_1, яка складає 37/100 частки від усього домоволодіння.
26 вересня 2013 року позивачі звернулись до відповідача з заявою про надання їм у власність 37/100 частки земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2, розміром 0,0393 га, яка залишилась у власності відповідача, надав відповідачу усі необхідні документи.
Суд вважає, що відповідач має розглянути цю заяву відповідно до ст. ст.116,118 ЗК України та вирішити питання щодо безоплатної передачі спірної земельної ділянки у власність, як це визначено Законом.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду жодних заперечень щодо позовних вимог та доказів того, що рішення прийнято законно та обґрунтовано, а тому воно підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивачів про зобов'язання Лівадійську селищну раду винести рішення, яким передати у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0393 га, що складає 37/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки питання щодо прийняття рішень про надання у власність земельних ділянок належить виключно до компетенції органів місцевого самоврядування, відповідно до діючого законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, ст. ст. 6,11,41,71, 159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Скасувати рішення 32-й сесії 6-го скликання Лівадійської селищної ради № 85 від 03 жовтня 2013 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 «Про передачу у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0,0393 га, що складає 37/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2».
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ: