АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-кп/793/356/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : ч. 1 ст. 249 КК України Івахненко О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Іваненко І. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Іваненка І. В.
суддів Євтушенка В. Г., Швидкого Д. М.
при секретарі Чорної Я. Ю.
за участю прокурора Коломієць В. В.
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, не працює, раніше судимий Чигиринським районним судом 19.11.2008 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі; відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.01.2012 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений від відбування покарання з невідбутим строком 1 рік 6 місяців 15 днів,
визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді одного року обмеження волі з конфіскацією знаряддя лову - рибацької сітки, засобу промислу - гумового матрацу "Іntех". На підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднане до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 19.11.2008 року, і остаточно призначене покарання у виді 1 (одного) року 7 (сім) місяців 15 днів позбавлення волі із конфіскацією знаряддя лову - рибацької сітки, засобу промислу - гумового матрацу "Іntех", Строк відбування покарання визначений з моменту проголошення вироку. Запобіжний захід обвинуваченому у виді особистого зобов'язання змінений на тримання під вартою. Цивільний позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1802 (одну тисячу вісімсот дві) гривні шкоди завданої виловом риби до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Кошти отримані від реалізації риби у сумі 22 (двадцять дві) гривні обернені на користь держави, -
ВСТАНОВИЛА
Згідно з вироком ОСОБА_3 був визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи раніше судимим Чигиринським районним судом Черкаської області 19.11.2008 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, та відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.01.2012 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання з невідбутим строком 1 рік 6 місяців 15 днів, протягом невідбутої частини покарання на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин.
04.07.2013 року в період часу з 22 год. 30 хв. до 06 год. 00 хв. на Кременчуцькому водосховищі р. Дніпро, в порту "Адамівка", поблизу АДРЕСА_1, в порушення вимог п. 3.15 "Правил любительського та спортивного рибальства", затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 р. № 19, за допомогою знаряддя промислу - рибальської сітки, яка згідно з актом судово-іхтіологічної експертизи № 1281/03 від 15.07.2013 року являється забороненим знаряддям промислу, та гумового матрацу "Іntех", здійснив незаконний вилов значної кількості риби наступних видів: судак в кількості 1 шт. вартістю 510,00 грн.; сазан в кількості 1 шт. вартістю 306,00 грн.; лящ в кількості 4 шт. вартістю 170, 00 грн. за 1 шт. на загальну суму 680,00 грн.; карась в кількості 6 шт. вартістю 17,00 грн. за 1 шт. на загальну суму 102,00 грн.; плоскирка в кількості 6 шт. вартістю 34,00 грн. за 1 шт. на загальну суму 204,00 грн., чим заподіяв істотну шкоду рибному господарству України. Відповідно до розрахунку збитків заподіяних рибному господарству внаслідок незаконного добування або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу згідно з таксами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 року № 1209, ОСОБА_3 завдав шкоду на загальну суму 1802,00 гривні.
Не погодившись з вироком захисник засудженого ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій вважає, що завдана ОСОБА_3 шкода не може вважатися істотною оскільки виловлена ним риба реалізована по ринковій ціні за 22 грн., що і є її дійсною вартістю. Захисник вказує, що незважаючи на такси, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 1209, істотність спричиненої шкоди є оціночним поняттям. Тому повинні враховуватися величина вартості предмета злочину проти довкілля; кількість добутого; особлива цінність предмета злочину; особлива екологічна цінність; затрати на покриття збитків від вчинення злочину проти довкілля.
Також вказує, що ОСОБА_3 свою вину у скоєному та цивільний позов визнав. Вказав, що злочин скоїв через життєві обставини - відсутність роботи у нього та батьків, наявність у нього неповнолітніх брата та сестри, яких слід годувати. В період досудового слідства його запевнили, що при визнанні вини він буде покараний штрафом. Тому він відмовився від захисника. Вказує, що ОСОБА_3 на досудовому слідстві відповідно до ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України не було чітко роз'яснене право підозрюваного у кримінальному провадженні на укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Вважає, що прокурор обманув ОСОБА_3 щодо можливого покарання при визнанні вини.
Просить вирок Чигиринського районного суду від 23 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 свою апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які були в ній наведені. Засуджений ОСОБА_3 також підтримав апеляційну скаргу свого захисника. Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи вирок законним і обґрунтованим, тому просив апеляційну скаргу захисника відхилити й оскаржуваний вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді; думки захисника, ОСОБА_3, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Захисник й сам ОСОБА_3 не оспорюють фактичних обставин вчиненого ОСОБА_3 діяння, ставлячи під сумнів той факт, що вчинені дії утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України в частині наявності передбачених диспозицією цієї статті суспільно-небезпечних наслідків у виді істотної шкоди.
Колегія суддів відхиляє доводи захисника про невідповідність оцінки спричиненої ОСОБА_3 шкоди як істотної за таксами, встановленим Кабінетом Міністрів України у вказаній вище постанові, оскільки такі такси не співвідносяться з ринковою вартістю виловленої риби, й на думку захисника є надто завищеними.
Постанова КМУ від 21 листопада 2011 р. № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» являється чинним, ухваленим у встановленому порядку підзаконним нормативно-правовим актом, яким визначена встановлена в державі методика обчислення вказаної шкоди. Зокрема, встановлені такси на відшкодування такої шкоди за одиницю певного виду риби.
Ринкова ціна виловленої риби може не співпадати з реальними збитками, оскільки вона визначається співвідношенням попиту і пропозиції на певним товар у певний час в певному економічному середовищі, тоді як збитки рибному господарству держави обчислюються з урахуванням фактичного стану такого господарства, наявних для нього загроз та витрат, необхідних для його відновлення.
Колегія суддів вважає правильними висновки суду про те, що завдана ОСОБА_3 шкода рибному господарству держави на суму 1802 грн. 00 коп. є істотною.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВСУ № 17 від 10 грудня 2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», під незаконним заняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) треба розуміти таке вилучення водних живих ресурсів із природного середовища, яке здійснюється з порушенням чинного законодавства, що регулює порядок і умови промислового, любительського, спортивного рибальства, іншого використання водних живих ресурсів. Зокрема, незаконним є промисел, який здійснюється всупереч існуючим правилам: без належного на те дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, із застосуванням заборонених знарядь лову, з перевищенням установлених лімітів чи норм вилову. Водні живі ресурси утворюють риби різних порід, водні тварини (дельфіни, раки, краби, креветки, кальмари тощо), морські рослини, які мають промислове значення. Під промислом розуміються як один акт добування риби, тварин чи рослин, так і неодноразове вчинення таких дій. Відповідальність за злочин, передбачений ст. 249 КК, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено, тощо.
Згідно з вироком, що не заперечується в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 на Кременчуцькому водосховищі р. Дніпро, серед інших видів риби, незаконно добув таку рибу як судак, сазан і лящ.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 414 від 07 липня 2012 року «Про затвердження порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання», серед видів риби, які підлягають відтворенню у штучному порядку, вказані сазан і лящ (п. 4.3.4 наказу), а також і судак (п. 4.5 наказу).
Відповідно до п. 1.2. зазначеного вище порядку, цей порядок регламентує проведення робіт із штучного розведення (відтворення), переселення та акліматизації водних біоресурсів (включаючи види, які занесені до Червоної книги України) у рибогосподарських водних об'єктах загальнодержавного значення (крім водних об'єктів, розташованих у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду), у тому числі у водних об'єктах, які експлуатуються в режимі спеціального товарного рибного господарства підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами України, іноземцями й особами без громадянства, що виконують комплекс робіт з відтворення водних біоресурсів
Таким чином, державою на всій її території системно вживаються заходи для штучного відтворення різних видів риб, які у природному середовищі відтворюються недостатньо. Серед цих риб указані й незаконно виловлені обвинуваченим сазан, лящ, судак. Крім цього, зазначена у вироку суду постанова КМУ № 1209 від 21 листопада 2011 року, за таксами якої визначена сума збитків, завданих обвинуваченим, має назву «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів». Відтак, зазначені в цій постанові сазан, судак і лящ відносяться до цінних видів риби.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо обману засудженого з боку прокурора, який приймав участь в судовому розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки вони нічим не підтверджені. У вироку суду зафіксовано, що ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, цивільний позов визнав у повному обсязі. Тому за згодою всіх учасників розгляду провадження суд визнав недоцільним дослідження окремих доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Доводи захисника стосовно того, що прокурор в ході досудового розслідування не роз'яснив засудженому його право на укладення угоди про визнання винуватості, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена як за ініціативою прокурора, так і за ініціативою підозрюваного чи обвинуваченого. В апеляційній скарзі відсутні докази про наявність такої ініціативу з боку ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини вчиненого ОСОБА_3 діяння, обґрунтовано встановив його винуватість у вчиненні цього діяння, правильно кваліфікував це діяння, й, засудивши винного, призначив йому обґрунтоване, законне і справедливе покарання, яке є співмірним ступеню суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, відповідає його характеру, враховує особу винного, перебуває в межах санкції відповідної частини статті КК України. Також суд першої інстанції обґрунтовано врахував щире каяття засудженого як обставину, що пом'якшує покарання, та рецидив злочину як обставину, що його обтяжує.
Крім цього, суд вірно визначив необхідність призначення засудженому покарання за сукупністю вироків за правилами ст. ст. 71,72 КК України, оскільки він вчинив новий умисний злочин під час строку покарання, від відбування якого він був умовно-достроково звільнений. Враховуючи це, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоцільність застосування до засудженого положень ст. 75 КК України.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів не знаходить обґрунтованих підстав для зміни чи скасування вироку.
Тому, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді :