ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2006 Справа № 23/254
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Прудніков В.В. – доповідач,
суддів: Герасименко І.М., Ясир Л.О.
Секретар судового засідання Клименко Ю.І.
Представники сторін:
від позивача: Драний Андрій Валерійович заступник начальник юридичного відділу, довіреність №71 від 08.11.06;
від відповідача: Дульський Анатолій Леонідович начальник бюро загальноправових питань юридичного відділу, довіреність №53-02/15 від 05.06.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.06 у справі №23/254
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі
до відкритого акціонерного товариства"Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг
про стягнення 23000 грн.00 коп.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.06р. у справі № 23/254 (суддя Добродняк І.Ю.) відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі відмовлено у позові про стягнення з відкритого акціонерного товариства"Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг 23000 грн. 00 коп. компенсації за моральну шкоду.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України оскаржує зазначену постанову, просить її скасувати, посилаючись на порушення судом при її прийнятті норм процесуального права. Зокрема заявник скарги посилається на те, що відповідно до статей 3,17 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства розглядаються публічно-правові спори, однією із сторін яких є суб’єкт владних повноважень. Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним страхуванням та здійснюють інші функції згідно із затвердженими статутами. Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, тобто, у правовідносинах, в яких вони здійснюють надані їм владні повноваження. В спірних правовідносинах щодо відшкодування відповідачем в порядку регресу виплаченої потерпілому моральної шкоди Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в м.Кривому Розі не здійснює владних повноважень та виступає як суб’єкт цивільних правовідносин. Згідно з п.2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до п.2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відкрите акціонерне товариство ”Криворізький залізорудний комбінат” у запереченні на апеляційну скаргу просить винести ухвалу про закриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Господарським судом Дніпропетровської області помилково спір розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статей 3,17 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства розглядаються публічно - правові спори, однією із сторін яких є суб’єкт владних повноважень. В спірних правовідносинах щодо відшкодування відповідачем в порядку регресу виплаченої потерпілому моральної шкоди Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в м.Кривому Розі не здійснює владних повноважень та виступає як суб’єкт цивільних правовідносин. Згідно з п.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяні протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до п.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких Законом встановлений інший порядок судового вирішення. З урахуванням вищевикладеного даний спір слід розглядати відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування є єдиним органом, який у межах наданих йому повноважень, здійснює керівництво та управління обов’язковим державним соціальним страхуванням.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі є робочим органом Фонду та здійснює даний вид загальнообов’язкового державного соціального страхування у м.Кривому Розі.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 11.02.05р. стягнуто з позивача на користь Середина С.І. - 23000 грн.00коп. компенсації за моральну шкоду. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу.
Відповідно до ст..4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( далі Закон) законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону , Кодексу законів про працю, Закону України ”Про охорону праці” та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі ст.4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування ( далі Основи) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків (пункт 4 частини першої статті 25).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що він визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Зазначені закони України, спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності та передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Пунктом 1 частини 1 ст.21, ч.3 ст.28 Закону за наявності факту заподіяння шкоди потерпілому, не залежно від виплати майнової шкоди передбачено відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до статті 25 Закону усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам які перебувають на їх утриманні, а також види профілактичних заходів передбачених ст.ст.21,22 цього Закону, проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Статтею 46 закону визначено джерела фінансування Фонду. Так фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Відшкодування страхових виплат в порядку регресу не є джерелом формування грошових фондів, за рахунок яких здійснюється виплата страхових сум.
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Відповідачем належним чином виконується зобов’язання щодо сплати страхових внесків, заборгованість по страховим внескам відсутня.
Згідно зі ст.28 Основ законодавства України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та ст.52 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов’язків із страхування від нещасного випадку відповідно до законодавства. Чинним законодавством не передбачено обов’язку роботодавця, як страхувальника, відшкодувати Фонду страхові виплати.
Відповідно до п.4.2 рішення Конституційного суду України від 27.01.04р. по справі № 1-9/2004 передбачене статтею 2371 КЗпП України і статтею 1167 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону. Зазначені норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія Закону, в тому числі працівникам, що виконують роботу не на основі трудового договору (контракту), а на інших підставах.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умов, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення. Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить. За результатами розгляду спору суд першої інстанції повинен був винести згідно з Господарським процесуальним кодексом України відповідне рішення, в той час як прийнято постанову. У зв’язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне привести назву судового акту прийнятого місцевим господарським судом 26.09.06р. у відповідність вимогам господарського процесуального кодексу.
Керуючись ст. ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Привести назву судового акту прийнятого місцевим господарським судом –26.09.06р. у відповідність вимогам господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.06 року по справі №23/254 – залишити без змін.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі - без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Прудніков
Суддя І.М.Герасименко
Суддя Л.О.Ясир