Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 122/23354/13-а
11.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Горошко Н.П.
секретар судового засідання Беребесова П.В.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 1207 від 18.11.13,
представник відповідача, Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя (суддя Масалигіна Н.С. ) від 04.12.13 у справі №122/23354/13-а,
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (вул. Київська, 81,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
про визнання протиправними дій скасування актів державного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 04.12.2013 позов ОСОБА_2 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дій державного виконавця з проведення та уцінки нерухомого майна, визнання протиправними та скасування актів державного виконавця про уцінку нерухомого майна залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2, позивач у справі, посилаючись, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополь від 04.12.2013 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 11.02.2014, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.
Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що статтею 181 КАС України визначено спеціальний строк звернення до суду з позовом про з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, який складає 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. З огляду на те, що позивач не надав суду доказів того, коли йому стало відомо про проведення державним виконавцем оскаржуваних дій, суд позбавлений можливості з'ясувати відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України чи подано позов у строк, встановлений законом, що є підставою для залишення його без розгляду.
Судова колегія апеляційної інстанції не може погодитися з даними висновками, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ від 28 січня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1-465/2006, виданого 19.10.2007 року Залізничним районним судом м. Сімферополь АРК про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВл «Ульяновськи вапняки» заборгованості у сумі 117 800 грн.
На підставі постанови державного виконавця від 25.04.2013р. ТОВ «Реаліт Експерт» проведено оцінку вартості майна, на 'яке було накладено арешт, а саме Уі житлового будинку загальною площею 62.1 кв.м.. розташований в м. Сімферополі по вул. Будівельників/Західна, 53/11. Згідно наданої копії висновку ринкова вартість об'єкту оцінювання, на думку оцінщика, становить 93 813 грн.
В подальшому майно за визначеною ціною було передано на реалізацію торгівельній організації.
Актом від 19 серпня 2013 року у зв'язку з тим, що призначені на 07 серпня 2013 року торги з реалізації арештованого майна не відбулися, державний виконавець уцінив майно на 30% до 65 669,1 грн. Актом від 23 вересня 2013 року майно було повторно уцінено на 50% від початкової вартості до 46 906,5 грн.
Вважаючи, що уцінка майна боржника проведена державним виконавцем з порушенням норм діючого законодавства, позивач подав до суду позов про визнання неправомірними вказаних дій виконавця та про скасування актів про уцінку належного позивачу майна.
Так, підставою для заявленого позову, серед іншого було те, що у порушення вимог п. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 мене не повідомлено про проведення уцінки майна, що є порушенням моїх прав та законних інтересів.
Тобто, підставою для звернення до суду є порушення порядку проведення виконавчої дії у зв'язку з неповідомленням боржника про її проведенням.
Частиною 2 ст. 181 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Вищий адміністративний суд України у постанові пленуму від 13 грудня 2010 року N3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» дав роз'яснення, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено у десятиденний строк саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а щодо оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк.
Тобто, початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду у даній категорії справ розпочинається саме з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, зокрема, у позові позивачем було прямо зазначено, що про проведення оскаржуваних дій з уцінки майна та винесення актів про уцінку позивача не повідомлено, а про їх існування позивач дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 19 листопада 2013 року, а тому позов подається в установлений строк.
При цьому, оскаржувані акти про проведення уцінки майна прямо містять відомості про те, що вони складалися за відсутності позивача, що надає підстави для висновку про необізнаність позивача про їх існування та про неможливість відліку строку на звернення до суду з моменту складання даних актів.
Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія зазначає, що висновки суду про те, що позивачем не надано суду даних, на підставі яких суд може зробити висновок про дотримання строків звернення до суду зроблені без з'ясування всіх обставин справи у їх сукупності.
Так, висновок про необізнаність позивача з наявністю оскаржуваних актів підтверджується безпосередньо самими актами, в яких зазначено, що складені вони за відсутності боржника.
Та обставина, що державний виконавець не повідомляв позивача про проведення уцінки - є однією з підстав позову, а тому залишення без розгляду позову з підстав подання його не у встановлений строк - є прямим підтвердженням того, що оскаржувана ухвала прийнята при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Стаття 100 КАС України надає суду праве залишити без розгляду позов як на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. У зв'язку з чим якщо у суду не було достовірних доказів на підтвердження пропуску позивачем строку звернення до суду - суд зобов'язаний був вирішити це питання при розгляді справи, з'ясувавши питання повідомлення чи не повідомлення мене про проведення оскаржуваних дій з уцінки належного мені майна.
Таким чином, доказати факт неповідомлення позивача державним виконавцем про проведення оскаржуваних дій можливо лише шляхом встановлення цього факту при розгляді справи шляхом отримання відповідних даних від державного виконавця та матеріалів виконавчої справи, оскільки інших достатніх та допустимих доказів неповідомлення будь-якої особи з цього приводу, не існує.
Отже, безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач не порушував питання про поновлення строку на подання позову, оскільки як зазначалося вище безпосередньо строк на подання позову починає перебіг з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Для порушення перед судом питання поновлення пропущеного строку на звернення до суду цей строк повинен був розпочати свій перебіг та закінчитися на день подання позову.
Відтак, в даному випадку позивач дізнався про існування оскаржуваних актів та про проведення дій з уцінки майна лише після ознайомлення з матеріалами виконавчої справи 19.11.2013р.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є обґрунтованими.
Судове рішення не є законним і обґрунтованим та може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 4 частини першої статті 204, пунктом 6 частини першої статті 205, статтями 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
2.Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Масалигіна Н.С. ) від 04.12.13 у справі №122/23354/13-а - скасувати.
3.Направити справу №122/23354/13-а для продовження розгляду до Залізничного районного суду м. Сімферополя.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно частини другої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2014 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис Н.П.Горошко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська