Справа № 1326/2-510/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/1121/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Гацій І.І.,

за участі представника відповідача ЛКП «Затишне» - Приндоти С.Г., позивача ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Затишне» на рішення Франківського районного суду м.Львова від 26 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ЛКП «Затишне», з участю третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення шкоди, завданої залиттям квартири, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Франківського районного суду м.Львова від 26.11.2012 року позов задоволено. Зобов'язано стягнути з відповідача - ЛКП «Затишне» на користь позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нанесену позивачам матеріальну шкоду у розмірі 20442 грн. та вартість проведених позивачами ремонтних робіт у розмірі 4347 грн. Зобов'язано стягнути з відповідача - ЛКП «Затишне» на користь позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нанесену позивачам моральну шкоду у розмірі 20000 грн. Зобов'язано стягнути з відповідача - ЛКП «Затишне» на користь позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 витрати за проведення експертної оцінки у розмірі 1800 грн. Зобов'язано стягнути з відповідача - ЛКП «Затишне» в дохід держави судові витрати за матеріальну шкоду у розмірі 265,89 грн. та за моральну шкоду у розмірі 214,60 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач.

В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовити повністю. Так, на їх думку, заочне рішення є незаконним, оскільки судом прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів, поданих лише позивачем. Судом не повно та не об'єктивно досліджено всі матеріали справи, не надано юридичної оцінки доказам, які були представлені, тим самим порушено принципи законності, повноти та об'єктивності розгляду справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 та представник третьої особи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, враховуючи, що такі були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси позивача у судовому засіданні захищав представник, а від представника третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в підтримання апеляційної скарги, позивача ОСОБА_3 та представника позивачів в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із змісту вказаних норм закону вбачається, що як матеріальна, так і моральна шкода відшкодовуються за таких умов: наявності факту неправомірних рішень, дій чи бездіяльності; наявності фактів спричинення шкоди та причинного зв'язку між ними.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції таким не було встановлено фактів спричинення шкоди (матеріальної чи моральної) обом позивачам. Так, не встановлено ні часу її спричинення, не з'ясовано в чому саме (в яких негативних наслідках) така полягала, якщо мала місце, ні її причин. Також, судом не встановлено факту неправомірності рішень, дій чи бездіяльності відповідача. Знову ж не встановлено ні періоду часу коли такі мали місце та в чому такі полягали. Окрім цього, судом не встановлено причинного зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та спричиненою обом позивачам шкодою.

Так, як вбачається із оскаржуваного рішення суд, першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі виходив з того, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1. Між ними та відповідачем було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до п. 6.2 якого відповідач несе відповідальність згідно з цим договором та вимогами чинного законодавства за неналежне надання або ненадання послуги, що призвело до заподіяння збитків майну та/або приміщенню споживача, шкоди його життю чи здоров'ю, шляхом відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства. Крім цього, згідно звіту ПП «Західний експертно-консалтинговий центр» вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для приведення приміщень квартири позивачів в належний стан після їх залиття на дату оцінки склала 20442 грн. Крім цього, посилаючись на ст.ст. 15, 22, 23, 906, 1166, 1167 ЦК України вважав за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи такі висновки суду обставинам справи не відповідають, а обставини, які мають значення для справи та які суд вважав встановленими - недоведені.

Так як вбачається із матеріалів справи власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 та особою, яка зареєстрована у вказаній квартирі.

Між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем 8.04.2008 року було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Крім цього, у 2002 році позивач ОСОБА_4 зверталась до суду з позовом до відповідача (на той час ЛКП «Затишок») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття її квартири. Між сторонами було уклало мирову угоду та ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 3.12.2002 року така затверджена із закриттям провадження по справі. Відповідно до змісту затвердженої мирової угоди позивач відмовилась від своїх позовних вимог, а відповідач зобов'язався провести ряд ремонтних робіт: покрівлі над її квартирою, над сходовою кліткою біля неї, капітальний ремонт квартири, ремонт електромережі; списати заборгованість позивача перед відповідачем по квартирній платі.

На виконання мирової угоди працівниками відповідача було проведено ряд ремонтних робіт як покрівлі над квартирою позивача, так і у самій квартирі, що підтверджується актом уповноваженої комісії ЛКП за участі позивача (у якому міститься її підпис) від 25.12.2003 року (а.с. 122); листом ЛКП «Затишне», В.О. голови Франківської районної адміністрації №577 від 6.12.2010 року та переліком будинків де проводився капітальний ремонт у 2005 році додатком до АВІЗО №4 від 28.12.2006 року (а.с. 102, 101).

Звернень позивача ОСОБА_4 до суду про невиконання відповідачем умов затвердженої мирової угоди та необхідність виконання такої в примусової порядку не було, чого не заперечили в судовому засіданні ні позивач ОСОБА_3, ні представник позивачів.

Після розгляду згаданої справи обоє позивачів у 2010 році звертаються до суду з даним позовом. У позові на підтвердження заподіяної їм матеріальної шкоди розміром 20442 грн. посилаються на згаданий звіт ПП «Західний експертно-консалтинговий центр» від 21.04.2010 року про вартість ремонтно-будівельних робіт; на підтвердження вимоги про стягнення вартості проведених ремонтних робіт покрівлі у розмірі 4347 грн. - на видаткову накладну та рахунок-фактуру від 3.09.2010 року про придбання будівельних матеріалів та на ряд медичних документів про інвалідність ОСОБА_4 та її лікування на підтвердження моральної шкоди розміром 20 тис. грн.

Однак згадані докази жодним чином не підтверджують заявлені позовні вимоги.

Так, жодних доказів, які б свідчили про залиття квартири позивача ОСОБА_4 після розгляду у 2002 році судом справи за її позовом - немає.

Звіт про оцінку на який посилаються позивачі свідчить лише про те, що вартість ремонтно-будівельних робіт необхідних для проведення приміщень квартири АДРЕСА_1 в належний стан станом на 21.04.2010 року може становити 20442 грн. Причин, які призвели до «неналежного» стану квартири таким звітом не встановлювалось та в чому саме полягає його «неналежність» - теж. Жодних інших доказів, що підтверджували б факт незадовільного стану квартири позивачів чи її залиття після 2002 року суду не представлено, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції. Більше того відсутні будь-які докази, на підтвердження вини відповідача у спричиненні незадовільного стану квартири на час подання позову чи розгляду справи судом. Враховуючи вказане вимога про стягнення 20442 грн. необхідних для проведення ремонтних робіт у квартирі є безпідставною.

Крім цього, згадані видаткова накладна та рахунок-фактура від 3.09.2010 року (а.с. 107, 108) про придбання будівельних матеріалів, теж, не можна вважати належними, достатніми та достовірними доказами на підтвердження проведених самими позивачами ремонтних робіт покрівлі. Так копії вказаних документів свідчать лише про придбання певних будівельних матеріалів позивачем ОСОБА_3 Однак не підтверджують факту проведення будь-яких робіт у квартирі позивачів чи покрівлі над такою чи будь-яких інших у будинку, про час проведення яких не вказано ні у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, ані у судових засіданнях Жодних інших доказів, які б підтверджували факт проведення таких робіт позивачами чи одним з них, їх період, обсяг та вартість, а також необхідність проведення таких з вини відповідача - немає.

Аналогічно, що стосується і вимоги про стягнення моральної шкоди позивачів, то спричинення такої відповідачем позивачам чи одному з них та її обсяг - не доведено. Медичні документи про інвалідність та лікування позивача ОСОБА_4 жодним чином не свідчать про те, що такі захворювання спричинені відповідачем та є необхідність лікування позивача внаслідок їх неправомірної дії чи бездіяльності та якої.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є повністю безпідставними.

Тому рішення суду першої інстанції про їх задоволення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог позивачів, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог з позивача ОСОБА_3 слід стягнути не сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 491,49 грн. (247,89 грн. за майновими вимогами та 243,6 грн. за немайновою), звільнивши від сплати такого ОСОБА_4, що є інвалідом першої групи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 2, 3, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Затишне» - задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ЛКП «Затишне» про стягнення шкоди, завданої залиттям квартири - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 491,49 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді : В.Я. Бакус

Т.А. Гірник