ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2014 Справа № 901/4021/13
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго», м.Сімферополь Автономна Республіка Крим
до відповідача Комунального підприємства «Ленводоканал» смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим
про стягнення заборгованості за договором
Суддя Янюк О.С.
Представники:
від позивача - Бесчетнов А.Ю. ( довіреність від 29.05.2013№ 147-Д );
від відповідача - Дургалян Е.О ( довіреність від 08.01.2014№ 01-4/02)
СУТЬ СПОРУ: 02.12.2013 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» (далі - позивач, ПАТ «ДТЕК Крименерго») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Ленводоканал» (далі - відповідач, КП «Ленводоканал») грошових коштів у розмірі 334 783,83 грн, з яких 323 700,00грн складає основна заборгованість, 2 910,64грн - три відсотки річних, 8 173,19грн пені. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 6 695,68грн.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525-526, 530, 630 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за додатковою угодою №1/1202 до договору про постачання електричної енергії від 06.11.2009 №1066 у частині оплати своїх зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 323 700,00грн та нарахування фінансових санкцій.
Ухвалою суду від 03.12.2013 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.
На підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять календарних днів, до 19.02.2014.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засідання оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 18.02.2014.
Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмовій заяві (а.с.36-37) та відзиві на позовну заяву (а.с.55-56). Зокрема, зазначає, що позивач заявляє позовні вимоги щодо грошової суми, стягнення якої вже було відбулося за іншими судовими рішеннями. Крім того, з метою погашення заборгованості за спожиту електроенергію між сторонами підписаний договір на проведення взаємозаліку на суму 5 434 199,00грн та узгоджений акт звірки з включенням заборгованості 4-го кварталу 2012 року по вересень 2013 року включно, проте, відповідач невзмозі втручатися в цей процес, оскільки перерахування зазначених коштів буде здійснюватися за розпорядженням Міністерства фінансів України.
Під час судового засідання судом розглянуто заяву відповідача про призначення у справі судової експертизи експертизи, яка була заявлена останнім у судовому засіданні 13.02.2014. Заява обґрунтована виникненням розбіжностей у сторін під час здійснення взаєморозрахунків.
Розглянувши у судовому засіданні вказану заяву та наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Як зазначено у абз.2 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Проаналізувавши зазначені положення та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що обставини, які будуть встановлені відповідним експертом не матимуть значення для даної справи, а призначення експертного дослідження призведе лише до затягування судового процесу. Відтак, суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
06.11.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (перейменоване у ПАТ «ДТЕК Крименерго» відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Крименерго», оформленого протоколом від 25.06.2012; далі - Постачальник) і КП «Ленводоканал» (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №1066 із відповідними додатками до нього (далі - Договір; а.с.69-73, 73-75).
Відповідно до п.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку (додатках) №6 «Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін до Договору», а Споживач сплачує Постачальнику вартість використаної (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного Договору.
Договір набирає чинності із дня його підписання та діє до 31.12.2010, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії чи його перегляд (п. 9.6 Договору). Доказів щодо припинення дії даного Договору сторонами суду надано не було, а тому останній на час розгляду даного спору є чинним (пролонгованим).
25.11.2009 у зв'язку із виникненням у Споживача заборгованості перед Постачальником у розмірі 4 515 592,70грн за Договором між сторонами укладено додаткову угоду №1/12-2 про реструктуризацію та погашення заборгованості Споживача, яка виникла перед енергозберігаючою організацією станом на 06.11.2009 за відповідним графіком (а.с.8-9, далі - Додаткова угода), яка є невід'ємною частиною Договору.
Зазначена Додаткова угода згідно рішення суду від 08.11.2011 у справі №5002-32/4135-2011, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2011, визнана дійсною, відтак, остання є обов'язковою для виконання сторонами.
Абзацом 3 Додаткової угоди, зокрема, встановлено, що заборгованість за активну електроенергію перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника до 15 числа щомісячно, за реактивну електроенергію - до 15 числа щомісячно.
Як вказує позивач, за розрахунковий період з січня по жовтень 2013 року у відповідача виникло зобов'язання сплатити заборгованість за Додатковою угодою у розмірі 323 700,00грн (а.с.14), проте, останній її не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу. Правовідносини з постачання електроенергії регулюються ЦК України, ГК України, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР (далі - Закон), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (далі - Порядок), Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати електричної енергії за Додатковою угодою за період з січня по жовтень 2013 року не виконав, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасне внесення платежів за Додатковою угодою є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Додатковою угодою, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача у розмірі 323 700,00грн (32 370,00грн*10 місяців) є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання умов Додаткової угоди. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Додатковою угодою строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати за поставлену електроенергію не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.
У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Так, абз.5 Додаткової угоди встановлено, зокрема, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених Додатковою угодою платежів, енергозберігаюча компанія здійснює нарахування Споживачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування за весь час прострочення на суму простроченого платежу. Аналогічні положення містяться у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/9-ВР.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 22.01.2013 по 20.07.2013 у розмірі 8 173,20грн, суд вважає його помилковим, оскільки останнім невірно визначено момент виникнення права на стягнення пені та невірно зазначені період її нарахування.
Відтак, вірним є наступний розрахунок.
1) За січень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.01.2013, період нарахування - 183 дня:
32 370,00*2*0,075:365*145=1 928,90грн;
32 370,00*2*0,07:365*38= 471,80грн;
2) за лютий 2013 року, виникнення заборгованості - 16.02.2013, період нарахування - 155 днів:
32 370,00*2*0,075:365*114=1 516,51грн;
32 370,00*2*0,07:365*41= 509,05грн;
3) за березень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.03.2013, період нарахування - 126 днів:
32 370,00*2*0,075:365*85=1 130,73грн;
32 370,00*2*0,07:365*41= 509,05грн;
4) за квітень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.04.2013, період нарахування - 96 днів:
32 370,00*2*0,075:365*55=731,65грн;
32 370,00*2*0,07:365*41= 509,05грн;
5) за травень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.05.2013, період нарахування - 66 днів:
32 370,00*2*0,075:365*25=332,57грн;
32 370,00*2*0,07:365*41= 509,05грн.
6) за червень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.06.2013, період нарахування - 35 днів:
32 370,00*2*0,07:365*35= 434,57грн;
7) за липень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.07.2013, період нарахування - 5 днів:
32 370,00*2*0,07:365*5= 62,08грн, що разом складає 8 645,01грн.
Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 8 173,19грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму трьох процентів річних. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних у розмірі 2 910,64грн за період з 22.01.2013 по 20.09.2013, суд вважає його помилковим, оскільки останнім невірно визначено момент виникнення права на нарахування трьох відсотків річних.
Відтак, вірним є наступний розрахунок.
1) За січень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.01.2013, період нарахування - 248 днів:
32 370,00*0,03:365*248=659,82грн;
2) за лютий 2013 року, виникнення заборгованості - 16.02.2013, період нарахування - 216 днів:
32 370,00*0,03:365*216=574,68грн;
3) за березень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.03.2013, період нарахування - 189 днів:
32 370,00*0,03:365*189=502,84грн;
4) за квітень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.04.2013, період нарахування - 158 днів:
32 370,00*0,03:365*158=420,37грн;
5) за травень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.05.2013, період нарахування - 128 днів:
32 370,00*0,03:365*128=340,55грн;
6) за червень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.06.2013, період нарахування - 97днів:
32 370,00*0,03:365*97=258,07грн;
7) за липень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.07.2013, період нарахування - 66 днів:
32 370,00*0,03:365*66=175,60грн;
8) за серпень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.08.2013, період нарахування - 35 днів:
32 370,00*0,03:365*35=92,30грн;
9) за вересень 2013 року, виникнення заборгованості - 16.07.2013, період нарахування - 5 днів:
32 370,00*0,03:365*5=13,30грн, що разом складає 3 038,43грн.
Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог стягненню з відповідача підлягає сума трьох відсотків річних у розмірі 2 910,64грн.
Твердження відповідача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167 з метою погашення заборгованості за спожиту електроенергію між сторонами підписаний договір на проведення взаємозаліку на суму 5 434 199,00грн та узгоджений акт звірки з включенням заборгованості 4-го кварталу 2012 року по вересень 2013 року включно, суд не приймає до уваги, оскільки останнім не надано суду жодних доказів у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, які підтверджують зазначені обставини.
Щодо твердження відповідача, що заборгованість за період з січня по жовтень 2013 року вже стягнута судом за іншими судовими рішеннями, суд зазначає наступне.
Рішенням суду від 20.11.2012 у справі №5002-32/3286-2012 (а.с.110) стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Додатковою угодою за період з 01.06.2011 по 20.09.2012 у розмірі 517 920,00грн; рішенням суду від 08.04.2013 у справі №901/630/13-г (а.с.78-83) стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Додатковою угодою за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 у розмірі 97 100,00грн. Відтак, вищезазначене твердження відповідача суд вважає необґрунтованим, помилковим та непідтвердженим матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Ленводоканал» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» 334 783,83грн (триста тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні вісімдесят три копійки), з яких 323 700грн (триста двадцять три тисячі сімсот гривень) - основного боргу, 2 910,64грн (дві тисячі дев'ятсот десять гривень шістдесят чотири копійки) - три відсотки річних, 8 173,19грн (вісім тисяч сто сімдесят три гривні дев'ятнадцять копійок) - пені.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Ленводоканал» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 695,68грн (шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень шістдесят вісім копійок).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 24.02.2014.
Суддя О.С. Янюк