ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" грудня 2006 р.  10-00              Справа № АС-03/392-06

вх. № 11372/1-03

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Борисенко О. О., дов. № 672 від 05.09.06 р.

відповідача - Хижняк О. С., дов. № 11424/10/10-013 від 17.10.06 р.

по справі за позовом  ДП "Харківський завод транспортного устаткування" м. Х-в   

до  ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова  

про скасування повідомлень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування”, після доповнення позовних вимог, які прийняті судом, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова № 0000541701/0 від 16.03.06 р., № 0000541701/1 від 18.04.06 р., № 0000541701/2 від 19.06.06 р. та № 0000541701/3 від 12.09.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 4287,51 грн. як необґрунтовані та незаконні, посилаючись на положення законів України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у запереченнях проти позову.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є, перш за все, акт від 23.02.06 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань своєчасності сплати узгодженого зобов’язання по податку з власників транспортних засобів за 2004 р. В акті записано, що використовуючи розрахунок податку № 514 від 29.01.04 р. та облікову картку, перевіряючими були виявлені факти несвоєчасної сплати податку з власників транспортних засобів у період дії мораторію, запровадженого ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.02 р. по справі № Б-19/226-02. Оскільки ухвалою суду від 09.12.04 р. по справі про визнання підприємства банкрутом провадження було припинено у зв’язку із затвердженням мирової угоди, відповідачем були застосовані штрафні санкції в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку фінансових санкцій, за даними перевіряючих податкові зобов’язання по строку сплати 14.07.04 р. в сумі 5009,89 грн. були погашені 14.10.05 р. (кількість днів прострочення - 457), а в сумі 3565,11 грн. були погашені 13.01.06 р. (кількість днів прострочення - 548), що є підставою для застосування штрафних санкцій в 50% від суми проведених платежів.

Позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень № 940 від 14.10.05 р. на суму 6552,0 грн. та № 15 від 13.01.06 р. на суму 6552,0 грн. представник відповідача в поясненнях в судовому засіданні підтвердила, що саме ці платежі були використані при розрахунку штрафних санкцій.

Як вбачається з наданих копій платіжних доручень, 14.10.05 р. підприємство здійснило платіж в погашення зобов’язань по податку з власників транспортних засобів за 3 квартал 2005 р., а 13.01.06 р. – за 4 квартал 2005 р. Оскільки жодна норма чинного законодавства не дає органам ДПС права на свій розсуд визначати за який податковий період або в погашення яких податкових зобов’язань слід зараховувати проведені платником податку платежі, відображення в обліку погашення зобов’язань за інші періоди (зобов’язання за 2004 р.) всупереч волевиявленню платника здійснено з перевищенням повноважень, а тому є неправомірним.

Зважаючи на те, що доказів проведення підприємством платежів в погашення зобов’язань по податку з власників транспортних засобів за 2004 р. відповідачем не надано, то нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Суд вважає необхідним відмітити, що норма, в порядку якої відповідачем були застосовані фінансові санкції (п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), встановлює, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому Законом передбачено (п. 5.1 ст. 5), що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. В п. 5.3.1 ст. 5 Закону встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З урахуванням строків подачі податкових декларацій вищевказаним Законом визначено такі граничні строки сплати податкових зобов’язань: протягом 30  календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Слід відмітити, що порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів визначений Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”. В цьому Законі визначено, що у порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

В ст. 5 цього Закону передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами  щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

У розрахунку, наведеному в акті перевірки відповідачем вказані граничні строки сплати зобов’язань за період, що перевірявся, але визначення цих строків здійснено без врахування положень вищенаведеного Закону. Таким чином, не передбачається сплата штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому п.17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за прострочення встановлених строків сплати податку з власників транспортних засобів, оскільки ці граничні строки встановлені не вказаним Законом, а спеціальним Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Таким чином, застосування фінансових санкцій в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зроблене всупереч положенням цього Закону.

Також позивачем до позову надані документи, які свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.02 р. по справі № Б-19/226-02 було порушене провадження по справі про визнання Державного комунального підприємства „Харківський завод транспортного устаткування” та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 19.05.03 р. по даній справі були задоволені клопотання про проведення процедури санації. Дана ухвала не містила приписів щодо скасування мораторію. Ухвалою суду від 09.12.04 р. була затверджена мирова угода і провадження по справі припинено.

Таким чином, дія мораторію продовжувалася з 23.12.02 р. по 09.12.04 р.

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін „мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається в цьому Закону у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі Господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються. (Постанова Верховного Суду України від 28.09.04 р. по справі № 24/127).

За вищенаведених обставин оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000541701/0 від 16.03.06 р. є незаконним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Надані сторонами документи свідчать про те, що підприємство скористалося правом адміністративного оскарження і направило до відповідача первинну скаргу від 31.03.06 р., яка була розглянута і по ній було прийняте рішення від 18.04.06 р., скарга від 28.04.06 р. до ДПА Харківської області, за результатами розгляду якої було прийняте рішення від 15.06.06 р. (з урахуванням рішення від 05.05.06 р. про подовження строку розгляду скарги) та скаргу від 30.06.06 р. до ДПА України, за результатами розгляду якої було прийняте рішення від 30.08.06 р. (з урахуванням рішення від 19.07.06 р. про подовження строку розгляду скарги). Кожним з вищевказаних рішень скарги платника були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

Але відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000541701/1 від 18.04.06 р., № 0000541701/2 від 19.06.06 р. та № 0000541701/3 від 12.09.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 4287,51 грн.

Тобто після кожної стадії оскарження приймалися нові податкові повідомлення-рішення на ті ж самі суми застосованих фінансових санкцій, що були застосовані податковим повідомленням-рішенням № 0000541701/0 від 16.03.06 р., що суперечить приписам ст. 6 Закону України Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без (без зменшення або збільшення нарахувань).

Таким чином оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч приписам чинного законодавства, з перевищенням повноважень та здійснений розрахунок фінансових санкцій не відповідає фактичним обставинам, а тому не є законними. За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова № 0000541701/0 від 16.03.06 р., № 0000541701/1 від 18.04.06 р., № 0000541701/2 від 19.06.06 р. та № 0000541701/3 від 12.09.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 4287,51 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Харківський завод транспортного устаткування" м. Харків (код ЄДРПОУ 14309764) 3,40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 28.12.2006 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.