Справа №:0101/1720/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Ізотенко Д.О.
№ провадження:22-ц/190/1231/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В. за участю прокурора Тарабас І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа Орган опіки та піклування Алуштинської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні, встановлення способу участі баби та діда у вихованні дитини,
за апеляційним скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2013 року змінити, збільшити час участі ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09-00 години до 18-00 години першу та третю суботу щомісячно за місцем їх проживання.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
о порядку: кожної суботи з 09.00 години до 18.00 години в присутності відповідачки. Вказане рішення було затверджено рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської Ради від 15.03.2013 року № 49. Проте, ОСОБА_8 вказаного рішення не виконує. На підставі цього просили суд: зобов'язати ОСОБА_8 усунути та не чинити перешкоди у спілкуванні баби ОСОБА_7 та діда ОСОБА_6 з онуком ОСОБА_9 та надати можливість приймати участь в його вихованні; визначити спосіб участі баби ОСОБА_7 та діда ОСОБА_6 у вихованні онука ОСОБА_9 місце і час їхнього спілкування:
- систематичні зустрічі з дитиною за місцем проживання позивачів щосуботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. без присутності ОСОБА_8 та її родичів з можливістю проведення побачень на розсуд ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (прогулянки, відвідування об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей);
- в день побачень ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мають право забирати ОСОБА_9 з місця його проживання (надходження, перебування) особисто.
Зобов'язати ОСОБА_8 не чинити перешкод та надити можливість ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вільно забирати дитину в дні зустрічі та за два дні до дня їхньої зустрічі з дитиною, надати їм точну інформацію щодо фактичного місця проживання та перебування дитини.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року позов задоволено частково. Усунено перешкоди ОСОБА_6, ОСОБА_7 у можливості реалізації їх права на виховання та спілкування з онуком. Зобов'язано ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_9, надавши їм можливість спілкуватися з онуком за наступним графіком: першу та третю суботу щомісяця з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. за місцем їх проживання. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 ставлять питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову і просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушені вимоги Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, норми Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства». А саме, те, що встановлення п'ять годин двічі на місяць побачення з онуком не відповідають правам позивачів щодо спілкування та виховання онука, крім того чинним законодавством бабі та діду надано право безперешкодно спілкуватися з онуками, брати участь у їх вихованні. Судом не обґрунтовано встановлений графік спілкування з дитиною, ніяким чином не спростовано висновок органа опіки та піклування, щодо прядка приймання участі у спілкуванні з онуком. Також вказує, що для того щоб запобігти негативному впливу на дитину, потрібно встановити побачення з онуком без матері ОСОБА_8 На підставі викладеного просить суд задовольнити апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про зміну рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким встановити графік спілкування з онуком ОСОБА_9 у першу, третю суботу місяця з 09.00 год. до 13.00 год. в її присутності, за місцем її проживання, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, ті факти, що свідки, які були допитані більш ніж 2,5 років не бачили відповідача та її сина, тому не можуть знати, які самі відносини склалися на даний час між нею та позивачами, тому усі їх показання є не об'єктивними, те що позивачі неодноразово забирали в неї дитину та увозили в не відому напрямку, тим самим вона постійно перебувала у стресі. Позивачі постійно налаштовують чотирьох літнього хлопчика проти неї. Також вказує, що вона не заперечує і ні яким чином не перешкоджає бабі та діду навідуватися до онука, проте забирати його, кудись вивозити, та оставляти на одинці з позивачам, вона, як мати не може дозволити, тому, що вони постійно хворіють, в дома в них також хвора дитина інвалід, що і це може жахливо позначитися на стані здоров'я дитині. На підставі викладеного просить суд задовольнити апеляційну скаргу.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять їх апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_8, відхилити як необґрунтовану.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити як необґрунтовану.
Відповідач ОСОБА_8, третя особа орган опіки та піклування Алуштинської міської ради, належним чином повідомлялися про дату судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки (а.с. 149, 151), проте до суду не з'явився. Підстави неявки у судове засідання відповідача ОСОБА_8, викладені у телеграмі, визнані колегією суддів не поважними (а.с. 165). У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності відповідача ОСОБА_8, та представника третьої особа органу опіки та піклування Алуштинської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6, ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, апеляційну скаргу ОСОБА_8 належить відхилити.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності в задоволеної частині.
Колегія суддів у цілому погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами. Проте вважає, що участь у вихованні та спілкуванні діда та баби з онуком підлягає збільшенню з 09-00 години до 18-00 години першу та третю суботу щомісячно за місцем проживання діда та баби.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2009 року між сином позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб (а.с. 10), якій розірвано за рішенням Алуштинського міськсуду від 25 січня 2012 року ( а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 від даного шлюбу народився ОСОБА_9, якій є онуком позивачів. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_9, його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (а.с.11).
Малолітній ОСОБА_9, проживає разом з матір'ю, відповідачем по справі ОСОБА_8 На даний час між позивачами та відповідачем виникли розбіжності щодо участі баби та діда у вихованні внука.
У відповідності до ч. 3 ст. 291 ЦК України фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право дитини включає, крім виховання батьками, право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, іншими родичами.
Відповідно до вимог ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Згідно ст. 263 Сімейного кодексу України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що з дня народження внука і до розірвання шлюбу між батьками, малолітній ОСОБА_9 з батьками проживав у сім'ї позивачів та за місцем їх проживання. Позивачі піклувалися про внука, приймали участь у його вихованні, матеріально допомагали сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_8. Проте після розірвання шлюбу, та після того як ОСОБА_8 стала проживати у цивільним шлюбі з іншим чоловіком, від якого у ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася інша дитина, відповідачка ОСОБА_8 стала забороняти у спілкуванні баби і діда з онуком.
Вказані обставини були ретельно встановлені у ході розгляду справи у суді першої інстанції як з пояснень сторін, так і пояснень свідків.
Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При ухвалені рішення судом першої інстанції було досліджено висновок № 02-381526 від 15.10.2013 року органу опіки та піклування про встановлення способу участі ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вихованні онука ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказаним висновком визначено, що враховуючи виключно інтереси малолітнього ОСОБА_9, органу опіки та піклування Алуштинської міскради вважає можливим визначити порядок спілкування ОСОБА_6, ОСОБА_7 з онуком кожну неділю з 9.00 до 18.00 без присутності матері ОСОБА_8 (а.с. 101).
Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачі як дід та баба малолітнього ОСОБА_9, мають право брати участь у його вихованні.
Колегія суддів вважає, що позбавлення позивачів права щодо їх участі у спілкуванні та вихованні малолітнього внука може позбавити останнього родинних зв'язків з бабою та дідом по лінії батька, любові та турботи з боку діда та баби.
Колегія суддів вважає, що це узгоджується з приписами Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в якій принциповим положенням є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Оскільки факт того, що відповідачка здійснює позивачам перешкоди у реалізації їх права як діда та баби брати участь у спілкуванні та вихованні малолітнього внука є доведеними, то позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_8 у вихованні та спілкуванні з онуком, шляхом встановлення відповідного часу є доведеними та обґрунтованими.
При обранні способу участі діда та баби у вихованні малолітнього онука, судом першої інстанції враховано відносини, які склалися між дідом, бабою та матір'ю дитини, вік дитини, любов та турбота з боку діда та баби до онука, які бажають приймати участь у вихованні дитини.
Проте колегія суддів вважає, що час участі позивачів у вихованні та спілкуванні з дитиною, належить збільшити до 18 години, у дні визначені судом першої інстанції. У зв'язку з чим участь ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, буде здійснюватися з 09-00 години до 18-00 години першу та третю суботу щомісячно за місцем проживання діда та баби ОСОБА_9.
Посилання апелянт ОСОБА_8 на те, що зустрічі з позивачами без її присутності негативно вплине на виховання сина, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_8 не надала безспірних доказів того, що спілкування онука з дідом та бабою негативно впливає на виховання дитини та її психологічний стан.
Всі інші підстави для заперечень, висловлені матір'ю дитини - апелянтом ОСОБА_8 проти зустрічей баби діда з внуком, ґрунтуються на припущеннях, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.
Ураховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував фактичні обставини у справі, колегія суддів, вважає можливим змінити рішення, збільшивши час участі ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 09-00 години до 18-00 години першу та третю суботу щомісячно за місцем проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7.
В решті рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2013 року змінити, збільшити час участі ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09-00 години до 18-00 години першу та третю суботу щомісячно за місцем їх проживання.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.