Справа № 121/8597/13-ц
2/121/289/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2014 року Ялтинський міський суд АР Крим у складі: головуючого судді Леонова А.А., при секретарі Шульга Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України», Міністерство охорони здоров'я України до ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування державного акту, -
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду в інтересах держави до відповідачів, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 573559 реєстраційний №01070700047, виданий ОСОБА_1; витребувати на користь державі в особі Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України» у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер: 0111970200:01:004:0067 площею 0,0400 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому, прокурор просила залишити позовні вимоги без розгляду в частині витребування на користь державі в особі Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України» у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельної ділянки кадастровий номер: 0111970200:01:004:0067 площею 0,0400 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Вимоги прокурора мотивовані тим, що земельна ділянка, яка передана у власність відповідачам розташована в межах земельної ділянки санаторія ім. Боброва, якою позивач користується на підставі державного акту на право постійного користування. Рішення Алупкінської міської ради, на підставі якого було оформлено державний акт про право власності на земельну ділянку було скасовано рішенням суду, в зв'язку із чим державний акт підлягає скасуванню.
Прокурор в судовому засідання підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник ОСОБА_1, сама ОСОБА_1 просили в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки оспорюваний державний акт було отримано відповідно до процедури, яка діяла на той час. Крім того, позивачем було пропущено строки позовної давності.
Вислухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 47 Земельного Кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворювань і лікування людей.
На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення (стаття 48 Земельного Кодексу України).
Статтею 92 Земельного Кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення строку. Судом встановлено, що санаторій ім. Боброва є юридичною особою, державним санаторно-курортним закладом та постійним землекористувачем земельної ділянки площею 11,2632 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КМ № 0000030 від 07 квітня 1995 року. Цільове призначення - обслуговування санаторію.
Державний акт зареєстровано в книзі державних актів на право постійного користування за № 3.
Судом також встановлено, що рішенням Алупкінської міської ради № 13/4 від 28.11.2006 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,04 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі вказаного рішення 25 квітня 2007 року ОСОБА_1 отриманий державний акт серії ЯД № 573559 на право власності на земельну ділянку площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за № 01070700047 Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12 квітня 2013 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 24.07.2013 року визнано недійсним рішення Алупкінської міської ради №13/4 від 28.11.2006 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)».
Судом також встановлено, що право постійного користування санаторія ім. Боброва на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні третьої особи згідно із державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія КМ № 0000030, виданим 07 квітня 1995 року, не припинялось у встановленому законом порядку.
Відтак, у Алупкінської міської ради на момент прийняття оскаржуваного рішення були відсутні передбачені законом підстави для передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, оскільки суб'єкт владних повноважень розпорядився земельною ділянкою, яка знаходилась у постійному користуванні санаторно-лікувального закладу, що є неможливим, несумісним з охороною природних лікувальних властивостей земельної ділянки та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку в закладі відпочинку та оздоровлення, порушує права землекористувача, механізм захисту права постійного користування, тому рішення повинно бути визнане недійсним на підставі п. г ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, встановлених частою другою цієї статті.
Державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання державного акту незаконним та його скасування є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.
Оскільки рішення органу місцевого самоврядування № 13/4 від 28.11.2006 року, на підставі якого відповідачу виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0400 га, для будівництва та обслуговування для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 визнаний недійсним, то зазначений державний акт підлягає визнанню незаконним та скасуванню на підставі ст.ст. 21, 393 ЦК України.
Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наявність правовстановлюючого документа у ОСОБА_1 на житловий будинок не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо пропуску строків позовної давності, суд приходить до висновку, що дані строки не пропущені, оскільки відповідно до змісту рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12.04.2013 року встановлено, що вироком Центрального суду м. Сімферополя АР Крим від 26.11.2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, який набрав законної сили 20.12.2012 року, встановлено порушення вимог законодавства України при прийнятті Алупкінською міською радою рішення №75/1 від 05.08.2005 року.
Таким чином, суд вважає, що саме із дати постановлення вказаного вироку Центральним районним судом м. Сімферополя, слід відраховувати строк позовної давності, оскільки саме з цього часу позивачам стало відомо про порушення їх прав.
На виконання ст. 88 ЦПК України з кожного з відповідачів підлягають стягненню судові витрати на користь держави у сумі 114,70 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 21, 393 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 12, 47, 48, 81, 92, 116, 118 Земельного Кодексу України ст.ст. 10, 11, 60, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва» Міністерства охорони здоров'я України», Міністерство охорони здоров'я України до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування державного акту - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 573559 реєстраційний №01070700047, виданий ОСОБА_1.
В порядку розподілу судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок в дохід держави (отримувач платежу: УК у м. Ялта/м. Ялта АРК/ 22030001, назва установи банку: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК (ГУ ДКСУ в АРК), м. Сімферополь, р/рахунок отримувача: 31212206700039, код отримувача: 38027563, МФО банку: 824026, вид платежу: судовий збір).
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя: А.А.Леонов