П О С Т А Н О В А           

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого                                       Шицького І.Б.,

Суддів:                      Барбари В.П. , Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,

                                  Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І.,

                                  Черногуза Ф.Ф., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Маньківський санаторій та дитячий лікувально-оздоровчий центр “Колос” на постанову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2006 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” до відкритого акціонерного товариства “Маньківський санаторій та дитячий лікувально-оздоровчий центр “Колос” про стягнення 78940 грн. 30 коп.,

в с т а н о в и л а :

          У жовтні 2004 року закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) “Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Маньківський санаторій та дитячий лікувально-оздоровчий центр “Колос” про стягнення 78940 грн. 30 коп. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 20 червня 2003 року на 186-ому кілометрі автодороги Київ-Одеса з вини водія ОСОБА_1, який керував належним відповідачу автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль “ІНФОРМАЦІЯ_2”, належний страхувальнику - компанії “ІНФОРМАЦІЯ_3”, якій позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 78523 грн. 09 коп. Крім того, позивачем були понесені затрати на проведення експертизи вартості відновлювального ремонту транспортного засобу в сумі 360 грн. та поштові витрати в сумі 57 грн. 21 коп. Посилаючись на зазначене, позивач, відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України, просив стягнути суму страхового відшкодування з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12 жовтня 2005 року позов задоволено з підстав, передбачених ст. 450 ЦК УРСР.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 січня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд виходив із недоведеності позивачем права на відшкодування за рахунок відповідача понесених ним збитків внаслідок страхового випадку, оскільки останній стався не з вини відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 квітня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким на відповідача покладено цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду на підставі ст. 450 ЦК УРСР, Вищий господарський суд України виходив із доведеності  вини відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, у заподіянні шкоди позивачу.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 червня 2006 року за касаційною скаргою ВАТ “Маньківський санаторій та дитячий лікувально-оздоровчий центр “Колос”  порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 6 квітня 2006 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального права та різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2002 року між ЗАТ “Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам” та компанією “ІНФОРМАЦІЯ_3” укладено генеральний договір №821/2002 страхування транспортних засобів. Відповідно Додатку №1 до генерального договору серед інших транспортних засобів був застрахований автомобіль “ІНФОРМАЦІЯ_2”, що належить компанії.

20 червня 2003 року стався страховий випадок, внаслідок якого було пошкоджено належний компанії автомобіль “ІНФОРМАЦІЯ_2”. У листопаді 2003 року позивач як страховик виплатив компанії  “ІНФОРМАЦІЯ_3” страхове відшкодування в розмірі 78523 грн. 09 коп.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 452 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

 При цьому необхідно враховувати, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Проте господарські суди всіх інстанцій при наявних в матеріалах справи  суперечливих доказах, належним чином не встановили факт наявності або відсутності безпосереднього причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою шкоди, неправомірними діями і виною відповідача.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що  мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111¹⁷-111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

постановила:

 Касаційну скаргу  відкритого акціонерного товариства “Маньківський санаторій та дитячий лікувально-оздоровчий центр “Колос” задовольнити.

          Постанову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2006 року,  постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 січня 2006 року  та рішення господарського суду Черкаської області від 12 жовтня 2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

           Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                             І.Б. Шицький

Судді:                                                                       В.П. Барбара

                                                                                  В.С. Гуль

                                                                       П.Ф. Карпечкін

                                                                                  Д.Д. Лилак

                                                                                              Т.О. Новікова

                                                                                              О.І. Потильчак

                                                                                              Ф.Ф. Черногуз