РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/7147/13-ц

18.02.2014 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Заболотної Н.М.,

при секретарі - Корольковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю. Свою заяву мотивує тим, що 27.06.1989 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований шлюб у Ангренському міському відділі РАЦС республіки Узбекистан, актовий запис № 495. З червня 2010 року вони фактично не проживають разом, не ведуть спільне господарство та шлюбні стосунки з відповідачем фактично припинилися. В період шлюбу за особисті грошові кошті, надані їй батьком, на підставі договору купівлі - продажу від 20.01.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №159, вона придбала на своє ім'я нежитлову будівлю - незавершене будівництво - магазин оптово - роздрібної торгівлі і офісних приміщень літ. «А», яке складає 20% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 31.07.2013 року вона оформила право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 7373390. Відповідно до довідки КРП «СМ БРТІ» №79 від 08.05.2013 року домоволодінню без номеру по АДРЕСА_1 привласнено АДРЕСА_1. Відповідачу було відомо, що вказане нерухоме майно придбано нею за особисті грошові кошті, надані їй батьком, тому він ні коли не претендував на зазначене майно. Проте на сьогоднішній день відповідач вчиняє перешкоди щодо розпорядження нею своїм майном, а саме відмовляється надати згоду на продаж вказаного нерухомого майна. На підставі наведеного, позивач просить визнати її особистою приватною власністю нежитлові приміщення площею 1356,9 кв.м., у будинку АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з вищевикладених підстав.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав в повному обсязі та пояснив, що приміщення придбані на гроші родичів дружини. Свої гроші на будівництво даного нерухомого майна він не витрачав. Не заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, що 27.06.1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб у Ангренському міському відділі РАЦС республіки Узбекистан, актовий запис №495 ( а.с20). До цього часу шлюб між сторонами не розірваний.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 20.01.2010 року за реєстровим № 159 ОСОБА_1 придбала у власність нежитлову будівлю - незавершене будівництво магазину оптово-роздрібної торгівлі і офісних приміщень з готовністю 20%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4). 04.02.2010 року об'єкт незавершеного будівництва зареєстрований за ОСОБА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.5).

Як вбачається із довідки від 08.05.2013 року №79 домоволодінню без номера по АДРЕСА_1 привласнено АДРЕСА_1, який буде затверджений рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.07.2013 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6)

Згідно із інформаційними довідками з Державного реєстру іпотек, Державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 в іпотеці та під забороною відчуження не знаходиться (а.с.54-58).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх доводів. Визнання позову відповідачем при відсутності інших доказів не може вважатися достатнім для ухвалення законного і обґрунтованого рішення. При цьому суд враховує, що і сам представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ніяких доказів, окрім пояснень самого відповідача у нього на підтвердження своїх доводів немає.

Також, суд враховує, що у разі визнання відповідачем факту належності нерухомого майна позивачу на праві особистої приватної власності, сторони не позбавлені права укласти між собою відповідний договір та засвідчити його нотаріально.

Керуючись статтями 3,10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 1356,9 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги

Суддя: Н. М. Заболотна