Справа № 114/2196/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2014року смт. Роздольне.
Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Абеляшева О.В.,
при секретарі - Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності ,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Роздольненського районного суду АР Крим з позовом до ОСОБА_2, просить визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0123988000:02:001:0021 площею 0,2467 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою :АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно рішення Роздольненського районного суду від 18 січня 2008 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,2467 та на житловий будинок по фактичній забудові, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Раніше вказана земельна ділянка та будинок належали відповідачці ОСОБА_2 Право власності на житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_3, але на земельну ділянку право власності не зареєстроване. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. Позивачка є онукою померлого ОСОБА_3 та єдиним спадкоємцем, після його смерті, у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, та отримала свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, але у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу - державного акту на земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_3, позивач не може набути право власності на земельну ділянку через нотаріальну контору.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщена.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщена, до суду надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності відповідно до письмової заяви позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних правових підстав.
Судом встановлено, що рішенням Роздольненського районного суду №2-620/08 від 18 січня 2008 року, та ухвали Роздольненського районного суду АР Крим №116/1765/2012 від 26 липня 2012 року , визнано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку в розмірі 0,2467га та на житловий будинок у цілому по фактичній забудові, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року
Після смерті ОСОБА_3, відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 03.01.2012 року зареєстровано спадкову справу за №12012 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВТА№482008 від 22.10.2012 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його внучка ОСОБА_1, спадкове майно на яке видано свідоцтво складається будинку АДРЕСА_1, право власності на житловий будинок було зареєстроване за спадкодавцем Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» 09 жовтня 2012 року, за реєстраційним номером :4029151.
Як слідує є наданого позивачем листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2467 гектарів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, позивачу нотаріусом було запропоновано надати правовстановлюючи документи підтверджуючи належність спадкового майна спадкодавцеві ОСОБА_3
Таким чином, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, хто прийняв відкриту спадщину після смерті ОСОБА_3. Відомості про прийняття спадщини іншими особами в порядку, передбаченому ст. 1268 ЦК України, в матеріалах спадкової справи відсутні .
Відповідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №16756579 від 25.01.2014 року, право приватної власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВТА№482008 від 22.10.2012 року .
Згідно довідки Міжрайонного Управління Держземагенства у Роздольненському ї Первомайському районах АР Крим, № 102 від 29.01.2014 року встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №609824, загальною площею 0, 2467га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), від 04.09.2007 року, кадастровий номер 0123988000:02:001:0021, розташована за адресою :АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2.
За ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як слідує з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, хто прийняв відкриту спадщину, інші особи за отриманням спадщини після смерті ОСОБА_3, до державної контори не звертались.
Згідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .
Відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування.
Тобто, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
При розгляді зазначеної цивільної справи суд вважає належним застосувати правові позиції, які висловлені Верховним Судом України у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, які відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України, і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України та роз'яснення, які містяться у Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Так відповідно до роз'яснень які містяться у пунктах 5 та 6 Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
Отже, відповідно до положень статей 125,126 Земельного Кодексу України в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення від 18 січня 2008 року, про визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку (станом на 01.01.2008 року), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалось державними актами.
Тобто, на момент ухвалення судового рішення від 18 січня 2008 року, про визнання за спадкодавцем ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, а саме станом на 18.01.2008 року, діяло законодавство, що передбачало обов'язкову реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, суд вважає, що виникнення права власності на земельну ділянку за спадкоємцем ОСОБА_3, пов'язано з одержанням документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації відповідно до закону .
Крім того відповідно до роз'яснень які містяться у п.3.5 Інформаційного листа ВССУ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:
- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;
- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;
- визначення меж земельної ділянки в натурі;
- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;
- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;
- реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, з урахуванням їх дії у часі, суд дійшов висновку, що оскільки право власності на земельну ділянку в установленому законом порядку на час виникнення права власності посвідчено не було, спадкодавець ОСОБА_3 за життя не набув право власності на спірне майно, а саме земельну ділянку, площею 0, 2467 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), від 04.09.2007 року, кадастровий номер 0123988000:02:001:0021, розташована за адресою :АДРЕСА_1.
За таких обставин, суд вважає право на спірну земельну ділянку за положень статей1218, 1225 Цивільного кодексу України не може перейти до його спадкоємця, а саме позивачки, оскільки суд вважає, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.
Крім того, суд має зазначити, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.
Як слідує зі змісту письмової заяви відповідачки ОСОБА_2, та відсутності жодних заперечень на позов, відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, не піддає сумніву та не оспорює, за таких обставин відсутній спір та взагалі відсутні підстави для захисту в судовому порядку права власності спадкоємця на спадкове майно шляхом його визнання, що також є підставою про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, враховуючи у сукупності вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.392, 1216, 1218, 1255 ЦК України, ст. Земельного Кодексу України, ст. ст. 10,60, 208, 210, 214-215 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: