УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/199/14Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку житлового будинку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просить: визнати 14/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_6; визнати за нею право власності на 7/25 часток вищезазначеного володіння. Відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з ОСОБА_11 з 18 вересня 1986 року перебувала у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер. У період шлюбу внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя перебудувало належну ОСОБА_11 14/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину, внаслідок чого істотно збільшилась його вартість. Вказані обставини є підставою для визнання вказаного майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя і визнання за нею права власності на ? частку вказаного майна.

Рішенням Феодосійського міського суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено: визнані 14/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_6, за позивачем визнано право власності на 7/25 часток вищезазначеного домоволодіння. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм чинного законодавства визнав право власності за померлим ОСОБА_11, оскільки згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору, не звернув уваги на те, що після перебудови правовстановлюючі документи на домоволодіння не отримувалися, хоча за рішенням виконкому Феодосійської міської ради АР Крим від 30.08.99 року ОСОБА_11 повинен був отримати свідоцтво про право власності на новозбудоване майно. На думку апелянта суд при визначенні істотності збільшення майна, спирався на висновки експертизи, яка ґрунтується на припущеннях.

Крім того, в апеляційній скарзі йдеться про необґрунтоване стягнення судових витрат, оскільки лише 11 листопада 2013 року спірне домоволодіння визнане об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Визнавши за позивачем право власності суд перебрав на себе функції нотаріуса, що також призвело до необґрунтованого стягнення судових витрат.

В запереченнях представник ОСОБА_6 - ОСОБА_12 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_12, представника відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_7 - ОСОБА_9, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у період шлюбу внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_6 істотно збільшилась вартість 14/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1, що є підставою для визнання вказаного майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачем права власності на ? частку вказаного майна.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. (ст.ст. 22, 24 КпШС України).

Статтею 25 КпШС України встановлено, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічні правила передбачені ст. 62 СК України згідно якої якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто законодавець передбачає, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 січня 1984 року належало 14/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1, частка якого була відокремлена і у його володінні знаходилися: кімната 2-3 площею 10,10 кв.м. у житловому будинку літ. «А» (саман), прибудов літ. «а1», «а2», сараїв літ. «Б», «б», «Д», «Г», «Н», «Р», гаражу літ. «П», вбиральні літ. «О», мостіння № 4 (а.с. 186, 187).

18 вересня 1986 року ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер.

Постановою державного нотаріуса Першої Феодосійської нотаріальної контори від 18 лютого 2013 року відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11

Суд першої інстанції задовольняючи позов встановив, що вартість майна, що належало ОСОБА_11 до укладення шлюбу, істотно збільшилась в результаті того, що в період перебування позивача з ОСОБА_11 у шлюбі внаслідок трудових та грошових затрат подружжя було збудовано за адресою по АДРЕСА_1 житловий будинок літ. «Б» з прибудовою літ. «б» - 1988 рік, прибудова літ. «б1» - 1988 році, навіс літ. «в1», сарай літ «Н», вбиральня літ. «Х», сарай літ «М» - 1988 році, сараї - літ. «Ш», «Ц», «Ч», навіс літ. Щ» - 1998 році.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам, підтверджений матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, яким судом першої інстанції надана належна оцінка у відповідності зі ст.212 ЦПК України.

Так, відповідно до припису головного архітектора м. Феодосії від 08 червня 1988 року (а.с. 61) встановлено здійснення самочинного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_11 заборонено будівництво житлового будинку до отримання дозвільних документів.

Рішенням Феодосійської міської ради від 23 березня 1999 року додаткового надана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0139га. Визначено вважати загальну площу земельної ділянки ОСОБА_11 - 0,045 га, ОСОБА_18 - 0,0212 га (а.с.62).

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради Ар Крим від 30 серпня 1999 року № 652 (а.с.65) затверджений акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 19 серпня 1999 року ОСОБА_11 у АДРЕСА_1, житлового будинку літ. «Б» жилою площею 35,5 кв.м., загальною площею 57,5 кв.м. Згідно вказаного акту про готовність об'єкту до експлуатації літ. «Б»- житловий будинок з прибудовами «б», «б1», житлової площею 35,5 кв.м., підсобною - 7,8 кв.м.м, загальною - 57,5 кв.м, сараї літ. «М», «Г», «Н», «И», «Л», «Ц», «Т», «Ч», «Ш», «С», навіси - літ. «в1», «Щ», вбиральня літ. «Х» (а.с.194)

За рішенням Феодосійської міської ради 62 сесії 5 скликання від 30.12.2009 року №2719 ОСОБА_11 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, про що виданий державний акт про право приватної власності на землю 25 жовтня 2010 року (а.с.63).

Із роз'яснень викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року вбачається, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеної при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Для застосування вказаних правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок затрат подружжя і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкту, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом реєстр №14 від 02.01.1984 ОСОБА_11 належало 14/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 житловий будинок в цілому складався з житлового саманного будинку, двох прибудов, тамбуру, десяти сараїв, двох вбиралень, хвіртки, паркану, двох мощень, загальною житловою площею 33,4 кв.м. (а.с.14) із них у ОСОБА_11 знаходилися: кімната 2-3 площею 10,10 кв.м. у житловому будинку літ. «А», прибудови літ. «а1», «а2», сараї літ. «Б», «б», «Д», «Г», «Н», «Р», гараж літ. «П», вбиральня літ. «О», мостіння № 4 (а.с. 186, 187).

Згідно довідки Феодосійського МБРТІ №210372 від 25 березня 2013 року (а.с.126) за даними інвентаризації від 25 березня 2013 року загальна площа житлового будинку літ «Б» з добудовами літ. «б», «б1» розташованого за адресою: по АДРЕСА_1 57,9 кв.м. (збільшена на 0,4 кв.м.) за рахунок знесення перегородок, що згідно п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації №127 від 24.05.2001 року не відноситься до самовільного будівництва.

В жилому будинку літ «А» за вказаною адресою житлова площа складає 23,3 кв.м. (зменшена на 10,1 кв.м. за рахунок знесення частини житлового будинку літ «»А»).

За матеріалами технічної інвентаризації вказаного домоволодіння та висновку судової будівельно-технічної експертизи №1487/1488 від 14 жовтня 2013 року(а.с.174,175) випливає, що станом на час смерті ОСОБА_11 - 14.08.2012 року в цілому житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з: житловий будинок літ «А» 1952 року побудови вартістю 23181 грн., прибудови літ «а» 1973 року побудови, вартістю 10053 грн., жилий будинок літ. «Б» вартістю 73644 грн. 1988 року побудови, прибудови літ. «б» вартістю 8074 грн. 1988 року побудови, прибудови літ. «б1» вартістю 16711 грн. 1988 року побудови, літня кухня літ. «В» 1963 року побудови вартістю 19375 грн., тамбур літ «в» 1963 року побудови вартістю 1123 грн., навіс літ. «в1» 1988 року побудови вартістю 1012 грн., сарай літ «Д» 1973 року побудови вартістю 6852 грн., сарай літ «Ж» 1973 року побудови вартістю 7767 грн., сарай літ «З» 1963 року побудови вартістю 1943 грн., сарай літ «И» 1982 року побудови вартістю 9216 грн., сарай літ «Л» 1982 року побудови вартістю 930 грн., сарай літ «Н» 1973 року побудови вартістю 3301 грн., сарай літ «П» 1980 року побудови вартістю 10834 грн., сарай літ «Р» 1982 року побудови вартістю 4705 грн., сарай літ «С» 1982 року побудови вартістю 11562 грн., сарай літ «Т» 1982 року побудови вартістю 2593 грн., сарай літ «Г» 1982 року побудови вартістю 6131 грн., сарай літ «Н» 1988 року побудови вартістю 2806 грн., сарай літ «Х» 1988 року побудови вартістю 2806 грн., сарай літ «Ш» 1998 року побудови вартістю 6229 грн., сарай літ «Ц» 1998 року побудови вартістю 2250 грн., сарай літ «Ч» 1998 року побудови вартістю 17883 грн., навіс літ «Щ» 1998 року побудови вартістю 3212 грн., вбиральня літ. «О» 2005 року побудови вартістю 5238 грн., сарай літ «М» 1988 року побудови вартістю 6568 грн., хвіртка - 233 грн., паркан - 954 грн., мощення - 2545 грн., мощення - 1462 грн., ворота - 3162 грн., хвіртка - 921 грн., басейн 3951 грн.

Із них на 14/25 часток у ОСОБА_11 перебували: жилий будинок літ. «Б» з прибудовами літ. «б» та «б1», літня кухня літ. «В», тамбур літ. «в», навіс літ. «в1», сараї літ. «Г», «Д», «Н», «Р», «Н», «Ш», «Ц», «Ч», «М», гараж літ. «П», вбиральня літ. «Х», навіс літ. «Щ», мостіння № 4, ворота № 6, хвіртка № 7, басейн № 8, вартість яких згідно експертного висновку складає 200923 грн.

Із дослідницькою частиною судової будівельно-технічної експертизи №1487/1488 від 14 жовтня 2013 року (а.с.176) вбачається, що частина житлового будинку літ «А»(приміщення 2-3 площею 10,1 кв.м.), прибудова літ. «а1» та тамбур літ. «а2», які знаходилися у володінні ОСОБА_11 на 14/25 частки, були демонтовані та були зведені житловий будинок літ «Б» з прибудовами літ. «б», «б1».

За висновком судової будівельно-технічної експертизи №1487/1488 від 14 жовтня 2013 року зміна складу та вартості частки відбулася внаслідок того, що замість частини жилого будинку літ. «А», з прибудовою літ. «а1» та тамбуром літ. «а2» були збудовані житловий будинок літ. «Б» з прибудовами «б» та «б1», зведені господарські будівлі навіс літ. «в1», сараї літ. «н», «Ш», «Ц», «Ч», «М», вбиральня літ. «Х», навіс літ. «Щ», облаштовані споруди ворота № 6, хвіртка № 7, басейн № 8. (а.с.178).

Враховуючи той факт, що майно, яке належало ОСОБА_11 до шлюбу, істотно збільшилось у своєї вартості внаслідок того, що замість частини жилого будинку літ. «А» (саман, площею 10,1 кв.м.) з прибудовою літ. «а1» (площею 11,4 кв.м.) та тамбуром літ. «а2» (площею 6,6 кв.м.) за час перебування сторін у шлюбі були збудовані за рахунок спільних коштів подружжя житловий будинок літ. «Б» (цегляний) з прибудовами «б» та «б1» загальною площею 57,9 кв.м., зведені господарські будівлі навіс літ. «в1», сараї літ. «н», «Ш», «Ц», «Ч», «М», вбиральня літ. «Х», навіс літ. «Щ», облаштовані споруди воріт № 6, хвіртка № 7, басейн № 8. (а.с.178), які прийняти до експлуатації, суд першої інстанції обґрунтовано визнав його об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи з якісних характеристик об'єкту в стані, що існував до поліпшення (перебудови) та його якісних характеристик після поліпшення (збільшення площі та складу майна), з яких вбачається істотне збільшення вартості об'єкту, доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про істотне збільшення вартості майна ґрунтуються на припущеннях є неспроможними.

За наявністю спору про право власності на спірне майно, зокрема із спадкоємцями померлого ОСОБА_11, що випливає з заперечень відповідачів проти позову, суд першої інстанції встановивши, що воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, один з котрих помер, враховуючи наявність відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11, виходячи з принципу рівності часток подружжя, обґрунтовано визнав за позивачем право власності на 7/25 часток спірного домоволодіння, що відповідає положенням 69, 70 СК України та ст. 16 ЦК України.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, визнавши за позивачем право власності на частку майна за подружжям, який пережив спадкодавця, перебрав на себе функції нотаріуса. Вимоги щодо визнання за позивачем права власності в порядку спадкування предметом судового розгляду не були.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, фактично визнав право власності на померлим ОСОБА_11, що суперечить чинному законодавству, оскільки згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, не можна визнати обґрунтованими оскільки предметом спору є не визнання права власності на нерухоме майно, а визнання спірного нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя з підстав істотного збільшення його вартості внаслідок трудових та грошових затрат подружжя та за померлим право власності не визнавалося, що не суперечить вищенаведеним вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок після перебудови, з огляду на наявність рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради Ар Крим від 30 серпня 1999 року № 652 (а.с. 65), яким затверджений Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 19 серпня 1999 року ОСОБА_11 у АДРЕСА_1 не беруться колегією суддів до уваги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, за відсутності в матеріалах справи відомостей про звільнення відповідачів від сплати судового збору, обґрунтовано стягнув з них на користь позивачки документально підтверджені понесені нею судові витрати з урахуванням встановлених граничних розмірів, поклавши їх на відповідачів в рівних частках, що відповідає положенням ч.1 ст. 88 ЦПК України за приписами якої стороні на користь якої ухвалене судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду від 11 листопада 2013 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова