РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2006 р. | Справа № 9/307-4303 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світяж" вул. Промислова, 28, м.Тернопіль,
до Тернопільської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" вул. Стадникової, 1, м.Тернопіль Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" м.Київ 1,
За участю представників сторін:
позивача: Бочан І.П., довір. від 05.12.2006 р. № 59
відповідача: Смаглій Я.В., довір. ,
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив:
Позивач - ТзОВ „Світяж”, м. Тернопіль, звернувся 08.11.2006 р. з позовом до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта”, м. Київ, в особі Тернопільської обласної дирекції НАСК „Оранта” , м. Тернопіль, про стягнення 26 798 грн. з посиланням на приписи ст.ст. 541, 1194 ЦК України , ст. 9 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та на наступні обставини.
10 серпня 2005р. належний позивачу транспортний засіб –автомобіль ЗІЛ-ММЗ 554 М, номерний знак 06581 ТЕ, забезпечений страховим полісом відповідача №ВА/5512262, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ВАЗ 2107, належний громадянці Гриневич Марії Гіляріївні.
Страхова виплата (страхове відшкодування) у цьому випадку згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/5512262 складало 25500.00 грн.
Представником відповідача було визначено вартість пошкоджень автомобіля ВАЗ 2107 в розмірі 3806.21 грн.
За висновком Тернопільського відділення Київського НДІ судових експертиз №1293 від 28.09.2005р. розмір завданої шкоди автомобілю ВАЗ 2107 склав 5137.77 грн.
Власник пошкодженого автомобіля, не погоджуючись з висновками експертиз та вважаючи неможливим відновлення її автомобіля, звернулася до суду з вимогою передати їй аналогічний новий автомобіль.
Тернопільський міськрайонний суд у своєму рішенні від 13 грудня 2005р. відхилив висновки експертиз і визнав, що полагодження пошкодженого автомобіля ВАЗ 2107 не може бути доцільним, і задовольнив позов Гриневич М.Г., стягнувши з ТзОВ „Світяж” ЛТД в її користь вартість нового автомобіля ВАЗ 2107 в розмірі 28100.00 грн., 1000.00 грн. моральної шкоди і 67.00 грн. сплаченого нею державного мита, а також держмито в користь держави у розмірі 231.00 грн., а всього 29167.00 грн.
Вказане рішення суду було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 квітня 2006р. та ухвалою судді Верховного Суду України від 26 червня 2006р.
Відповідно до вимог ст.35 ч.4 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Суд вважає, що факти, встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 грудня 2005 року за позовом Гриневич М.Г. до ТзОВ „Світяж” ЛТД мають значення для вирішення спору в даній справі.
Рішення суду ТзОВ „Світяж” ЛТД добровільно виконало і згідно платіжного доручення №86 від 18 липня 2006р. на рахунок Гриневич М.Г. перерахувало суму 29167.00 грн.
Стверджуючи, що ТзОВ „Світяж” і страхувальник є солідарними перед потерпілим боржниками , один з яких виконав перед кредитором у повному обсязі зобов’язання, Позивач просить у регресному порядку стягнути з Відповідача 25 500 грн. страхову виплату, 1000 грн. морально шкоди та понесених Позивачем при розгляді справи у міськрайонному суді 298 грн. державного мита.
Відповідач позов заперечує, вважає їх безпідставними, стверджує, що запропонували потерпілій 5137, 77 грн. , в межах встановленої спеціалістом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.09.2005 р. , на відшкодування шкоди, від яких потерпіла відмовилася . Зважаючи на те, що потерпіла відмовилася від отримання коштів страхувальника , а перед страхувальником у страховика будь-які зобов’язання відсутні, просить відмовити у задоволені позову.
У судовому засіданні 08.12.2006р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви до 17-20 год. 25.12.2006 р. та до 16-00 год. 26.12.2006 р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, враховуючи наступне :
За економічною сутністю, страхування являє собою економічний механізм, заснований на принципі розподілення збитків, понесених у певному випадку, між невизначеним колом інших особі , які підвладні аналогічній небезпеці.
У даному випадку, принципом економічних відносин є розподіл майнових втрат, які викликані екстраординарними обставинами, матеріальною формою яких виступає страховий фонд, метою використання якого є відшкодування непередбачених збитків, що виникають у осіб, які приймають участь у формуванні цього фонду.
Одним із видів , передбачених ст. 7 Закону України „Про страхування” , обов’язкового страхування є страхування цивільної відповідальності . Легальна, передбачена ст.5 Закону України „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” , конструкція страхування цивільної відповідальності передбачає, що об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком, в силу ст. 6 закону „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Як випливає з наведених визначень, страховим інтересом є компенсація можливих втрат в майновій сфері особи внаслідок її деліктної відповідальності.
Хоча Цивільний кодекс ЦК України і закріплює загальне правило про виникнення страхових зобов’язань із договору та можливість визначення його умов, разом з тим , його правила про страхування застосовуються в субсидіарному порядку до спеціальних видів страхування , встановленими спеціальними законами.
Частинами 1 та 2 ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Статтею 9 Закону України „Про страхування” надається визначення поняття „страхове відшкодування” та встановлюється правило, відповідно з яким розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку.
Страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до п. 37.4. ст. 37 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика.
Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Відповідно до вимог ч.4 ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, тому факти, встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 грудня 2005 року за позовом Гриневич М.Г. до ТзОВ „Світяж” ЛТД та НАСК „Оранта” мають значення для вирішення спору , що розглядається господарським судом.
Як випливає з поданих Позивачем доказів, будучи стороною по справі - співвідовідачем , НАСК „Оранта” не ставила під сумнів встановлений судом розмір деліктної відповідальності особи, яка є страхувальником за страховим полісом №ВА/5512262 від 17.05.2005 , строк дії якого до 16.05.2006р., і яка у даній справі є Позивачем .
Тому витрати страхувальника , здійснені ним на виконання рішення суду потерпілому , але у межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика , підлягають компенсації страховиком , і складають зміст його зобов’язання, відповідно до ч. 37.4. ст. 37 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Оскільки Відповідач у добровільному порядку 25 500 грн. не компенсував страхувальнику, залишивши без реагування претензію від 22.08.2006 р. № 17 , направлену згідно квитанції № 525 поштового зв’язку Національній акціонерній страховій компанії „Оранта” , спір був переданий на вирішення господарського суду.
Вимоги про стягнення з Відповідача 1000 грн. моральної шкоди в користь гр.. Гриневич М.Г., яку сплатило ТзОВ „Світяж” , до задоволення не підлягають, і у цій частині у задоволені позову відмовляється, виходячи з того, що моральна шкода, як зазначено у частині другій п. 22.3 ст . 22 Закону України „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” , передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу, підлягає відшкодуванню у розмірі, визначеному судом, особою, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Суд також відмовляє у задоволенні позову в частині компенсації за рахунок НАСК „Оранта” сплачених ТзОВ „Світяж” судових витрат у справі , що розглядалася судами загальною юрисдикції, як безпідставних, оскільки такі витрати не знаходяться у причинно- наслідковому зв’язку із договором страхування.
Судові витрати суд покладає на сторони у справі , згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 26.12.2006 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з 25 500 грн. та 367,27 грн. судових витрат з Національної акціонерної страхової компанії „Оранта”, м. Київ, в особі Тернопільської обласної дирекції НАСК „Оранта” , м. Тернопіль, вул. Стадникової 1, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Світяж”, м. Тернопіль, р/р 2600530013404 в ТВБВ „Сонячне” АКБ УСБ в м.Тернпольі, код 22599523, МФО 338017.
3. Відмовити за безпідставністю Товариству з обмеженою відповідальністю „Світяж”, м. Тернопіль, у задоволенні вимог до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта”, м. Київ, в особі Тернопільської обласної дирекції НАСК „Оранта” , м. Тернопіль, про стягнення 1298 грн.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “28” грудня 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна