Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді Максимчук З.М.,
суддів - Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,
при секретарі судового засідання - Демчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02.12.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням суду від 02 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь 16725,24 гривень на відшкодування витрат на лікування; 4340 гривень на відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування; 4364,21 гривень на відшкодування матеріальної шкоди; судовий збір на користь держави у розмірі 254,30 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «УПСК» вказує на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, ухваленого із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Зазначає, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 26.07.2013 року права останньої не були порушені.
Додатково зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком понесених витрат відпочинку чи лікування в санаторії, тому судом першої інстанції безпідставно стягнуто з ПрАТ на користь позивачки витрати на санаторно-курортне лікування в розмірі 4340 гривень 00 коп.
________________________________________________________________________________
Справа № 559/2318/13-ц Головуючий суддя в 1 інстанції: Стадійчук А.О.
Провадження № 22-ц/787/256/2014 Суддя-доповідач: Максимчук З.М.
Також зазначає, що не відшкодовуються, відповідно до вищевказаного закону, і витрати на проїзд рідних позивача до медичного закладу в розмірі 1586 гривень, а витрати на лікування в сумі 16725 гривень 24 копійки встановлені на підставі товарних чеків відповідно до лікарських призначень в кількості один аркуш, що не можна вважати належним підтвердженням необхідності застосування тих чи інших препаратів.
Просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02.12.2013 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року не оскаржує, а тому, у відповідності до ч.1 ст303 ЦПК України та роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційним судом не перевіряється.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані/ пропущення строку позовної давності тощо/, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки ОСОБА_2, що керував транспортним засобом, з вини якого вчинено ДТП має відповідати за свої дії на підставі полісу № АА/2270225 застрахувавши свою цивільно- правову відповідальність перед третіми особами у страховика ПрАТ « Українська пожежно-страхова компанія, тому, згідно з вимогами ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність по відшкодуванню шкоди, заподіяну здоров'ю та майну позивачки слід покласти на страхувальника, з якого підлягає стягненню на користь позивачки завдана матеріальна шкода.
Судом встановлено, що 23 грудня 2011 року в м. Дубно Рівненської області в 07.40 годин на вул. Грушевського ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Рено кенго», що належала ОСОБА_3, порушив правила дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05.12.2012 року та ухвалою апеляційного суду Рівненської області про залишення вироку без змін, ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання.
Відповідно до ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі / право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непоборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до полісу № АА/ 2270225 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» взяла на себе зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю або майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю на одного потерпілого був встановлений в розмірі 100 000 гривень, за шкоду заподіяну майну / на одного потерпілого/ п'ятдесят тисяч гривень. Строк дії договору один рік, з 07.02.2011 до 06.02.2012 року.
Станом на 23.12.2011 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Рено кенго", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «УПСК».
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпіла чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування а також в обов'язковому порядку повинна надати страховику відповідні документи.
Таким чином, вбачається, що для отримання страхового відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов'язкове подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких визначений пунктом 2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після подання заяви та відповідних документів, страховик повинен прийняти вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 до страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування звернулась 16.01.2013 року, однак , на час розгляду справи страхове відшкодування не отримала.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Крім того, відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Із тексту ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані виплати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтвердженні документально відповідним медичним закладом. Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення зі страховика суми в розрахунок витрат на купівлю лікарських препаратів у розмірі 16725,24 гривень, суд першої інстанції правильно встановив, що вказана сума підлягає стягненню, так як вона документально підтверджена.
Разом з тим, колегія суддів прийшла до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки в частині стягнення з ПрАТ «УПСК» понесених витрат на санітарно-курортне лікування в розмірі 4340 гривень, витрат на проїзд рідних позивачки до медичного закладу і витрат на транспортування потерпілої до лікарні в розмірі 1586 гривень.
Згідно з нормами процесуального права вбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень. Однак будь-яких доказів, документів, які підтверджували б розмір витрат на транспортування потерпілої до лікарні, позивачка суду не надала.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року , що оскаржується, скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків, завданих здоров'ю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та відшкодування моральної шкоди в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 чотири тисячі триста сорок гривень витрат на санаторно-курортне лікування, чотири тисячі триста шістдесят чотири гривні 21 копійка матеріальної шкоди. В іншій частині рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» » про відшкодування збитків, завданих здоров'ю, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування в сумі чотири тисячі триста сорок гривень та понесених витрат рідних на проїзд у сумі тисяча п'ятсот вісімдесят шість гривень 21 копійка - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
В іншій частині рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, але може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: З.М.Максимчук
Судді: М.П.Григоренко
Ю.М.Рожин