АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Справа № 11кп/797/18/14 Головуючий в суді 1-ї інстанції:
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Істягіна Н.М.
Доповідач: Лесь В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" лютого 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справа Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Леся В.І.,
суддів Батрака В.В., Кабаля І.І.,
при секретареві Лашкевич Н.О.,
за участю прокурора відділу прокуратури міста Севастополя Клочко Є.В., засудженого ОСОБА_4, його захисника - адвоката ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Севастополі апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду міста Севастополя від 9 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4-х років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.
Вироком суду ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн.
На зазначений вирок представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_4, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 85000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 2219 грн. 73 коп. у відшкодування матеріальних збитків.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4, недостатньо врахувавши тяжкість скоєного злочину та конкретні обставини дорожньо-транспортної події, безпідставно звільнив його від відбування покарання з випробуванням і не застосував до нього додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.
Вказує на те, що каяття ОСОБА_4 носить формальний характер, активне сприяння розкриттю злочину також не мало місця, оскільки ОСОБА_4 не надав ніяких нових фактів, крім вже встановлених слідством та судом. Вважає, що вказані обставини повинні бути виключені з мотивувальної частини вироку, як такі, що не є пом'якшуючими.
Безпідставно, на думку апелянта, суд врахував повне відшкодування витрат на лікування потерпілого, оскільки ОСОБА_4, сплативши за лікування ОСОБА_6 в перший період після дорожньо-транспортної події, в подальшому відсторонився від надання допомоги.
Апелянт також виказує незгоду і з рішенням суду у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 Вважає, що суд недостатньо врахував характер і об'єм моральних страждань, які переніс та продовжує переносити потерпілий у зв'язку з наслідками ДТП. Представник потерпілого також просить стягнути з ОСОБА_4 додаткові витрати, понесені ОСОБА_6 у зв'язку з лікуванням.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 11 серпня 2013 року близько 22 години, керуючи автомобілем "Вольво" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 код регіону 190 RUS, рухався в м. Севастополі по пр. Генерала Острякова з боку вул. Сілаєва у напрямку вул. ОСОБА_10. Під час руху водій ОСОБА_4, навпроти будинку № 80 по пр. Генерала Острякова, в порушення вимог пунктів 2.3 "б", 12.3 і 18.1 Правил дорожнього руху України, неправильно вибрав безпечну швидкість руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, при виникненні перешкоди для руху, яке він об'єктивно спроможний був виявити, не знизив швидкості руху автомобіля аж до повної зупинки, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, що переходив проїзну частину зліва направо по нерегульованому пішохідному переходу.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження: політравма: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забиття головного мозку; тупа травма грудної клітини, живота: забій легень, забій серця, лівосторонній пневмоторакс; розрив печінки, розрив брижі тонкої кишки, розрив серози поперчноободочної кишки; внутрішньочеревна кровотеча; відкриті осколкові перелом верхньої третини і середньої третини правої і лівої гомілки зі зміщенням кісткових відламків, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких,
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскарженого судового рішення та доводів, викладених в апеляційній скарзі, висловлення доводів представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку обвинуваченого і прокурора, які просили апеляційну скаргу представника потерпілого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах, не заперечується в апеляційній скарзі і підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування і досліджених при судовому розгляді доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку у вироку.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України та належно мотивовано у вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, районний суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжких з необережною формою вини, особу винного, який раніше не судимий, на спецобліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання позитивно.
З урахуванням поведінки ОСОБА_4 в ході досудового слідства і в суді, цілком обґрунтованим колегія суддів вважає і визнання судом першої інстанції у якості обставин, що пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Крім цього, судом прийнято до уваги ставлення ОСОБА_4 до скоєного кримінального правопорушення і його наслідків, те, що ОСОБА_4 відшкодував витрати на лікування потерпілого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, у зв'язку з чим суд обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання у межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України.
Сукупність вказаних обставин також дозволила суду звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та не призначати йому додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, з застосуванням положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Мотивованим є рішення суду щодо можливості не призначати ОСОБА_4 додаткового покарання за ч. 2 ст. 286 КК України.
Отже доводи апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання ступеню тяжкості скоєного ним злочину і даним про його особу, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов про стягнення майнової шкоди в сумі 130000 грн. та моральної шкоді в розмірі 80000 грн. При цьому позовні вимоги про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в суді першої інстанції не пред'являлись.
Позов потерпілого суд задовольнив частково, відмовивши в задоволенні вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 майнової шкоди та стягнувши з нього у відшкодування моральної шкоди 30000 грн.
В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що потерпілий ОСОБА_6 згоден з рішенням суду щодо відмови у стягненні з ОСОБА_4 130000 грн. у відшкодування майнової шкоди, проте просив стягнути з нього додаткові витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 2219,73 грн., додавши до апеляційної скарги фотокопії фіскальних чеків на придбання ліків, медтехніки та ін. Під час апеляційного розгляду представник потерпілого збільшив розмір цих вимог до 6691,29 грн.
Проте матеріали кримінального провадження не містять рецептів лікарів, медичних призначень або інших документів на підтвердження застосування ОСОБА_6 саме тих ліків, про придбання яких надані копії чеків, не надано таких документів і до апеляційного суду.
Із копій фіскальних чеків вбачається, що потерпілим були придбані протитуберкульозні ліки, ліки, пов'язані з лікуванням цукрового діабету, крем для фіксування зубних протезів тощо, проте необхідність їх придбання не підтверджено медичними висновками та не надано будь-яких пояснень щодо відношення цих медичних засобів до лікування тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому за наслідками дорожньо-транспортної події. На думку колегії суддів, зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції, однак можуть бути заявлені потерпілим чи його представником в порядку цивільного судочинства.
В той же час колегія суддів вважає слушними доводи апеляції представника потерпілого про необхідність збільшення суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 у частині стягнення моральної шкоди, суд недостатньо врахував зазнані потерпілим фізичні і моральні страждання у зв'язку з заподіяними йому тяжкими тілесними ушкодженнями, тривалим перебуванням на лікуванні, його переживання за стан свого здоров'я, подальшу працездатність, зміну його звичайного ладу життя, що потребує значних додаткових зусиль потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі збільшення сум, які підлягають стягненню, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди на користь ОСОБА_6, та вважає за необхідне змінити в цій частині вирок суду, збільшивши суму відшкодованої моральної шкоди до 50000 грн., оскільки таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України 2012 року, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду міста Севастополя від 9 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_4 змінити.
Збільшити суму стягнутої із ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральної шкоди до 50000 (пятидесяти тисяч) грн.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Дійсна за належними підписами.
З дійсною згідно:
Суддя апеляційного суду
міста Севастополя В.І. Лесь
26.02.2014