УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/163/14Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
"18" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання правочину нікчемним, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 02 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання правочину нікчемним, стягнення грошової суми переданої за ним у розмірі 48000 доларів США та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Одночасно з пред'явленням позову представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Кіровського районного суду АР Крим від 02 серпня 2013 року вжиті заходи забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить позивачу і розташоване АДРЕСА_1 та на транспортні засоби: «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1, «Ваз 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Так апелянт зазначає, що оголошення про продаж вищезазначеного об'єкту нерухомого майна, на яке посилалась позивач у заяві про забезпечення позову ОСОБА_7 не подавалось.
Також апелянт вказує, що питання про забезпечення позову було вирішено до відкриття провадження у справі.
Крім того, в апеляційній скарзі йдеться про те, що арешт накладений на майно, що значного перевищує спірну суму.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов, висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, що стало підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить позивачу і розташоване АДРЕСА_1 та на транспортні засоби: «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1, «Ваз 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
У п. 4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір. Предметом позову є стягнення з відповідача 48000 доларів США та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що за рішенням суду за ОСОБА_7 визнане право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке було предметом попереднього договору, також відповідачу належать транспортні засоби: «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 і «Ваз 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2.
Виходячи з того, що матеріали справи не містять даних на підставі яких можливо було б вважати, що у відповідача наявні грошові кошти у спірній сумі, а згідно ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, то будь-яке відчуження вказаного майна створюватиме реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що оголошення про продаж вищезазначеного об'єкту нерухомого майна, на яке посилалась позивач у заяві про забезпечення позову ОСОБА_7 не подавалось є неспроможними, оскільки не спростовує факт реальної загрози виникнення в майбутньому утруднення виконання рішення суду.
Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду доводи апелянта про те що питання про забезпечення позову було вирішено до відкриття провадження у справі, оскільки згідно змісту ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову може подаватися одночасно з позовною заявою і відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2013 року судом першої інстанції постановлена ухвала про відкриття провадження, того ж дня, суд відповідно до приписів ст.153 ЦПК України розглянув заяву про забезпечення позову, що відповідає вимогам процесуального закону.
Є неспроможними і доводи апеляційної скарги про те, що арешт накладений на майно вартість якого значного перевищує спірну суму, оскільки таке твердження апелянта доказами не підтверджуються.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 02 серпня 2013 року - відхилити.
Ухвалу Кіровського районного суду АР Крим від 02 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню на підлягає.
Судді: Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова