АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №22ц/790/866/14р.
Справа № 644/8706/2013 Головуючий 1 інст. Лігус С.В.
Категорія: житлові Доповідач - Колтунова А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,
при секретарі: Попій Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
04 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про виселення.
Позивач посилалась на ті обставини, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1.
Крім неї, в указаній квартирі зареєстрований з 01 жовтня 1996 року її внук - ОСОБА_5
В 2009 році ОСОБА_5 без її згоди поселив в спірну квартиру свою дружину ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Разом з тим, поселившись без її згоди на вказану житлову площу ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні квартирою: провокує скандали, не дозволяє користуватися кухнею, іншими місцями загального користування.
На протязі 2012 -2013 років з приводу поведінки відповідача вона неодноразово зверталась в органи міліції.
ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 мають житло, їм на праві спільної сумісної власності з співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (батьками ОСОБА_2) належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_2.
У зв'язку з чим, позивач просила суд задовольнити її позовні вимоги, виселити ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечували.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 04 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про виселення - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на ті обставини, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі.
Судом першої інстанції необґрунтовано не були враховані положення ст. 65 ЖК України, відповідно до яких вселення на житлову площу допускається при наявності дотримання положення про реєстрацію, а також з письмової згоди наймача і членів його сім'ї.
Ні письмової, ні усної згоди на вселення відповідачки з дітьми на спірну житлову площу вона не давала.
Не відповідають фактичним обставинам і висновки суду першої інстанції відносно того, що відповідач другої житлової площі не має.
Нею заявлялося клопотання про витребування даних про розмір житлової площі з місця реєстрації відповідачки та її дітей, однак дане клопотання задоволено не було.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримувала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми із квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка з неповнолітніми дітьми у 2008 році вселилась в спірну квартиру із згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у якості члена їх родини, постійно там мешкає, у зв'язку з чим, набула право користування вказаним житловим приміщенням.
У зв'язку з чим, правові підставі для її виселення відсутні.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ст. 65 ЖК України, роз'ясненням, які містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року (з наступними змінами та додатками) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України».
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що наймачем трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 8).
На вказаній житловій площі зареєстрований та постійно мешкає з 1996 року її внук - ОСОБА_5 (а.с. 8-9).
ОСОБА_5 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В 2009 році за згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_5, на дану житлову площу у якості члена сім'ї поселилась дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Донька ОСОБА_5 - ОСОБА_4 народилась в 2009 році в період проживання батьків в указаній квартирі.
У відповідності з вимогами ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Таким чином, відповідно даної норми закону згода на вселення до батьків неповнолітніх дітей наймача та других осіб, які проживають у житловому приміщенні, не потрібна.
Тому правові підстави для виселення неповнолітніх дітей, які вселилися та постійно мешкають по місцю проживання батька, відсутні.
Рішення суду першої інстанції в указаній частині ухвалене з дотриманням ч.1 ст. 65 ЖК України.
Підстав для його скасування не має.
Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про виселення ОСОБА_2 із спірної квартири, то колегія суддів вважає, що воно також є законним і обґрунтованим.
У відповідності з роз'ясненнями, які містяться в п.9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Як в суді першої так і апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувала тієї обставини, що вона не була проти вселення дружини її внука в дану квартиру. Питання про її виселення ніколи не ставила, поки в 2013 році між ними не зіпсувалися взаємовідносини.
За таких обставин, колегія суддів вважає достовірним встановлений той факт, що ОСОБА_1 висловлювала згоду на вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
У зв'язку з чим, відсутність реєстрації відповідачки в указаній квартирі не може бути підставою для її виселення.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач має на праві власності ? частину в приватизованій квартирі АДРЕСА_2, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки зібрані по справі докази свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 з сім'єю з 2009 року постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_1, куди вселилася зі згоди всіх осіб, які там мешкали, у зв'язку з чим підстави для її виселення як особи яка, самоуправно вселилися на вказану житлову площу, відсутні.
Із матеріалів справи вбачається, що фактично між сторонами виник спір щодо користування спірним житловим приміщенням, який підлягає вирішенню іншим шляхом, передбаченим нормами ЖК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, ч.1 ст. 314, т. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПУ України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 04 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: