ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2006 Справа № А39/319-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач),
суддів Лисенко О.М., Чохи Л.В.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача –Жукова Є.О., Саркісян Л.Г. довіреності від 01.08.2006
від відповідача –Анисимова О.В., довіреність від 19.04.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "ТНПС" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006р. у справі №А39/319-06
за позовом: закритого акціонерного товариства "ТНПС", м.Дніпропетровськ
до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсними вимог сплати боргу та акту позапланової перевірки
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006р. у справі №А39/319-06 (суддя Ліпинський О.В.) позов закритого акціонерного товариства "ТНПС" до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсними вимог сплати боргу та акту позапланової перевірки задоволено частково: визнано недійсною вимогу про сплату боргу № Ю-805 від 05.07.2006р., в частині позовних вимог про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-815 від 13.07.2006 відмовлено, в решті вимог провадження у справі закрито.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати як винесену при неповноті дослідження доказів у справі, посилаючись на наступне:
- посилання суду на ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. безпідставно, оскільки зазначений закон не має переваги перед Указом Президента від 03.07.1998р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”, оскільки даний Указ прийнятий у відповідності з „Перехідними положеннями” Конституції України, має силу закону і діє до прийняття відповідного закону з даного питання, на сьогоднішній момент такого закону прийнято не було;
- судом не враховано той факт, що у 2004 році розмір страхових внесків не було встановлено на законодавчому рівні, тому ЗАТ „ТНПС” нараховувало та сплачувало збір в Пенсійний фонд України в межах фактично перерахованих у пенсійний фонд 42% від сум сплаченого єдиного податку, при цьому розмір страхових внесків дорівнював 32% від встановленого мінімального розміру заробітної плати, а з 2005 року ЗАТ „ТНПС” сплачувало їх згідно з розміром встановленим законодавством, то ж донарахування за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. здійснене відповідачем згідно з актом перевірки №131 від 13.07.2006р. неправомірне;
- суд проігнорував ЗУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з не перерозподілом Держказначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року –1 кварталу 2005 року” від 16.03.2006р. та розпорядження Кабміну України „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” від 10.03.2005р.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає, що постанова суду прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому його представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга
не підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що в період з 05.07.2006 по 13.07.2006 відповідачем була проведена позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами якої складено Акт №131 від 13.07.2006 (а.с.21-29).
На підставі складеного акту відповідач, керуючись ч.3. ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, надіслав позивачеві вимогу від 13.07.2006 № Ю-815 про сплату боргу в сумі 5837,41грн. (а.с.9).
Не погоджуючись із вищенаведеним актом та вимогою, позивач просить суд визнати їх недійсними.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на положення п. 6 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 № 727/98, згідно якого, він як платник єдиного податку, не являється платником збору на обов’язкове пенсійне страхування.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” № 3583-ІV від 16.03.2006 року, статтею 2 якого визначено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.
Разом з тим, згідно з п.4 ст.18 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів.
Частиною першою ст.5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, як вірно зазначив суд, є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування, і не регулює питання сплати страхових внесків.
Заборгованість станом на 31.05.2006р. по страховим внескам в сумі 5837,41грн. підтверджується даними розрахункових відомостей, які підписані представником позивача. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що в зазначених даних враховані всі суми сплачених страхових внесків.
Згідно п.1 ст.14 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за єдиним чи фіксованим податками, є страхувальниками для фізичних осіб, які працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру.
За п.п.1 п.8 Прикінцевих положень цього Закону, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку, визначених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, та в розмірах, передбачених Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.
Отже позивач зобов’язаний був нараховувати страхові внески в установленому розмірі та своєчасно сплачувати їх в повному обсязі.
Таким чином, судом правомірно, виходячи з вимог ч.3 ст.2, п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив в позові щодо визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю-815 від 13.07.2006р. та закрив провадження у справі щодо визнання недійсним акту позапланової перевірки №131 від 13.07.2006р.
Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на Закон України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року –І кварталу 2005 року”, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вимога №Ю-815 управління Пенсійного фонду стосується неповної сплати обов’язкових платежів.
Стосовно вимоги №Ю-805 від 5.07.2006р., то вона прийнята без належної та усесторонньої перевірки, тому суд правомірно визнав її недійсною.
Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови суду відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України не вбачається.
Керуючись ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "ТНПС" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006р. у справі №А39/319-06 –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в місячний строк у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.Г.Головко
Судді О.М.Лисенко
Л.В.Чоха