Справа № 107/11963/13-ц

Провадження № 2/107/425/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіці Крим у складі: головуючого - судді Короткової Л.М., при секретарі - Зубцовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в Криму, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим , мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, на підставі договору дарування (реєстраційний номер № 1542 від 19 вересня 2013 року). У вказані квартирі зареєстрований її рідний брат - відповідач по справі ОСОБА_2 Відповідач в 1980 році одружився та переїхав жити до гуртожитку КБ ТЕЦ, а з 1999 року взагалі не мешкає у вказані квартирі. ОСОБА_2 мешкав в квартирі в якості члена сім'ї власника. Тобто відповідач без поважних причин не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 понад 19 років. Перешкод у мешканні йому не чинилося, ніяких речей ОСОБА_2 в квартирі не має. Просить визнати відповідача особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, оскільки вона не може оформити субсидію, їй важко сплачувати комунальні послуги із за відповідача.

Позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Пояснив, що до 19 вересня 2013 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності її матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про власності на житло та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. 19 березня 2013 року був укладений договір дарування відповідно до якого, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. У вказані квартирі зареєстрований її брат ОСОБА_2, але з 1999 року він не мешкає в зазначеній квартирі. Це заважає позивачці оформити субсидію.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати свої заперечення або направити свого представника не скористалася.

Третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в АР Крим Керченської міської відділу ГУ ДМС України в АР Крим в судове засідання не з'явилося, надало в суд відгук, в якому повідомило, що з позовними вимогами згодне, просить справу розглядати без його участі.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про день час та місце слухання справи сповіщена належним чином. 24 січня 2014 року до суду надійшла заява, в якій просять розглянути справу у її відсутність, з позовними вимогами згодна.

Третя особа ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, тому підлягає виключенню з третіх осіб.

Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ст.ст. 224, 225 ЦПК України, зі згоди представника позивача вирішив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову варто відмовити.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Судом було встановлено, що згідно договору дарування від 19 березня 2013 року № 1542 квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачці (а.с. 5). До складання договору дарування, вказана квартира належала ОСОБА_3 на праві свідоцтва про право власності на житло від 26 червня 1997 року № 582-р та свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 жовтня 1998 року № 3-6143.

Згідно особистого рахунку НОМЕР_1 в квартири АДРЕСА_1 зареєстровані позивачка, відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.4).

Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідачі з 1980 року почав користуватися іншим житлом - у гуртожитку КБ ТЕЦ , а мешкати в квартирі по АДРЕСА_1 перестав з 1999 року. Вважає, що ОСОБА_2 більш 19 років не мешкає в зазначеній квартирі.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України встановлено, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Встановлено, що позивачка власницею квартири стала 19 вересня 2013 року згідно договору дарування, тому звертатися з захистом свого права відповідно до вимог ст.. 405 ЦК України вправі після спливу одного року з моменту набуття права власності на квартиру. Окрім того, позивачкою не надано жодного доказу по справі щодо відсутності відповідача без поважних причин більш ніж одного року в спірній квартирі.

На момент пред'явлення позову та розгляду справи по суті, не сплинули річний строк, встановлений відповідно до та ст.405 ЦК України, протягом яких за відповідачами зберігається право користування квартирою.

Тобто, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10-11, 58-60, 209-215, 256, 257 ЦПК України, ст.ст.9,64,65,72,156,167 ЖК України, ст. 405 ЦК України суд, -

ВИРІШІВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в Криму, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через Керченський міський суд АР Крим в порядку та строки, передбачені ст.294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача в порядку та в терміни, передбачені ст.228 ЦПК України та в разі залишення заяви про перегляд рішення без задоволення оскаржене ним на загальних підставах до апеляційного суду АР Крим.

Суддя (підпис) Л.М. Короткова.

З оригіналом згідно.

Суддя -