УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/220/14Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"19" лютого 2014 р.колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді Притуленко О.В.

суддів: Ломанової Л.О., Кустової І.В.,

при секретарі Броніковській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_4) про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №1101/0308/88/055, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 27 000 доларів США зі строком повернення 16 березня 2018 року шляхом внесення щомісячно коштів на позичковий рахунок згідно встановленого графіку. В забезпечення належного виконання ОСОБА_4 умов вказаного кредитного договору, 19 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та фізичною особою - ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 передає Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,7 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м.

Відповідно до договорів купівлі продажу прав вимоги, укладених 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», 15 червня 2012 року - між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк», відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1101/0308/88/055 від 17 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та фізичною особою - ОСОБА_4, на користь позивача.

В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 10 червня 2013 року становить 230710,35 грн., зокрема: заборгованість за кредитом - 24108,38 доларів США (192698,28 грн.); за відсотками - 4373,42 доларів США (34 956,75 грн.); пеня - 382,25 доларів США 3055,32 грн.).

Письмову вимогу позивача щодо погашення виниклої заборгованості позичальник та іпотекодавець залишили без задоволення.

З урахуванням викладеного, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1101/0308/88/055, яка станом на 10 червня 2013 року становить 230710,35 грн., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2013 року позов ПАТ «Альфа Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволений. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суд звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, у позові - відмовити.

На думку апелянта, суд безпідставно задовольнив позов, не врахувавши, що вона та відповідач не були письмово повідомлені про відступлення права грошової вимоги позивачу; апелянт не надавала згоди на зміну кредитора; у справі відсутні докази набуття позивачем права вимоги на предмет іпотеки (не надано документів, що підтверджують факт передачі документів на право вимоги у кредитних зобов'язаннях ОСОБА_4); не враховано, що до Шевченківського районного суду м. Києва нею заявлений позов до ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Омега Банк» (треті особи ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_3) про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ПАТ «Альфа Банк», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_4 не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, а тому вимоги іпотекодержателя є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Такий висновок суду слід визнати обґрунтованим.

Судом встановлено, що 17 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №1101/0308/88/055, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 27000 доларів США і зобов'язалась повернути кредит до 17 березня 2018 року та за користування кредитом сплатити банку відсотки в розмірі 11,9 річних за весь строк фактичного користування кредитом (а.с.21-23).

Згідно п. 3.1 договору повернення кредиту відбувається шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, згідно Додатку №1.

08 вересня 2009 року та 12 березня 2010 року сторонами кредитного договору буди внесені зміни до договору щодо розміру відсоткової ставки, строку погашення заборгованості та інших умов (а.с.24-32).

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 19 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки (реєстровий номер 808), за умовами якого ОСОБА_3 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,7 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м.

12 березня 2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін до іпотечного договору у зв'язку із внесенням змін до кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов кредитного договору від 17 березня 2008 року, боржник ОСОБА_4 зобов'язався здійснювати своєчасне та повне погашення кредиту, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, встановлені договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, сплатити штрафні санкції, у строки та умови, визначені кредитним договором.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Пунктом 2.3 кредитного договору №1101/0308/88/055 передбачено, що при непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені даним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до договору іпотеки від 19 березня 2008 року, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у рішенні суду згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Як слідує з матеріалів справи, 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким право вимоги (тобто всі права, як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) за вказаним вище кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ПАТ «Дельтабанк» (а.с.110-138). Договір укладений з правом покупця здійснювати наступне відступлення прав вимоги (п.12.11 договору).

15 червня 2012 року укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Дельтабанк» та ПАТ «Альфа-Банк», за умовами якого до останнього перейшло право вимоги (всі права, як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) за кредитним договором №1101/0308/88/055 від 17 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4, та іпотечним договором № 808 від 19 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3

Судом встановлено, що ОСОБА_4 умови кредитного договору не виконуються належним чином, у зв'язку із чим станом на 10 червня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 230710,35 грн., зокрема: заборгованість за кредитом - 24108,38 доларів США (192698,28 грн.); за відсотками - 4373,42 доларів США (34 956,75 грн.); пеня - 382,25 доларів США 3055,32 грн.).

Виходячи з того, що позивач отримав право вимоги на підставі договору факторингу та повідомив боржника (ОСОБА_4) про укладення договору факторингу з зазначенням суми платежу, яка підлягає виконанню, і отримувача, якому має бути здійснений платіж (а.с. 102-104), надіслав відповідачу та позичальнику письмову вимогу про погашення заборгованості з попередженням про намір задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.105-109), суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що ПАТ «Альфа Банк» не набув права звернення стягнення на предмет іпотеки спростовуються матеріалами справи, зокрема і витягом з Додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, згідно якого кредитний договір №1101/0308/88/055 від 17 березня 2008 року та іпотечний договір №808 від 19.03.2008 року увійшли до переліку договорів, за якими передано право вимоги (а.с.152). І наявність вказаних договорів у позивача підтверджує факт їх передачі.

Довід апелянта про відсутність її згоди на зміну кредитора та поширення щодо неї інформації спростовується договором №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1101/0308/88/055 від 17 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та апелянтом 08 вересня 2009 року, згідно якого банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов'язання по цьому договору, а також по угодам, пов'язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди позичальника. При цьому позичальник цим договором надає згоду Банку розголошувати такій третій особі (новому кредитору, якому Банк відступить свої права за цим договором) інформацію про стан виконання позичальником зобов'язань за цим договором (пункт 11.5 - а.с. 27, зворот).

Посилаючись на недоведеність позивачем неналежного виконання нею зобов'язань по кредитному договору, апелянт, разом з тим, не навела жодного доказу на підтвердження належного виконання своїх зобов'язань, не надала ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких відомостей про повернення кредитних коштів. За таких обставин, з урахуванням того, що в суді першої інстанції апелянт не оспорювала суму заборгованості, зазначений довід апелянта не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення.

Не свідчить про незаконність ухваленого у справі рішення і факт звернення апелянта з позовом до Оболонського районного суду м. Києва про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 січня 2012 року та додатку до нього, оскільки оспорювання умов договору не свідчить про їх недійсність.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.