АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/371/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ст. 81 КК України Іванов А.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Іваненко І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоІваненка І.В.

суддівЄвтушенка В.Г., Биби Ю.В.

при секретаріЧорній Я.Ю.

за участю прокурораЄмельянової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 705/5283/13к (1в/705/696/13) за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2013 року про відмову у задоволенні подання начальника Старобабанівської виправної колонії № 92, погодженого з головою спостережної комісії Уманської райдержадміністрації Черкаської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,

який засуджений Бородянським районним судом Київської області від 09.12.2003 року за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 71, 72 КК України до 13 років 11 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна; початок строку покарання з 06.03.2001 року, кінець відбуття покарання - 06.02.2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Начальник Старобабанівської виправної колонії № 92 Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області Чорнопинський В. А. звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з поданням, погодженим головою спостережної комісії Уманської райдержадміністрації Черкаської області Мироновою І. А., про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7.

27 вересня 2013 року ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області відмовлено в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що до засудженого ОСОБА_7 застосовувалися стягнення й свою поведінку засуджений змінив лише з 2011 року, тому суд оцінив дисципліновану його поведінку, як таку, що пов'язана з умовно-достроковим звільненням, оскільки засуджений мав би доводити своє перевиховування на протязі всього часу відбування покарання. Крім того, суд взяв до уваги той факт, що засуджений вже раніше звільнявся умовно-достроково й вчинив нові злочини під час строку умовно-дострокового звільнення.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.09.2013 року, постановити нову, якою задовольнити подання адміністрації установи і звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, мотивуючи свої вимоги тим, що він має від адміністрації установи позитивні характеристики, постійно працює, за характером доброзичливий, ввічливий та тактовний, в скоєному злочині розкаюється, вважає, що своєю поведінкою став на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; думку представника ВК № 92 про задоволення апеляції засудженого та звільнення ОСОБА_7 умовно-достроково, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України 2012 року, згідно з нормами якого розглядалося подання в суді першої інстанції, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України 2012 року, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України 2012 року, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачене пунктом 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.

Розглянувши кримінальне провадження, колегія суддів встановила, що в ньому відсутній носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції.

В матеріалах провадження існує заява ОСОБА_7, у якій він відповідно до положень ч. 6 ст. 107 КПК України погоджується на проведення судового засідання без його фіксування й визнає чинними всі процесуальні дії та їх результати.

Однак, надання такої заяви наперед до судового засідання фактично є відмовою особи від встановленої законом гарантії дотримання її прав в ході судового розгляду справи, в силу чого така заява є нікчемною по суті, й може мати значення лише в тому разі, якщо особа й надалі не буде мати жодних претензії до процедури вчинення процесуальної дії та її результатів, а також й надалі буде визнавати такі процесуальні дії та їх результати чинними. Якщо ж особа після судового засідання має такі претензії, не визнає такі дії і їх результати чинними, то наявність подібної заяви жодним чином не може легітимізувати факт порушення судом першої інстанції чіткої вимоги закону щодо обов'язкового фіксування в суді судового провадження за допомогою технічних засобів.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_7 висловлює свою незгоду як з результатами судового розгляду справи судом першої інстанції, так і з ходом процесуальних дій, тобто він заперечує проти визнання такої дії та її результатів чинними, зазначаючи, що розгляд проходив без об'єктивного дослідження матеріалів провадження; розгляд проходив стисло протягом чотирьох хвилин; йому поставили лише три питання, після чого суддя повідомив про відмову у задоволенні його клопотання.

Не маючи копії аудіозапису ходу судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи апеляційної скарги.

Жодним чином не виправляє цю ситуацію й наявність у матеріалах справи журналу судового засідання (а.с. 15), який за своїм змістом журналом судового засідання не являється, оскільки його зміст не відповідає положенням ст. 108 КПК України. Вказаний журнал за своїм змістом є протоколом судового засідання, виготовленим за зразком протоколу, який був передбачений КПК 1960 року. Тоді як фіксування судового провадження за допомогою протоколу в КПК 2012 року не передбачене.

Комплексний аналіз змісту статей 107, 108, п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України показує, що журнал судового засідання та технічний носій інформації є невід'ємними складовими процесу фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів в ході судового провадження. Журнал судового засідання і технічний носій інформації не можуть існувати окремо, якщо фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів є обов'язковим.

Відсутність хоча б однієї з цих двох частин одного цілого є безумовною підставою для скасування вироку чи ухвали, яка була прийнята у такому судовому провадженні, незалежно від наявності будь-яких зафіксованих погоджень сторін щодо їхньої згоди на це заздалегідь.

На підставі вищенаведеного та керуючись п. 7 ч. 2 ст. 412, п. 1.ч. 1 ст. 415 КПК України 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2013 року скасувати та призначити новий розгляд подання в Уманському міськрайонному суді Черкаської області в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :