УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/191/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"18" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріПомазан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Анохіної Є.А., заінтересована особа - Карадазький природний заповідник Національної академії наук України, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Анохіної Є.А., у якій просила визнати неправомірною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Анохіної Є.А. від 24 жовтня 2013 року про відкриття виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження з підстав добровільного виконання боржником рішення суду.

Скарга мотивована тим, що підстави для відкриття виконавчого провадження були відсутні оскільки рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2011 року, на підставі якого був виданий виконавчий лист, за яким було відкрито виконавче провадження, заявником було виконано у добровільному порядку. На земельній ділянці площею 0,0040 га, яку вимагає звільнити державний виконавець на виконання рішення суду, знаходяться об'єкти, розташування яких ще у 2005 році було узгоджене з Управлінням архітектури та містобудівництва Феодосійської міської ради та зі стягувачем Карадазьким природним заповідником. Оскільки боржник добровільно виконала рішення суду, про що на думку заявника свідчить цивільно-правовий договір, укладений між боржником та ОСОБА_9 про демонтаж двох споруд біля будинку ОСОБА_6, а також акт виконаних робіт від 12.09.2011 року, державний виконавець повинен відповідно до вимог закону закінчити виконавче провадження. До того ж, виконавчий документ за яким відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема не містить відомостей про індетифікаційний номер боржника та стягувача.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виконавчий лист, за яким відкрите виконавче провадження не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема не містить відомостей про індетифікаційний номер боржника та стягувача.

На земельній ділянці площею 0,0040 га, яку вимагає звільнити державний виконавець на виконання рішення суду, знаходяться об'єкти, розташування яких ще у 2005 році було узгоджене з Управлінням архітектури та містобудівництва Феодосійської міської ради та зі стягувачем Карадазьким природним заповідником.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що державному виконавцю не надавались документи на підтвердження добровільного виконання рішення суду, якими є цивільно-правовий договір, укладений між боржником та ОСОБА_9 про демонтаж двох споруд біля будинку ОСОБА_6, а також акт виконаних робіт від 12.09.2011 року, і не прийняв доводи з приводу того, що державний виконавець вимагає від заявника знести споруди, які є власністю держави і внесені до технічного паспорту будинку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників заявника, представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2011 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_6 зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0040 га, розташовану у АДРЕСА_1, шляхом приведення земельної ділянки в придатний для використання стан.

За вказаним рішенням суду виданий виконавчий лист.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року, яка без змін залишена ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 21 лютого 2012 року, за поданням державного виконавця ВДВС у місті Феодосії, вищезазначене рішення суду роз'яснено та зазначено, що ОСОБА_6 зобов'язана звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0040 га, розташовану у АДРЕСА_1, від самовільно побудованих господарських споруд: літньої кухні, літнього будинку для відпочинку.

Протягом 2011-2013 року вказаний виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу без виконання.

16 жовтня 2013 року Карадазький природний заповідник (стягувач) звернувся до відділу ДВС Феодосійського МУЮ із заявою про виконання рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2011 року.

24 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Феодосійського МУЮ АР Крим Анохіною Є.А. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа про що винесено відповідну постанову.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державний виконавець приймаючи поставу про відкриття виконавчого провадження, діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону і права заявника не порушені, підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, що відповідно до положень ст.383 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні скарги.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Статтею 17 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчого листа виданого за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 26 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, законом не визначені обставини, на які посилається заявник, а саме наявність договору, укладеного 12 вересня 2011 року між ОСОБА_9 та боржником ОСОБА_6 про демонтування двох споруд за адресою: АДРЕСА_1 та акту про виконання вказаного договору, в якості підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

За вищенаведеними нормами закону державний виконавець зобов'язаний був прийняти до виконання виконавчий лист виданий за рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2011 року і відкрити виконавче провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону, а саме не містить: індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача, рахунки стягувача та боржника, не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Так згідно змісту ст.ст.18, 26 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті провадження у разі відсутності вказаних відомостей та за умов, що це призводить до утруднення або до неможливості примусового виконання виконавчого документу.

З огляду на характер дій, що зобов'язана вчинити боржник ОСОБА_6 за вказаним виконавчим документом, державний виконавець обґрунтовано відкрив виконавче провадження.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для покладення на державного виконавця обов'язку щодо закінчення виконавчого провадження.

В якості обґрунтування вимоги про закриття виконавчого провадження заявник посилається на факт виконання вищезазначеного рішення суду у добровільному порядку.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Проте, наявність у матеріалах справи письмового договору, укладеного 12 вересня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про демонтування двох споруд за адресою: АДРЕСА_1 згідно з рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 16 березня 2011 року, та акту про виконання вказаного договору безумовно не свідчать про фактичне виконання боржником вказаного рішення суду про знесення літньої кухні ті літнього будиночку для відпочинку.

Напроти, матеріали справи містять акт державного виконавця від 01 листопада 2013 року згідно якого вищезазначене рішення суду боржником не виконано (а.с.38).

Таким чином, вимоги заявника про закінчення виконавчого провадження є передчасними.

Посилання апелянта на те, що на земельній ділянці площею 0,0040 га, що розташована по АДРЕСА_1 знаходяться об'єкти, розташування яких ще в 2005 році було узгоджене з Управлінням архітектури та містобудівництва Феодосійської міської ради та зі стягувачем і вони знаходяться у задовільному стані і є придатними для експлуатації, не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та задоволення скарги.

Твердження апелянта про те, що зазначені господарські споруди під літ. «П» та «Р» у технічному висновку про відповідність та надійність об'ємно планувальних та конструктивних рішень домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.57-69) від 2005 року, які вимагає від боржника знести державний виконавець на виконання рішення суду, є невід'ємною частиною будинку за тих підстав, що відображені у технічній документації, також не можна визнати обґрунтованими оскільки за рішенням виконавчого комітету Щебетівської селищної ради від 25 травня 2007 року №352 за Карадазьким природним заповідником Національної академії наук України визнано право власності на житловий будинокАДРЕСА_1, 1982 року, площею 258,7 кв.м., з сараєм, 1982 року, площею 25,9 кв.м.(а.с.49,50).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_6 оскільки постанова державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження була прийнята відповідно до закону, в межах своїх повноважень і права чи свободи заявника не порушує, вимоги боржника щодо закінчення виконавчого провадження є передчасними, що згідно ст. 387 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2013 року - відхилити.

Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді: Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова