СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 червня 2006 року | Справа № 20-3/436 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Дугаренко О.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
29.05.2006
позивача: Борисов О.В.,дов.№3828 від 21.12.2005
відповідача: Саваельєва В.В.,дов.№97/10-0 від 11.01.2006
Варава І.С.,дов.№342/10-0 від 21.01.2006
після перерви 05.06.2006
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 23 березня 2006 року у справі №20-3/436
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" (вул. Гер. Севастополя, 13-г, місто Севастополь,99001)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74, місто Севастополь,99000)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002732310/0 від 22.08.2005 року
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2006 року у справі № 20-3/436 ( суддя Гоголь Ю.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморверф” до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення задоволено.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0002732310/0 від 22.08.2005 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Севморверф" суми податкового зобов'язання по сплаті частини прибутку до Державного бюджету України в сумі 55900,00 грн., з яких: 46600,00 грн. - основний платіж, 9300,00 грн. - штрафні санкції.
Судом стягнути з Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" витрати на оплату державного мита в сумі 85,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, оскільки вищезгадане рішення є необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, з підстав висловлених в апеляційній скарзі.
Ухвалою від 22.05.2006 справа відкладена на 29.05.2006.
В судовому засіданні 29.05.2006 була оголошена перерва до 05.06.2006.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 склад судової колегії змінено, суддю Волкова К.В. замінено на суддю Черткову І.В.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судове засідання після перерви 05.06.2006 представник позивача та відповідача не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Сторони не скористались своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в даному засіданні суду апеляційної інстанції. Представник позивача надав в суд клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку із знаходженням свого представника у відрядженні. Судова колегія вважає дане клопотання залишити без задоволення.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції –передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб’єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.
Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган –державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу.
При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.
Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб’єктів господарювання (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).
Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб’єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб’єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи та на підставі встановлених в них фактичних обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Севморверф", звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002732310/0 від 22.08.2005 про визначення суми податкового зобов'язання по сплаті частини прибутку державних підприємств в сумі 55900,00 грн., з яких 46600,00 грн. - сума основного боргу, 9300,00 грн. - штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, З 18.07.2005 по 19.08.2005 співробітниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Севморверф" вимог валютного та податкового законодавства України за період з 01.04.04 по 31.03.05, а також з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість за травень 2005. Висновки перевірки містяться в акті №6589/10/23-123/186 від 19.08.2005.
В ході перевірки виявлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Севморверф" вимог статті 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік", що призвело до несплати до бюджету частини прибутку, отриманого за результатами господарської діяльності у 2004 році в розмірі 35800,00 грн., у першому кварталі 2005 в сумі 10800,00 грн.
Крім того, перевіркою виявлені порушення пп..4.2.9 „б", п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в зв'язку чим, підприємству донарахований податок з прибутку фізичних осіб в сумі 463,87 грн.
За результатами перевірки, на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»,статті 63 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 №2285, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0002732310/0 від 22.08.2005 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Севморверф" суми податкового зобов'язання по сплаті частини прибутку державних підприємств до державного бюджету у розмірі 55900,00 грн., з яких 46600,00 грн. - сума основного боргу, 9300,00 грн. - штрафні санкції.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-111 від 21.12.2000, позивач оскаржив дане податкове повідомлення –рішення в Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі міста Севастополя і в Державну податкову адміністрацію в місті Севастополі. Рішеннями ДПІ у Нахімовському районі міста Севастополя та Державної податкової адміністрації в місті Севастополі скарга позивача була залишена без задоволення.
Як зазначалося позивачем, та підтверджується наданими відповідачем письмовими доказами, у результаті арифметичної помилки, допущеної при розрахунку суми податкового зобов'язання, що підлягає нарахуванню по перевірці, оспорюваним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя сума частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, визначена тільки у розмірі 46600,00 грн., що на 2600,00 грн. менш ніж належало нарахувати, та, відповідно, розмір штрафних санкцій, застосованих зазначеним податковим повідомленням-рішенням на 500,00 грн. менш ніж належало застосувати на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Зазначена помилка була встановлена Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі при розгляді повторної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморверф" на податкове повідомлення-рішення від 22.08.05, у результаті чого було прийняте рішення про залишення скарги без задоволення, збільшення суми частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України визначена податковим повідомленням-рішенням №0002732310/0 на 2600,00 грн. та суми штрафних санкцій, застосованих до позивача на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на 500,00 грн. та необхідності направлення Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя позивачу окремого податкового повідомлення-рішення на вищевказані суми.
За результатами розгляду зазначеної скарги прийняті та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 23.11.05 №0003552310/2 про визначення суми частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, у розмірі 2600,00 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 500,00 грн., №0002732310/2 про визначення суми частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 46600,00 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 9300,00 грн.
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням про визначення суми що підлягає сплаті, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002732310/0 від 22.08.2005.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморверф", його засновниками є Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод" та Акціонерне товариство „Сигма-Фонд". Статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморверф" зареєстрований у Севастопольській міській державній адміністрації, реєстровий №00-12/11198, реєстраційний №04055587100010728 від 23.03.01.
Змінами та доповненнями до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморверф", змінений склад засновників зазначеного підприємства, у результаті чого до пункту 3.1 Статуту внесені зміни, та Акціонерне товариство „Сигма-Фонд" виключене зі складу засновників. Замість нього до складу засновників включено Товариство з обмеженою відповідальністю „Сигма-КС".
Згідно з відомостями, отриманими Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя, у статутному фонду Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод" частка держави складає 26 %, в зв'язку з чим ДПІ вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Севморверф" є дочірнім підприємством, у статутному фонді якого частка держави також складає 26 %. В зв'язку з чим, Державна податкова інспекція вважає, що на підставі статті 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" Товариство з обмеженою відповідальністю „Севморверф" повинно сплачувати частину свого прибутку до Державного бюджету України.
Разом з тим, з висновками відповідача погодитись не можливо.
Статтею 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.
Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування проводяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші - учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 2 Господарського кодексу України встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи-місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Висновки Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про те, що в Статутному фонді ТОВ„Севморверф" є частка державного майна є неправомірними, оскільки у складі засновників органу уповноваженого державою здійснювати повноваження від його імені немає.
В даному випадку немає значення, що у одного з засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморверф" - Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод" частка держави у статутному фонді складає 26 %, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Севморверф" не є дочірнім підприємством, Зазначений висновок судом робиться з наступного.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 Господарського кодексу України асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.
Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 4 зазначеної статті визначено, що про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.
Відповідно до статті 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Статтею 5 зазначеного закону, зокрема, встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Згідно зі статтею 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу –підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; форма власності (крім об'єднань громадян); організаційно-правова форма; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа державної форми власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка держави становить не менше 25 відсотків; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; основні види діяльності; прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них; підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів; дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування; дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення; дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення; місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом; місцезнаходження реєстраційної справи; дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державного реєстру; прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи; дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Таким чином, діючим законодавством прямо заборонено третім особам посилатися на ті відомості, які не були внесені до Єдиного державного реєстру.
В наданих позивачем статутних документах відомостей про те, що воно є дочірнім підприємством будь-якого з засновників не зазначено, навпаки у пункті 1.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморверф" зазначено, що Товариство - самостійний господарюючий суб'єкт, та має права юридичної особи.
Судова колегія вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Севморверф" як самостійний господарюючий суб'єкт, в статутному фонді якого частка держави відсутня, не повинно було сплачувати частину прибутку до загального фонду Державного бюджету України на підставі статті 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік".
При таких обставинах, вимоги Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2006 року у справі № 20-3/436 скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2006 року у справі № 20-3/436 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.В. Дугаренко
І.В. Черткова