РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/110/14Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про надання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, треті особи - Феодосійське Міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Перша державна нотаріальна контора, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 у якому просила визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я відповідачки, визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сина - ОСОБА_9 та визнати право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, що складала спадкову масу після смерті її сина, на ? частку вказаної квартири, яка належала ОСОБА_8 - батьку сина, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ? частки квартири, яка належала ОСОБА_10 - бабці сина, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 05 лютого 1977 року до 04 жовтня 1994 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 Від даного шлюбу мали сина - ОСОБА_9 У 1994 році позивач, ОСОБА_9, ОСОБА_8, а також мати останнього - ОСОБА_10 приватизували квартиру АДРЕСА_1 і отримали її у спільну часткову власність у рівних частках. Після розлучення з чоловіком, з 1998 року позивачка, отримавши кімнату у гуртожитку по АДРЕСА_2, стала проживати окремо, а син залишився проживати у спірній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла свекруха позивача ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачки - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер колишній чоловік позивачки - ОСОБА_8

Після смерті сина позивач заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подала, оскільки має захворювання на сахарний діабет і стан її здоров'я у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 погіршився, вона душевно страждала і не могла адекватно реагувати на будь-які інші справи. До того ж, колишній чоловік позивачки - ОСОБА_8 пообіцяв їй подарувати отриману у спадок після смерті сина частку квартири після оформлення спадкових прав, для чого позивач збирала грошові кошти. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Після його смерті позивач дізналася, що колишній чоловік заповідав належне йому майно на ім'я відповідачки ОСОБА_7, котра приблизно три роки проживала у квартирі до часу його смерті. Посилаючись на те, що у зв'язку з хворобою колишнього чоловіка він не міг в повній мірі керувати своїми діями та усвідомлювати значення своїх дій, складений ним заповіт є недійсним. Враховуючи положення п.1 ст.1266 ЦК України та її право на обов'язкову частку у спадщини, оскільки вона є інвалідом 2 групи, позивач вважає, що право на прийняття спадщини переходить до неї.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту, визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_10 на підставі заяви позивача залишені без розгляду (а.с.183).

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року позов задоволено частково: визначено позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина терміном у два місяця. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визначив причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, оскільки законодавець не передбачає у якості поважних причин втрату близької людини за тих підстав, що цей строк якраз стосується смерті спадкодавця - тобто рідної і близької людини.

Також не може бути визнати поважною причина пропуску строку для прийняття спадщини і стан здоров'я позивачки, оскільки захворювання - сахарний діабет не є хворобою, яка перешкоджала би позивачці у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса з відповідною заявою. Позивачка веде активний образ життя, приймала участь у всіх судових засіданнях, в яких більш того вказувала на те, що не мала намірів після смерті сина приймати спадщину.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7 та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та допитавши свідка ОСОБА_11, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 05 лютого 1977 року по 04 жовтня 1994 року ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 Від даного шлюбу мали сина - ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер і відкрилась спадщина у вигляді ? частки квартири АДРЕСА_1, яку прийняв за правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. За життя ОСОБА_8 заповів усе своє майно ОСОБА_7

19 листопада 2012 року ОСОБА_7 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

19 червня 2013 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді ? частки квартири АДРЕСА_1, у склад яких увійшла ? частка квартири, що належала ОСОБА_9

Постановою державного нотаріуса від 20 червня 2013 року ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті сина ОСОБА_9 у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_6 про надання додаткового строку та визначаючи додатковий строк останній для звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача хвороби (сахарний діабет тяжкої форми) та тяжкий емоційний стан позивачки, у якому вона знаходилась після смерті сина, як мати тяжко переживаючи смерть своєї дитини, свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Статтею 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином, при вирішенні спору суд повинен перевірити поважність причин строку для прийняття спадщини та наявність доказів які б свідчили про існування перешкод для її прийняття.

Зі змісту позову випливає, що обставинами, з яких позивач пропустила строк на звернення для подачі заяви про прийняття спадщини, є наявність у позивача хвороби (сахарний діабет тяжкої форми) та тяжкий емоційний стан позивачки, у якому вона знаходилась після смерті сина, як мати тяжко переживаючи смерть своєї дитини.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено документально ОСОБА_6 має стійке тривале захворювання: сахарний діабет, що підтверджено документально і страждає вказаною хворобою з 1980 року, рекомендовано: інсулін 5 разів на день, щадящий режим - уникнення фізичних та психічних перенапружень (а.с. 178), є інвалідом 2 групи через вказане захворювання довічно (а.с. 7). Як пояснила позивачка з вказаною хворобою вона працювала до скорочення, після смерті сина разом з колишнім чоловіком їздила на кладовище тощо.

Той факт, що позивач має стійке тривале захворювання - хворіє на сахарний діабет, на наявність якого посилалась позивачка в заяві та суд, задовольняючи позов, не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 страждає вказаним захворюванням більш 33 років з 1980 року (а.с. 178) та за цей час позивач адаптувалася до життя. Отже вказані обставини не стали непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали зверненню ОСОБА_6 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Вказаний факт сам по собі не свідчить про наявність підстав для застосування правил ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Належних та допустимих доказів про загострення хвороби позивача або про перебування останньої на стаціонарному лікуванні тощо у визначений законодавством строк для прийняття спадщини, які б беззаперечно свідчили про наявність об'єктивних, непереборних труднощів у позивача для подання заяви про прийняття спадщини, матеріали справи не містять. Покази свідків, допитаних судом першої інстанції, а також покази свідка ОСОБА_11, яка була допитана судом апеляційної інстанції і повідомила суду про загальний стан здоров'я позивачки, беззаперечно про це не свідчать.

Також не можна вважати підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини посилання позивача та суду першої інстанції на тяжкий емоційний стан ОСОБА_6, який пов'язаний зі смертю сина позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що в силу такого стану позивач не могла здійснити дії, передбачені 1269 ЦК України.

Строк для прийняття спадщини - це строк преклюзивний (присікальний), протягом якого існує суб'єктивне право спадкування і він визначений у шість місяців з урахуванням настання тяжкого емоційного стану осіб пов'язаного зі смертю спадкодавця.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вказані позивачем обставини: стійке захворювання та емоційний стан після смерті сина, які суд визнав поважними причинами пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, не свідчать про наявність істотних труднощів для спадкоємця для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори і тим більше не є причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, як це передбачено п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування».

До того ж з пояснень самої ОСОБА_6 та змісту позовної заяви вбачається, що причиною з якої позивач не зверталася у встановлений строк з заявою про прийняття спадщини стала домовленість позивача з колишнім чоловіком ОСОБА_8 про те, що останній подарує їй отриману у спадок частку квартири, що належала ОСОБА_9 Лише у 2013 році після смерті колишнього чоловіка, тобто майже після спливу 4 років після смерті сина, позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

За таких обставин, позивач свідомо за відсутністю будь-яких перешкод не вчиняла дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що наявність у позивача хвороби (сахарний діабет тяжкої форми) та тяжкий емоційний стан позивачки, у якому вона знаходилась після смерті сина, як мати тяжко переживаючи смерть своєї дитини, свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини є помилковими та не можуть бути підставою для задоволення позову.

Оскільки позивачем не доведено обставин, які свідчить про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини дійшов висновку, що не відповідає обставинам справи та ухвалив рішення в цій частині з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового про відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, не оскаржується. Підстав, передбачених ч.3 ст.303 ЦПК України, колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року - задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року в частинні задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про надання додаткового строку для прийняття спадщини та розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про надання додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова