УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/226/14Головуючий суду першої інстанції:Балема Т.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Нижньогірський", Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції, Кримського територіального управління Націолальної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник", ОСОБА_7, третя особа - Відділ Державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно, звільнення майна з під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Нижньогірський", Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції, Кримського територіального управління Націолальної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник", ОСОБА_7, у якому просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладений 14 січня 2009 року між ним та ПАТ "Нижньогірський"; визнати за ним право власності на вказане нежитлове приміщення; звільнити вказане майно з-під арешту, накладеного 03 жовтня 2013 державним виконавцем ВДВС Нижньогірського РУЮ Бабаш О.Л.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 січня 2009 року між позивачем та ПАТ "Нижньогірський" був укладений договір-купівлі продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_6 у касу підприємства сплатив 26000 грн. і отримав у фактичне володіння вищезазначене нежитлове приміщення. Однак нотаріального посвідчення договору з вини ПАТ "Нижньогірський" не відбулося. 03 жовтня 2013 державним виконавцем ВДВС Нижньогірського РУЮ Бабаш О.Л. у рамках зведеного провадження був накладений арешт на майно боржника - ПАТ "Нижньогірський", до числа якого увійшло вищезазначене нежиле приміщення, яке він придбав у підприємства. Позивач вважає свої права порушеними і просить їх захистити у визначений у позовній заяві спосіб.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі йдеться про необґрунтоване незастосування судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 220 ЦК України та помилковість висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На думку апелянта загальновідомі недоліки правового механізму оформлення купівлі-продажу нерухомості (особливо пов'язаної з правом користування земельної ділянки) та надмірна зарегульованість переходу права власності, які були в період 2009-2012 р., а також формалізоване тлумачення судом терміну «ухилення від нотаріального посвідчення угоди», зведеного при розгляді справи тільки до поняття - «явки до нотаріусу», фактично позбавляє покупця (та і продавця) судового захисту.

Факт ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу встановлений в судовому засіданні показами свідка, якій підтвердив невиконання продавцем обов'язків щодо надання необхідної документації. До того ж при своєчасному вирішенні у 2012 році питання надання позивачу земельної ділянки Лиственською сільрадою, позивач міг би зареєструвати договір у нотаріуса, але за цей час державним виконавцем накладено арешт на будівлю, що взагалі унеможливлює його нотаріальне посвідчення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2009 року ОСОБА_6 та ВАТ "Нижньогірський" підписали, складений у простий письмовій формі договір-купівлі продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 (а.с.10), за яким ОСОБА_6 у касу ВАТ "Нижньогірський" сплатив 26000 грн. і отримав у фактичне володіння вищезазначене нежитлове приміщення (а.с.11-13). Нотаріально посвідчений вказаний договір та зареєстрований не був.

03 жовтня 2013 року згідно акту опису та арешту майна державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції у рамках зведеного провадження був накладений арешт на майно боржника - ПАТ "Нижньогірський" - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 146,6 кв.м.(а.с.14-15), яке згідно свідоцтва про право власності від 20.06.2012 року належить ВАТ "Нижньогірський" (а.с.19).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі - продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 не є укладеним в силу положень приписів ст.ст. 210,640 ЦК України, що виключає застосування до спірних правовідносин правил ч. 2 ст. 220 ЦК України.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 626, 627 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 657 ЦК України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, оскільки предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно (нежитлове приміщення) то такий договір мав укладатися у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є укладеним з часу його державної реєстрації (ст.ст. 210, 640 ЦК України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

За тих підстав, що момент укладення правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, відповідно до статей 210 та 640 ЦК (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язується з державною реєстрацією, договір купівлі-продажу нерухомого майна без додержання цих вимог, слід вважати неукладеним та таким, що не породжує правових наслідків для сторін, зокрема права власності. До таких правочинів не застосовується норма частини другої статті 220 ЦК України, згідно якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги проте, що при ухваленні рішення про відмову в позові, суд першої інстанції не врахував факту ухилення ПАТ "Нижньогірський" від укладення договору у встановленому порядку не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст.220 ЦК України в силу того, що спірний договір не є укладеним.

Також колегія суддів погоджується з рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на вказане нежитлове приміщення та звільнення його з-під арешту, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про визнання спірного правочину дійсним.

Так згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Отже враховуючи, що спірний правочин не створив для його сторін жодних прав та обов'язків, підстави вважати, що у позивача виникло право власності на вказане нерухоме майно відсутні, а тому згідно ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» відсутні підстави для звільнення вказаного майна з-під арешту.

Посилання апелянта на те, що суд при вирішенні спору не врахував принципу справедливості, яка закладена в зміст права і в такий спосіб він позбавлений права на судовий захист не можна визнати обґрунтованими за тих підстав, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, оскільки у ОСОБА_6 право власності на спірний об'єкт нерухомості не виникало, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року - відхилити.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді: Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова