АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.

при секретарі: Хилюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», поданою через представника Юхименко Юрія Юрійовича, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

у вересні 2013 року TOB «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило стягнути солідарно з останніх 404 531, 88 грн. заборгованості, посилаючись на те, що відповідачі не виконують умов кредитного договору та договору поруки.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

№ апеляційного провадження: Справа № 22-ц-796/2822/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.

Не погоджуючись з рішенням суду, TOB «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що вони не були стягувачами, а тому не мали правових підстав для звернення щодо видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Крім того, суд не звернув уваги на те, що предметом спору є інша заборгованість та на те, що наявність рішення суду без його виконання не припиняє зобов`язань щодо повернення боргу і не звільняє від обов`язку по сплаті процентів.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апелянт в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у його відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1163, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 63 000 доларів США під 12 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 17.06.2013 року.

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року, яке набрало законної сили стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором № 1163 від 18.06.2007 року в сумі 350 253, 02 грн.

17.12.2012 року між ПАТ «АК промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив, а позивач як новий кредитор прийняв кредитний портфель, а саме: сукупність усіх прав вимоги, які передаються первісним кредитором новому кредитору за цим договором.

У п. 2.5. договору про відступлення прав вимоги встановлено, що сторони погодилися, що права вимоги за кредитами будуть передані новому кредитору такими, якими вони є та первісний кредитор не надає жодних запевнень або гарантій щодо чинності або дійсності права вимоги.

Відповідно до реєстру позичальників, який є додатком до договору відступлення прав вимоги, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 1163 від 18.06.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 Відповідно до реєстру - основна непогашена строкова сума кредиту становить 13 125 доларів США, основна непогашена прострочена сума кредиту - 25 265, 79 доларів США та 7 985, 28 доларів США - сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитним договором стягнута з відповідачів у повному розмірі за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року вбачається, що з відповідачів на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» солідарно стягнуто поточну заборгованість за кредитом, за відсотками, пеню за просточення сплати кредиту та відсотків, а також достроково стягнуто залишок заборгованості за кредитом.

Будь - яких доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги про те, що позовні вимоги стосуються інших нарахувань позивач не надав. Навпаки, з розрахунку (а.с. 42) вбачається, що у розмір заборгованості позивач включив заборгованість, яка виникла з 2007 року. В іншому ж цей розрахунок не може бути прийнятий до уваги, оскільки викладений таким шрифтом, що ускладнює його читання та не відображає порядок нарахування зазначених у ньому сум.

ПАТ «АК промислово-інвестиційний банк» отримало виконавчі листи, проте до державної виконавчої служби із заявою щодо примусового виконання судового рішення не зверталося. У такому випадку при передачі права вимоги за кредитним договором може вирішуватися лише питання заміни сторони виконавчого провадження. Разом з тим позивачем не заперечувалося, що виконавчі листи їм попереднім кредитором передані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що за таких обставин позивач має право на стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання залишається невиконаним, проте таких вимог позивач не заявляв. Правові ж підстави для стягнення на користь нового кредитора заборгованості, яка вже стягнута за рішенням суду на користь попереднього кредитора відсутні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді