Справа № 121/22/14-к
1-кп/121/77/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: судді - Ганича М.Ф.,
при секретарях - Тохтамиш Т.В. та Гавриковій Ж.І.,
за участю прокурорів - Ватрас Н.В. та Купко К.М.,
потерпілої - ОСОБА_1,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду кримінальне провадження № 12013130420001533 від 04.06.2013 р., відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лабінськ Краснодарського краю, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, раніше судимого:
- 11.11.2013 р. Ялтинським міським судом за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі, відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України, звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_3 03 червня 2013 року о 17:30 годині у дворі будинку АДРЕСА_2 в ході конфлікту з ОСОБА_4, навмисно завдав удар кулаком в грудь ОСОБА_1, яка перешкоджала йому нанести тілесні ушкодження ОСОБА_4, від чого потерпіла відчула фізичну біль та впала на землю.
В судовому засіданні обвинувачений вину свою у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що 03 червня 2013 року між ним та ОСОБА_4 дійсно мав місце конфлікт, але ніяких ударів при цьому ОСОБА_1 він не наносив, остання випадково впала на землю в ході подій, що відбувалися того дня у дворі будинку АДРЕСА_2.
Цивільний позов потерпілої також не визнав, так як ніяких протиправних дій щодо неї він не вчиняв.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому, його винність в інкримінованому діянні повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 03 червня 2013 року приблизно о 17:00 годині побачила конфлікт, що відбувався між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 В ході конфлікту останній наносив удари та причинив тілесні ушкодження ОСОБА_4 В якийсь момент ОСОБА_3 вдарив її кулаком в грудь, від чого вона впала на землю, відчула сильну фізичну біль та отримала тілесні ушкодження, з приводу яких проходила лікування в Ялтинській міській лікарні. На місце події були викликані працівники міліції та швидкої медичної допомоги.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 03 червня 2013 року зранку між ним та ОСОБА_3 стався конфлікт, в ході якого останній наносив йому удари та причинив тілесні ушкодження. Увечері конфлікт між ними продовжився, коли він побачив, як у дворі будинку, де вони усі проживають, обвинувачений висловлювався нецензурною лайкою щодо його дружини ОСОБА_5 Тоді він, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 робили зауваження ОСОБА_3, але останній не реагував та вдарив потерпілу кулаком в грудь, від чого остання впала на землю.
Аналогічні показання в суді дали також свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Показання потерпілої та зазначених вище свідків про обставини вчиненого злочину повністю узгоджуються з висновком експерта № 332 від 25.06.-24.07.2013 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 мались ушкодження у вигляді струсу головного мозку, підтверджене об'єктивною неврологічною симптоматикою, садна на передній поверхні лівого гомілковостопного суглоба. Пошкодження виникли від дії тупих предметів, що підтверджується закритим характером черепно-мозкової травми, наявністю садна. Пошкодження могли бути отримані 03.06.2013 р., про що свідчить строк первинного звернення потерпілої за медичною допомогою. За ступенем тяжкості тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку відноситься до легких, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я; садно на передній поверхні лівого гомілковостопного суглоба відноситься до легких, що не спричинило за собою короткочасного розладу здоров'я (т. 1 а.п. 31-32).
За участю потерпілої в ході досудового розслідування проводилось відтворення обстановки та обставин події, де ОСОБА_1 повністю підтвердила дані нею показання, на місці розповіла і показала за допомогою статиста, коли, яким чином та за яких обставин ОСОБА_3 завдав їй удару (т. 1 а.п. 47-52).
Таким чином, сукупність зазначених доказів свідчить про доведеність вини обвинуваченого у умисному завданні удару потерпілій.
Доводи обвинуваченого про те, що тілесні ушкодження потерпіла отримала в результаті необережного падіння, ніяк не пов'язаного з його діями, судом перевірені і до уваги не приймаються, оскільки повністю спростовуються послідовними і докладними показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також висновком експерта, які у своєї сукупності повністю підтверджують винність обвинуваченого у вчиненні злочину.
В судовому засіданні також була допитана у якості свідка ОСОБА_7, яка показала, що ніякого удару ОСОБА_3 потерпілій не наносив, остання сама впала на землю в ході конфлікту, що відбувався 03 червня 2013 року у дворі будинку, де вони проживають.
Дані показання були перевірені судом і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки повністю спростовуються сукупністю інших досліджених судом доказів.
До показань даного свідка суд ставиться критично, оскільки ОСОБА_7 проживає з обвинуваченим однією родиною і дані нею показання суд розцінює як бажання допомогти ОСОБА_3 уникнути відповідальності за вчинені ним протиправні дії.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Обговорюючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра - не перебуває.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин і даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді штрафу, як міру відповідальності за вчинений ним злочин.
Вироком Ялтинського міського суду від 11 листопада 2013 року ОСОБА_3 засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі, відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України, звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Оскільки злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, вчинений ним до постановлення попереднього вироку, відповідно до якого він був звільнений від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. Вирок суку від 11 листопада 2013 року та даний вирок повинні виконуватися окремо, відповідно до вимог п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року.
Потерпіла ОСОБА_1 заявила цивільний позов, в якому просить суд стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в сумі 6600 гривень, яка складається з витрат на придбання лікарських засобів (4600 грн.), витрат на проїзд до лікарні та КРЗ «Ялтинське бюро СМЕ» (500 грн.) та витрат на придбання продуктів харчування в лікарні (1500 грн.); а також моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, яка виразилася в душевних переживаннях і стражданнях, пов'язаних із спричиненням їй сильної фізичної болі, поганому самопочутті.
Оцінивши всі представлені потерпілою докази, суд вважає, що її цивільний позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з такого.
У відповідності зі ст. 1166 ЦК України, матеріальна шкода, завдана неправомірними діями особистим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повній мірі особою, що її заподіяла.
Судом встановлено, що в результаті вчиненого злочину, в результаті падіння на землю, потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та садни на передній поверхні лівого гомілковостопного суглоба. З наданих ОСОБА_1 в якості доказу спричинення їй матеріальної шкоди копій медичних документів вбачається, що з 04 червня по 19 червня 2013 року вона проходила лікування в Ялтинській міській лікарні, де при виписці їй був поставлений ряд діагнозів, що не має ніякого відношення до отриманих нею в результаті падіння тілесних ушкоджень (зокрема, цироз печені, гіпертонія, кардіосклероз та ін.). Тому з наданих потерпілою квитанцій щодо придбання ліків неможливо встановити, чи пов'язані дані витрати на лікування саме струсу головного мозку та садни, які були нею отримані 03 червня 2013 року.
Не можуть бути прийняті судом в якості доказу спричинення матеріальної шкоди потерпілій й витрати на продукти харчування (52 грн.) та на бензін (149,97 грн. та 199,99 грн.) 08 червня та 15 червня 2013 року (т. 2 а.п. 31). Ніякого зв'язку між протиправними діями обвинуваченого та здійсненням потерпілою даних витрат, суд не вбачає.
Тому суд вважає, що у задоволенні матеріальної шкоди ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку із відсутністю жодних доказів у її спричиненні, саме в результаті протиправних дій ОСОБА_3
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, суд виходить з такого.
На підставі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Судом встановлено, що в результаті умисних дій обвинуваченого потерпіла впала на землю та отримала тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона відчуває, в тому числі, моральні страждання.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, враховує характер дій обвинуваченого, який вчинив у відношенні потерпілої умисний невеликої тяжкості злочин, в результаті якого заподіяна шкоду її здоров'ю, глибину фізичних та моральних страждань потерпілої. Таким чином, суд дійшов до висновку про заподіяння моральних страждань потерпілій.
З урахуванням вимог розумності і справедливості, суму моральних страждань потерпілої суд визначає в розмірі 2000 гривень.
Речових доказів та процесуальних витрат у провадженні не мається.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В:
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в сумі 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячи) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія цього судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.
Суддя: