ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2006                                                                                   Справа № 32/319  

 

Дніпропетровський  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючий  Головко В.Г. - доповідач

судді:   Лисенко О.М.,  Чоха Л.В.

секретар:  Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Шашкова М.І., довіреність від 13.01.2005, Ананченко Т.І., довіреність від 20.12.2006

від відповідача –Підберезний О.А., довіреність від 30.12.2005

від третьої особи –Попов О.О., довіреність від 10.10.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  26.09.2006р.  у справі №32/319

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМАС-Енергія", м.Дніпропетровськ

до  Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача: комунальне підприємство "Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації", м.Дніпропетровськ

про визнання права власності та інше

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  26.09.2006р.  у справі №32/319  (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю "АМАС-Енергія" до Дніпропетровської міської ради за участю третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - комунального підприємства "Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності та інше задоволені в частині визнання права власності на самовільно добудовану одноповерхову будівлю, загальною площею 156кв.м., а в іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, посилаючись на наступне:

-          не враховано, що предметом розгляду справи №32/319 є визнання права власності, і відповідно до змісту ст.12 ГПК України не може бути предметом розгляду господарського суду, оскільки діюче законодавство обов’язковою підставою розгляду справи в господарському суді передбачає наявність спору, тоді як  будь- якого спору між відповідачем та позивачем стосовно права власності на нерухоме майно за адресою: м.Дніпропетровськ вул.Винокурова, 12”А” немає. У комунальній власності Дніпропетровської міської ради зазначена будівля не знаходиться і будь-яких прав не неї міська рада не заявляла;

-    підстави звернення позивача до суду не існує, оскільки Дніпропетровська міська рада своїми діями чи бездіяльністю оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача щодо права власності на зазначене майно не порушувала;

-  судом самостійно, за власною ініціативою, без наявності клопотання  заінтересованої сторони було визнано право власності на самовільно добудовану одноповерхову, без підвальну будівлю, загальною площею 156кв.м., що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ вул.Винокурова, 12”А”, тоді як посилаючись на ст. 331 ЦК України  позивач просив визнати право власності на нерухоме майно загальною площею 156кв.м., яке розташоване: м.Дніпропетровськ вул.Винокурова, 12”А”

-  судом не враховано, що відповідно до ст.29 ЗУ „Про планування і забудову території” здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу тощо вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством;

-   судом проігноровані норми ст.376 ЦК України за якими нерухоме майно  вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, ч.3 ст.375 ЦК України також визначено, право власника на забудову здійснюється за ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм  та правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, тоді як відповідно до п.4.1. Договору оренди земельної ділянки по вул.Винокурова, 12-а від 30.01.2003р., укладеного між позивачем та відповідачем цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки є фактичне розміщення автомобільної газозаправної станції, а не будівництво майна;

-   судом не з’ясовано, чи є майно загальною площею 156кв.м., що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ вул.Винокурова, 12”А” об’єктом нерухомості чи ні тощо.

Позивач  відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні зазначив, що рішення відповідає вимогам діючого законодавства та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.10.2003 р. між ТОВ „АМАС-Енергія”(орендар) та Дніпропетровською міськрадою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1430 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Винокурова,12 “А”, для фактичного розміщення автомобільної газозаправної станції, строком до 30.07.2018р. (а.с.27-29).

В період користування вищезазначеною автомобільною газозаправною станцією позивачем без отримання відповідного дозволу на початок робіт у ГАСК та технічних умов  було здійснено в 2006р. добудовану одноповерхової, без підвальної  будівлі  загальною площею 156 кв. м.  Самовільне будівництво виконано в межах орендованої земельної ділянки, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, і права суміжних землекористувачів не порушено.

Із наданих позивачем “Технічних висновків за результатами обстеження будівлі №12а, розташованої по вул. Винокурова, в м. Дніпропетровську ” вбачається, що  основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перекриття, перемички)  знаходяться в  задовільному стані (категорія 1), відповідають будівельним нормам та придатні для подальшої експлуатації (а.с.30-43).

За даними позивача балансова вартість самовільно зведеної будівлі по вул.Винокурова,12-а складає 16200грн. (а.с.44).   

Відповідно до ст.2 Закону України “Про власність” право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право

власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності ( ст.4 Закону ).

Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом ( ст.48 Закону ) .

Відповідно до вимог ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі уже під уже збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб .

Враховуючи, що земельна ділянка, на якій розташоване самочинно добудоване позивачем нерухоме майно, відводилася ТОВ  „АМАС-Енергія”  саме з метою фактичного розміщення автомобільної газозаправної станції; наявність позитивних технічних висновків щодо добудови; відсутність заперечень власника землі на розміщення на земельній ділянці спірного майна; відсутність доказів щодо порушення прав інших осіб; суд вірно задовольнив позовні вимоги  щодо визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Одночасно суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог щодо реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги, у тому числі щодо самовільного будівництва, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме ст.12 ГПК України, судова колегія вважає безпідставним.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

           ПОСТАНОВИВ:

           Рішення господарського Дніпропетровської області від 26.09.2006р.  у справі №32/319 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради -  без задоволення.

           Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                           В.Г.Головко

Судді                                                                                       О.М.Лисенко

                                                                                                

                                                                                                          Л.В.Чоха