У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Леска В.В., при секретарі Голінко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Грушівської сільської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до Грушівської сільської ради та ОСОБА_3

Вимоги мотивували тим, що рішенням 11 сесії 4 скликання Грушівської сільської ради від 28.01.2005 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для розширення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1, яка була в її постійному користуванні.

Іншим рішенням цієї ж ради № 567 від 07.02.2013 року попереднє рішення від 28.01.2005 року змінено та викладено в новій редакції, яким земельну ділянку площею 0,25 га передано у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлових будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та господарських споруд.

Вважають таке рішення незаконним, оскільки органом місцевого самоврядування не було проведено вилучення чи викупу земельної ділянки, якою вони користуються.

Вказували, що внаслідок неодноразових дій відповідачів, спрямованих на скасування рішення сільської ради від 28.01.2005 року, вони позбавлені можливості оформити державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Посилаючись на дані обставини, просили скасувати рішення сільської ради від 07.02.2013 року № 567.

Рішенням Тячівського районного суду від 12 грудня 2013 року позов задоволено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивачів, відповідача та представника Грушівської сільської ради, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника апелянта та представника позивачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням зборів уповноважених членів колгоспу 22 з'їзду КПРС від 08.04.1973 року виділено ОСОБА_5 (позивачеві) земельну ділянку площею 0,07 га для перебудови житлового будинку на старому місці по АДРЕСА_1 (а.с. 7, 37).

Згідно свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 15.12.2004 року позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є подружжям, належить по 1/2 частці житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Відповідачеві ОСОБА_3 (колишній невістці позивачів) на підставі свідоцтва від 26.04.2010 року на праві приватної власності належить домоволодіння в АДРЕСА_2 (а.с. 40).

Встановлено, що рішенням 11 сесії 4 скликання Грушівської сільської ради від 28.01.2005 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку, яка була в її постійному користуванні, площею 0,25 га для розширення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_1.

Також встановлено, що Грушівська сільська рада своїми рішеннями від 14.09.2007 року та від 18.09.2009 року намагалася скасовувати своє рішення від 28.01.2005 року про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки, однак такі рішення в судовому порядку були скасовані (а.с.7-10).

Рішенням сільської ради № 567 від 07.02.2013 року рішення від 28.01.2005 року змінено та викладено в новій редакції: «Земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, площею 0,25 га передати ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлових будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та господарських споруд у спільну сумісну власність».

Згідно ст. 3 ЦПК України усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч. 2 ст. 16 та 21 ЦК України.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Скасовуючи та змінюючи рішення про передачу ОСОБА_4 у власність земельну ділянку сільська рада порушує законні інтереси позивачів та позбавляє їх права на оформлення приватизації земельної ділянки.

Крім цього, відповідно до ч. 1та ч. 2 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку (ст. 89 ЗК України).

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з однієї сторони і ОСОБА_3 не є подружжям, не є співвласниками житлового будинку і не є членами фермерського господарства передача їм земельної ділянку у спільну сумісну власність, тим більше без їх згоди, не допускається.

Крім цього, відповідно до пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про підставність та доведеність позову є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: