ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Справа № 902/939/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі

суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013

у справі№ 902/939/13

господарського судуВінницької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро"

доУладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України

простягнення 984 936,21 грн.

за участю представників від:

позивача Ташлицька Н.М. (довір. від 20.01.14)

відповідача не з'явилися, повідомлені належним чином

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.09.2013 у справі № 902/939/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" (Позивач), стягнуто з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (Відповідач) на користь Позивача 210 809,06 грн. боргу, 3 692,41 грн. пені, 1 106, 93 грн. - 3% річних, інфляційні втрати на суму 43, 94 грн. На Відповідача покладено витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 313,05 грн. Відмовлено в частині стягнення боргу на суму 3 755,16 грн., 733 929, 24 грн. відсотків за користування чужими коштами, 30 061, 57 грн. пені, 1 537, 90 грн. збитків.

Судові рішення ґрунтуються на тому, що за договором купівлі-продажу Позивач поставив Відповідачеві товари, а за договором підряду Позивач виконав для Відповідача підрядні роботи. Відповідач не розрахувався за поставлені товари і частково не оплатив виконані Позивачем роботи.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу суди попередніх інстанцій послалися на норми права, зокрема, статті 655, 610, 611, 612, 682, 837 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, які передбачають обов'язок виконання договірних зобов'язань.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд відмовлено в позові про стягнення суми 3 755, 16 грн. за виконані роботи, оскільки в силу статті 530 Цивільного кодексу України Позивач звернувся з вимогою про оплату цієї суми після порушення провадження у справі, а тому строк виконання зобов'язання не настав.

Суди визнали частково недійсними умови договору купівлі-продажу щодо нарахування процентів за затримку розрахунків за товари, посилаючись на подвійне стягнення штрафних санкцій, частково відмовляючи у стягненні пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2013 у справі № 902/939/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та збитків, а також в частині визнання недійсними підпунктів "а", "б", "в", пункту 4.4 договору купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011, скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 902/939/13 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 733 929, 24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 537, 90 грн. збитків.

В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Зокрема, заявник вказує, що стаття 1106 Цивільного кодексу України передбачає нарахування процентів при не оплаті чека, статті 554, 589 Цивільного кодексу України (правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою і заставою) передбачають одночасне нарахування неустойки, процентів і збитків, закріплені в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України проценти не являються неустойкою.

Також, Позивач зазначає, що судова практика відповідно до статей 536, 549, 625 Цивільного кодексу України передбачає одночасне нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та неустойки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України заборгованості за договором купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011, договором підряду № 17 від 10.06.2011 на загальну суму 984 936,21 грн., із яких 711 253, 48 грн. - основний борг, 150000 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 107 723,16 грн. - неустойка, 262, 86 - збитки, 189, 20 грн. - 3% річних, 7, 51 грн. - інфляційна складова, 15 500 грн. - заборгованість за договором № 10 від 20.04.2011.

Згодом, Позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог.

Враховуючи заяви Відповідача про зарахування зустрічних грошових вимог і заяви Позивача про зменшення заборгованості за поставлені товари і виконані роботи, місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 210 809, 06 грн., 3 692,41 грн. пені, 1 106,93 грн. - 3% річних, 43,94 грн. - інфляційних втрат.

В цій частині рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів сторонами не оскаржуються.

Відповідно до пункту 4.1 "г" оплата товару Покупцем здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.

Пунктом 4.4 договору купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011 сторони узгодили, що проценти за користування грошовими коштами підлягають оплаті у наступному розмірі:

а) 0,1% від неоплаченої вартості товару по специфікації по кожній видатковій накладній за кожен календарний день на протязі 30 календарних днів, з дати коли товар мав бути оплачений;

б) 0,3% від неоплаченої вартості товару по специфікації по кожній видатковій накладній за кожен календарний день на протязі 60 календарних днів після 30 календарних днів затримки розрахунків;

в) 0,5% від неоплаченої вартості товару по специфікації по кожній видатковій накладній за кожен календарний день до дня повної оплати після перебігу 60 календарних днів, зазначених в пункті "б" пункті 4.4 цього договору.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а в силу частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Передбачені пунктами 4.4 договору купівлі-продажу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1%, 0,3%, 0,5% за кожен день прострочення за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені.

Так, частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 8.4.1 договору купівлі-продажу Позивачем нараховано, а судом стягнуто в межах строку позовної давності пеню у розмірі 0,3% від суми боргу за кожний день оплати на суму 3 692,41 грн.

Тому, нарахування ще одних процентів за цей же період, за аналогічне порушення суперечить статті 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яке обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою.

Крім того, в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12 вказується на те, що подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

При цьому, розглядаючи проценти за користування чужими грошовими коштами, встановлені пунктом 4.4 договору купівлі-продажу як пеню, необхідно застосувати позовну давність, передбачену статтею 258 Цивільного кодексу України та статтею 232 Господарського кодексу України, оскільки Позивачем ці відсотки нараховані за період з 11.05.2011 по 29.09.2011, а з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" звернулося 26.06.2013.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано залишили без задоволення позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими коштами на суму 733929, 24 грн.

В заяві № 22/08 від 22.08.2013 про зменшення суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за договором підряду № 17 від 10.06.2011 на суму 21970грн., 3% річних на суму 1 106, 93 грн., 43,94 грн. інфляційних втрат, неустойку у розмірі 3286,50 грн., 1 537, 90 грн. збитків, посилаючись на акт здачі-приймання робіт № НА-0000011 за червень 2011 року на суму 21 970 грн. (додано до заяви про уточнення позовних вимог № 17/07 від 17.07.2013).

В касаційному порядку оспорюється відмова судів попередніх інстанцій у стягненні збитків на суму 1 537,90 грн.

Статті 6, 627 Цивільного кодексу України передбачають свободу договору, вибір на власний розсуд контрагента та визначення умов договору, а частина 5 статті 225 Господарського кодексу України встановлює, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягів невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

В пункті 4.9 договору підряду № 17 від 10.06.2011 сторони вирішили, якщо замовник затримає оплату робіт більше ніж на 50 календарних днів, замовник крім неустойки відшкодовує підряднику збитки у розмірі 7% від договірної вартості роботи.

Відповідач не оплатив, виконані Позивачем роботи за договором підряду № 17 від 10.06.2011 на суму 21 970 грн., а тому з Відповідача підлягають стягнення збитки на суму 1 537, 90 грн. (21 970 грн.x 7% /100) та судами необґрунтовано відмовлено Позивачеві в цій частині позову.

Необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій з посиланням на статтю 203, частину1 статті 215 Цивільного кодексу України про визнання недійсними підпунктів "а", "б", "в" пункту 4.4 договору купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011, оскільки стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Тобто, законодавство, в силу статті 627 Цивільного кодексу України, надає сторонам свободу у визначенні умов договору .

Лише стаття 61 Конституції України, стаття 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлюють обмеження розміру пені при її стягненні.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" підлягає частковому задоволенню.

Підлягає скасуванню рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів по справі № 902/939/13 в частині визнання недійсними з власної ініціативи підпунктів "а", "б", "в" пункту 4.4 договору купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011.

Скасовуються рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2013, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у даній справі в частині відмови у стягненні збитків на суму 1 537, 90 грн. за договором підряду № 17 від 10.06.2011. В цій частині приймається нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення суми 1 537, 90 грн..

В іншій частині рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2013, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 902/939/13 в частині визнання недійсними підпунктів "а", "б", "в" пункту 4.4 договору купівлі-продажу № 21/04-П від 21.04.2011.

Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2013, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 902/939/13 в частині відмови у стягненні збитків на суму 1 537, 90 грн.

Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (22422, Вінницька область, Калинівський район, с. Уладівське, вул. Радянська, 14, ідентифікаційний код - 00497638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" (61047 м. Харків, вул. 17 партз'їзду, 38 А, кв. 23, ідентифікаційний код - 36627667) 1 537, 90 грн. збитків.

В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 09.09.2013, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 902/939/13 залишити без змін.

Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда