Справа № 463/2549/13 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/783/8586/13 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Глинський О.А.,

з участю представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Будінвест» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2013 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. У порядку забезпечення позовних вимог накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, парко місце НОМЕР_1 в будинку на АДРЕСА_1 і парко місце НОМЕР_2 в будинку на АДРЕСА_1.

Ухвалу оскаржив відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3

В скарзі просить ухвалу скасувати та винести нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову. В обґрунтування скарги вказує, що, на його думку, ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так суд, в порушення вимог закону, не навів жодних обґрунтувань необхідності задоволення заяви, а виключно констатував необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову частково. Крім цього, суд не врахував, що позивач передала відповідачу свої права за попередніми договорами купівлі-продажу, укладеними між нею та третьою особою без будь-яких зобов'язань відповідача перед нею, в тому числі і що стосується компенсацій втрат ОСОБА_4 чи строків виконання таких. Також суд, розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, не повідомив відповідача про такий розгляд чим позбавив його права на участь при вирішенні вказаного питання. Окрім наведеного суд, задовольняючи заяву, не звернув увагу на те, що заява про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім вказаного, суд не звернув увагу на те, що позов фактично немайновий оскільки містить вимогу про визнання права власності.

В судове засідання ні позивач ОСОБА_4, ні її представники, ні відповідач ОСОБА_2, ані представник третьої особи ТзОВ «ВП Будінвест» не з'явилися. Лише від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності з участі його представника ОСОБА_3 Решта осіб, що беруть участь у справі причин неявки (неявки своїх представників) суду не повідомили. Суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності згаданих осіб, що беруть участь у справі та у судове засідання не з'явились, враховуючи, що вказані особи (їх представники) належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від них не надійшло, а крім цього відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності за присутності його представника та присутність його представника у судовому засіданні, а також, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в їх сукупності в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали суд першої інстанції вжиття згаданих заходів забезпечення позову обґрунтував так: «… оскільки, з врахуванням мотивів позову, невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, паркомісце НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в будинку по АДРЕСА_1, може утруднити і зробити неможливим виконання рішення суду».

На думку колегії суддів, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та така підлягає скасуванню з огляду на таке.

Як вбачається і з виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, так і з матеріалів самої справи №2/463/2549/13, що були оглянуті колегією суддів жодних даних про те хто є власником квартири та паркомісць, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт у матеріалах справи, - немає, як немає жодних даних про те чи право власності на вказане нерухоме майно взагалі зареєстроване у встановленому законом порядку. Відтак, враховуючи, що у матеріалах справи немає жодних даних про те кому належить нерухоме майно, про вжиття заходів забезпечення позову щодо якого (зокрема і накладення арешту) просить позивач, а конкретно даних про те чи дійсно таке належить відповідачу у суду не було підстав застосування такого виду забезпечення позову як арешт. Оскільки як вказувалось вище арешт може накладатись виключно на майно, що належить відповідачу.

Враховуючи вказане, на думку колегії суддів, судом передчасно, без з'ясування питання чи дійсно належить відповідачу майно, на яке накладається арешт, було вжито вказаний захід забезпечення позову.

Тому, оскаржувана ухвала залишатися в силі не може та підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2013 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «Будінвест» про стягнення коштів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник